Рішення № 7525246, 17.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2009 р. Справа № 57/191-09

вх. № 6917/4-57

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Трапіцина Г.М., дов. № 101 від 03.08.2009 року, начальник відділу правового забезпечення юридичного управління;

Представник відповідача - Кучеренко В.О., дов. від 01.10.2009 року;

розглянувши справу за позовом АКБ "Золоті ворота" м. Харків

до ТОВ "Хаст", м. Харків

про стягнення 1007548,10 грн.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаст», м. Харків

до АКБ «Золоті ворота», м. Харків

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерний комерційний банк „Золоті ворота” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –ТОВ „ХАСТ” на свою користь 1007548,10 грн., з яких непогашений залишок за кредитом –791666,70 грн.; непогашений залишок по простроченому кредиту –129999,97 грн., сума прострочених процентів –35041,84 грн., сума нарахованих процентів –11654,54 грн., сума нарахованої комісії –3135,00 грн., сума простроченої комісії - 22232,32 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору № 343 на кредитну лінію (невідновлювану) від 18.06.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 серпня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15 вересня 2009 року о 10:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2009 року розгляд справи відкладено в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та ненаданням сторонами витребуваних судом документів

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2009 року прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою „ХАСТ” (вх. № 24298 від 12.10.2009 р.), в якій просить визнати недійсним повністю договір № 343 на кредитну лінію (невідновлювану) від 18.06.2008 року. покласти на відповідача за зустрічним позовом судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2009 року зупинено провадження у справі № 57/191-09.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 16 листопада 2009 року о 10:20 год.

У судовому засіданні 16 листопада 2009 року, для розгляду керівництвом суду наданої до господарського суду заяви відповідача (вх. № 416) про призначення колегіального розгляду справи, оголошено перерву до 18.11.2009 року о 15:30 год.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 16.11.2009 року задоволено клопотання відповідача (вх. № 416) про призначення колегіального розгляду справи № 57/191-09. Для розгляду справи № 57/191-09 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р. М., судді Бринцев О. В. та Рильова В. В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2009 року розгляд справи відкладено в зв’язку з ненаданням сторонами витребуваних судом документів, зобов’язано сторони провести звірку взаємних рахунків.

16 листопада 2009 року позивачем за первісним позовом через канцелярію господарського суду Харківської області надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 28213 ), з якої вбачається зменшення позовних вимог, у зв’язку із погашенням відповідачем частини боргу за кредитним договором, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 849582,35 грн., з яких сума кредиту –744166,71 грн.; сума простроченого кредиту 66215,51 грн., сума прострочених процентів –5744,07 грн., сума процентів –9343,46 грн., сума комісії –3135,00 грн., сума простроченої комісії - 3135,00 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати.

Розглянувши подану заяву та враховуючи те, що у відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, судом прийнято заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству. Розгляд справи продовжено з урахуванням уточнень.

08 грудня 2009 року позивачем за первісним позовом через канцелярію господарського суду Харківської області надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 15840), з якої вбачається збільшення позовних вимог, а саме позивач за первісним позовом станом на 02.12.2009 року просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 857831,24 грн., з яких сума кредиту –728333,38 грн.; сума простроченого кредиту 82048,84 грн., сума прострочених процентів –3971,54 грн., сума процентів –16886,84 грн., сума комісії –3135,00 грн., сума простроченої комісії - 6270,00 грн., 3044,67 грн. пені по простроченим процентам, 12247,58 грн. пені по простроченому кредиту, 1893,39 грн. пені по простроченій комісії, а також просить покласти на відповідача судові витрати.

Розглянувши подану заяву та враховуючи те, що у відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, судом прийнято заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству. Розгляд справи продовжено з урахуванням уточнень.

У судовому засіданні 08 грудня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 17 грудня 2009 року о 10:00 год.

