Постанова № 75257871, 10.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1523/17 Головуючий у І інстанції Єременко В. М.Провадження № 22-ц/780/2215/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 10.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Сушко Л.П., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області, ухвалене в смт. Баришівка 08 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39595,42 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідно до договору від 08 грудня 2010 року б/н ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 14500 грн. Однак у порушення умов договору свої зобов’язання не виконала, внаслідок чого станом на 25 вересня 2017 року має заборгованість в розмірі 39595,42 грн., з яких 6047,32 грн. – заборгованість за кредитом, 17754,32 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 13432,09 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1861,69 грн. – штраф (процентна складова).

Рішенням Баришівського районного суду Київської області, яке ухвалене в смт. Баришівка 08 лютого 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в розмірі 11071,74 грн. та судові витрати.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 лютого 2018 року в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що кредит відповідачем був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. У постанові НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» зазначено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо.

Вказує, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору, які відповідачем не спростовані, отже судом при здійсненні судочинства порушені принципи змагальності та рівності сторін.

Також, укладаючи кредитний договір, відповідач не мав сумнівів щодо його розумності та справедливості, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві; копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позову.

Отже, позивач звернувся із позовом у межах строку позовної давності та по справі були надані усі належні докази по справі, а тому при ухваленні рішення судом порушені ст. ст. 257 – 264, 1054 – 1056 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання (14 червня 2018 року). З опублікуванням оголошення про виклик відповідач згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено договір на отримання грошових коштів у розмірі 14500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З матеріалів справи вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти і вказана обставина ніким не заперечується. Разом із тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафу, а тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, визначеними на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в матеріалах справи на а. с. 9 міститься анкета-заява ОСОБА_2 від 08 грудня 2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.com.

В нижній частині анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім’я: карта «Універсальна», пенсійна картка, дебетова особиста карта, зарплатна картка, карта Gold, ощадкнижка (депозит), ідентифікація з паспортом.

Однак жодного із варіантів ОСОБА_2 не обрано та поле бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою не заповнено.

Відсутня також відмітка у спеціальному полі щодо отримання картки та ПІН.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов’язання за договором, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Судом встановлено, що позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 14500 грн. і вказана обставина ніким не заперечується, а отже позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6047,32 грн. відповідно до розрахунку а. с. 8 зворот знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки наявність заборгованості в такому розмірі підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростовано.

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог також не оскаржене.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_1 банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Виходячи із вищевикладеного, не приймаються апеляційним судом доводи позивача в апеляційній скарзі, що, укладаючи кредитний договір, відповідач не мала сумнівів щодо його розумності і справедливості, і підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, і копії даних Умов додаються до позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги, що кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким дані обставини також були встановлені і на підставі чого судом частково задоволено позов.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на звернення до суду в межах строку позовної давності не мають правового значення в межах справи, що розглядається, оскільки суд частково відмовив в задоволенні позову не з підстав пропуску позовної давності, а в зв’язку із його необґрунтованістю.

Разом із тим, судом стягнуто відсотки із відповідача за користування кредитом в розмірі 5024,42 грн. Оцінюючи правильність висновків суду в цій частині, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Належним чином врахувавши дані вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки обставини отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 14500 грн. є доведеними, позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом підлягають задоволенню, однак, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо їх розміру, розмір відсотків відповідно до ст. 1048 ЦК України визначається на рівні облікової ставки НБУ та складає 5024,42 грн., які судом розраховано за формулою (Сума боргу) х (Ставка - %) / 100 / 365 днів х (Кількість днів) = Сума.

Апеляційний суд погоджується із даними розрахунками, вважаючи їх арифметично правильними та економічно обґрунтованими, та звертає увагу, що доводами апеляційної скарги вони не спростовані.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст виготовлений 11 липня 2018 року.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Сушко Л.П.

ОСОБА_3