Постанова № 75256614, 10.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1276/18

Номер справи місцевого суду: 500/3080/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

за участю: відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення подвійного завдатку та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та немайнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення подвійного завдатку та моральної шкоди.

04 липня 2017 року до суду надійшла заява про зміну заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4.

Вимоги заяви мотивовано тим, що на даний момент відповідачі вільно розпоряджаються коштами в розмірі 40 000 доларів США, які позивач сплатив їм у якості авансу. Додатковим аргументом на користь забезпечення позову зазначають, що відповідачі 15 червня 2015 року здійснили відчуження житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Миру, будинок №53 та земельної ділянки 53. Тобто відповідачі отримавши аванс від позивача, маючи на меті корисливі мотиви, грубо порушуючи умови попереднього договору та права позивача, подарували майно іншій особі, щодо сплати якого йдеться судове провадження. Позивач вважає, що відповідачі можуть розпоряджатися цими грошовими коштами та іншим майном, що знаходиться у їхньому володінні для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду щодо повернення авансу позивачу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник заперечували проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року заяву задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони за первісним позовом, а саме позивач ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус ОМНО ОСОБА_8 не з’явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України в редакції 2004 року, яка була чинною на час винесення оскаржуваної ухвали суду, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України в редакції 2004 року, яка була чинною на час винесення оскаржуваної ухвали суду позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві та знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Суд першої інстанції, керуючись наведеними нормами права, встановивши обґрунтованість підстав заяви про забезпечення позову ОСОБА_10, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та дійшов вірного висновку про його забезпечення шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, що належить відповідачу ОСОБА_4.

Судова колегія також приходить до висновку, що існує реальна загроза невиконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, заходи забезпечення позову випливають із суті позову і гарантують виконання можливого рішення суду, вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на законних підставах вжито заходів забезпечення позову та постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 12 липня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_2

ОСОБА_3