У призначеному 17 грудня 2009 року судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов з урахуванням наданих уточнень підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечував, через канцелярію господарського суду Харківської області в порядку статті 59 ГПК України надав відзив на первісний позов (вх. № 28639), в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

22 жовтня 2009 року позивачем за зустрічним позовом через канцелярію господарського суду Харківської області надано заяву (вх. № 13236), в якій позивач за зустрічним позовом, в зв’язку з відмовою від зустрічного позову, просить суд припинити провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ „ХАСТ” до АКБ „Золоті ворота ” про визнання недійсним повністю договору № 343 на кредитну лінію (невідновлювану) від 18.06.2008 року, а також просить повернути держмито та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У призначеному судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом підтримав заяву про відмову від позову.

Вирішуючи це клопотання колегія суддів виходить з наступного.

Розглянувши заяву позивача за зустрічним позовом та враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову, господарський суд, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, приймає відмову позивача від позову, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та на підставі чого у господарського суду є підстави для припинення провадження по справі згідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Щодо клопотання позивача за зустрічним позовом щодо повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів ” не передбачено повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Присутні в судовому засіданні 17 грудня 2009 року сторони вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

18 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком “Золоті ворота”(далі –позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХАСТ”(далі-відповідач за первісним позовом) був укладений договір № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) (далі –договір кредиту), у відповідності до умов якого банк (позивач за первісним позовом) у період з 18 червня 2008 року по 17 червня 2013 року за наявності вільних кредитних ресурсів зобов'язався надати позичальникові (відповідачу за первісним позовом) кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 950000,00 грн. (ліміт) без додаткових спеціальних переговорів для придбання крану КС-55272-1-11, а позичальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит та сплатити відсотки за користування за ставкою 15,8 % річних.

Згідно п.3.2 договору кредиту за користування кредитом банк (позивач за первісним позовом) нараховує відсотки на рахунок № 2068730136110, а позичальник (відповідач за первісним позовом) у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії договору сплачує відсотки банку (позивачу) за період з 21 числа попереднього місяця (у місяць надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту) на рахунок № 2068730136110.

Пунктом 4.1 договору кредиту передбачено, що виконання позичальником (відповідачем за первісним позовом) зобов’язань перед банком (позивачем за первісним позовом) за договором забезпечується заставою рухомого майна.

Згідно п.5.2.1. договору кредиту позичальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 5.2.10, 5.2.11 договору кредиту передбачений обов’язок позичальника (відповідача за первісним позовом) сплатити банку (позивачу за первісним позовом) комісійну винагороду у розмірі 0,99 % без ПДВ від суми ліміту, зазначеного у пункті 1.1 договору кредиту, до 27.06.2008 року, а також обов’язок позичальника (відповідача за первісним позовом) сплачувати банку (позивачу за первісним позовом) не пізніше 25 числа, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому було надано кредит, комісійну за ведення (обслуговування) кредитного рахунку позичальника (відповідача за первісним позовом) в розмірі 0,33% від суми кредиту без ПДВ, а також одночасно з остаточним поверненням кредиту.

Додатком до кредитного договору № 343 від 18.06.2008 року сторонами був погоджений графік погашення кредиту.

Договором про зміни № 1 до договору № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 18 червня 2008 року, укладеного сторонами 18 червня 2008 року, сторонами були внесені зміни до договору кредиту, а саме, в пункті 2.1 договору кредиту конкретно не був визначений кран, для придбання якого був наданий кредит, пункт 4.1 договору кредиту доповнено терміном виконання позичальником (відповідачем за первісним позовом) забезпечення зобов’язань перед банком (позивачем за первісним позовом) заставою нерухомого майна –до 18.07.2008 року, в іншій частині кредитний договір залишений без змін.

Для забезпечення виконання позичальника за договором кредиту, 03 липня 2008 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір застави рухомого майна № 08-187 (далі –договір застави № 1), реєстровий № 1670.

Відповідно до умов п.1.1. договору застави № 1, заставодавець (відповідач за первісним позовом), в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 18.06.2008 року та всіма додатковими угодами до нього передав у заставу заставодержателю (позивачу за первісним позовом) належні йому на праві власності транспортні засоби (далі - майно), а саме: транспортний засіб марки КАМАЗ, моделі 65115, реєстраційний номер АХ 2875 АХ, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) ХТС 65115С51109534, колір ОРАНЖЕВИЙ, тип ТЗ – САМОСКИД-С та транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ, моделі 45021 (V=6000), реєстраційний номер АХ2471АР, 1983 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № К2908717, колір СИНІЙ, тип ТЗ-САМОСКИД-С, ідентифікатор 2089024/5700.

За домовленістю сторін ринкова вартість предмету застави становить 202000,00 грн.

18 червня 2008 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір застави рухомого майна № 08-165 (далі –договір застави № 2), реєстровий № 1524.

Відповідно до умов п.1.1. договору застави №2, заставодавець (відповідач за первісним позовом), в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 18.06.2008 року та всіма додатковими угодами до нього передав у заставу заставодержателю (позивачу за первісним позовом) належні йому на праві власності транспортні засоби (далі - майно), а саме: екскаватор марки ЭО-2621, реєстраційний номер 18365ТН, 1990 року випуску, заводський № 689782, двигун № ОГ1277 обладнання 167562 та транспортний засіб марки МАЗ, моделі 5337, реєстраційний номер АХ 5795ВС, 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) ХТМ533700Р0022318, колір СІРИЙ, тип ТЗ –АВТОКРАН 10-20Т-С.

За домовленістю сторін ринкова вартість предмету застави становить 200000,00 грн.

17 липня 2008 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір застави рухомого майна № 08-193 (далі –договір застави № 3), реєстровий № 1876.

Відповідно до умов п.1.1. договору застави №3, заставодавець (відповідач за первісним позовом), в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 18.06.2008 року та всіма додатковими угодами до нього передав у заставу заставодержателю (позивачу за первісним позовом) належні йому на праві власності транспортні засоби (далі - майно), а саме: транспортний засіб марки МАЗ, моделі 630303 КС-55727-1, реєстраційний номер АХ 762ВМ, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) YЗМ5727180000764 YЗМ63030380003004, колір БІЛИЙ, тип ТЗ-АВТОКРАН БІЛЬШЕ 20Т-С.

За домовленістю сторін ринкова вартість предмету застави становить 1040000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом повністю виконав взяті на себе зобов’язання за договором кредиту, надавши відповідачеві кредит, проте відповідач виконав свої зобов’язання частково.

Як зазначає позивач у позовній заяві, починаючи з лютого 2009 року відповідач за первісним порушив умови договору кредиту щодо повернення кредиту та сплаті відсотків по ньому, у зв’язку з чим станом на 18.08.2009 року заборгованість позичальника (відповідача за первісним позовом) перед банком (позивачем за первісним позовом) за договором кредиту становила 1007548,10 грн., з яких непогашений залишок за кредитом –791666,70 грн., непогашений залишок по простроченому кредиту –129999,97 грн., сума прострочених процентів -35041,84 грн., сума нарахованих процентів – 11654,54 грн., сума нарахованої комісії – 3135,00 грн., сума простроченої комісії -22232,32 грн., що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Пунктом 5.3.1 договору кредиту сторони передбачили право банка (позивача за первісним позовом) вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках, передбачених п.5.2.5 кредитного договору.

У відповідності з п.5.2.5 договору кредиту позичальник (відповідач) зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Отже, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідача за первісним позовом (з урахуванням уточнень) станом на 02.12.2009 року виникла заборгованість у сумі 857831,24 грн., з яких 728333,38 грн. –сума по кредиту, 82048,84 грн. - по простроченому кредиту, 3971,54 грн. –сума відсотків, 16886,84 грн. –сума прострочених відсотків, 3135,00 грн. –сума комісії, 6270,00 грн. –сума простроченої комісії, 3044,67 грн. –пеня по простроченим відсоткам, 12247,58 грн. – пеня по простроченому кредиту, 1893,39 грн. –пеня по простроченої комісії.

Як вбачається з пояснень, наданих сторонами у судових засіданнях, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості у повному обсязі в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

          Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.1 договору кредиту сторонами був встановлений розмір відсотків за користування ним за ставкою 15,8 % річних.

Пунктом 5.2.11 договору кредиту сторонами був встановлений розмір комісійної винагороди банку за ведення (обслуговування) кредитного рахунку позичальника - 0,33% від суми кредиту без ПДВ.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом в порушення домовленості сторін (пунктів 5.2.2, 5.2.5, 5.2.11, 5.3.1 договору кредиту) кредит не повернув, відсотки за користування ним та комісійну винагороду за ведення кредитного рахунку не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач за первісним позовом визнається судом такими, що прострочив виконання зобов’язання по договору № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 18 червня 2008 року з урахуванням додаткових угод до нього: по кредиту у сумі 728333,38 грн., по простроченому кредиту у сумі 82048,84 грн., по відсоткам по ньому у сумі 3971,54 грн., 16886,84 грн. - по простроченим відсоткам, 3135,00 грн. - по комісійної винагороди за ведення кредитного рахунку, 6270,00 грн. - по простроченої комісійної винагороди за ведення кредитного рахунку.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту, по відсоткам по ньому та комісійної винагороди за ведення кредитного рахунку по договору № 343 на кредитну лінію (не відновлювальну) від 18 червня 2008 року з урахуванням додаткових угод до нього та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача за первісним позовом в частині стягнення боргу у сумі 857831,24 грн., з яких 728333,38 грн. по кредиту, 82048,84 грн. по простроченому кредиту, 3971,54 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, 16886,84 грн. по простроченим відсоткам, 3135,00 грн. по комісійної винагороди за ведення кредитного рахунку та 6270,00 грн. по простроченої комісійної винагороди за ведення кредитного рахунку, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності з п.5.2.5 договору кредиту позичальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання позичальником (відповідачем за первісним позовом) своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Згідно п.6.1.1 договору кредиту, у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 договору, та/або строків сплати процентів, комісій, позичальник (відповідач за первісним позовом) сплачує банку (позивачу за первісним позовом) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 17185,64 грн., з яких 3044,67 грн. –пеня по простроченим відсоткам, 12247,58 грн. –пеня по простроченому кредиту, 1893,39 грн. –пеня по простроченої комісії.

Таким чином, позивачем за первісним позовом обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 17185,64 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача за первісним позовом пені у сумі 17185,64 грн.

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем за первісним позовом, і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 810382,22 грн. –заборгованості за кредитом; 20858,32 грн. – заборгованості по відсотками, 9405,00 грн. заборгованості по комісії та 17185,64 грн. пені, правомірні та обґрунтовані, такі що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем за первісним позовом, тому підлягають задоволенню.

Посилання відповідача за первісним позовом у відзиві на позовну заяву (вх. № 28639 від 18.11.2009 року) на всесвітню економічну фінансову кризу, на непрогнозовані економічні процеси в Україні та на Постанову Правління національного банку України від 03.06.2009 року № 328 “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів”, згідно з якою реструктуризації підлягають заборгованості в національній та іноземній валютах за кредитами, виданими до 01.10.2008 року позичальникам, фінансовий стан яких на дату реструктуризації класифіковано банком не нижче класу “В” та стан обслуговування ними боргу визначено як “добрий” або “слабкий”; реструктуризації підлягає заборгованість, щодо якої банк має підтверджені достовірними документами (фінансова звітність, довідка з державної служби зайнятості тощо) об’єктивні та беззаперечні докази того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору, безпідставні, оскільки відповідачем за первісним позовом такі обставини не доведені. Приходячи до цього висновку судова колегія враховує наступне.

Згідно з листом Національного банку України N 40-511/3127-10986 від 05.06.2009 року “Щодо постанови Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів", рішення щодо проведення банком операції реструктуризації кредитної заборгованості позичальника має прийматися за наявності об'єктивних та беззаперечних доказів того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору, та за умови, що її здійснення забезпечить досягнення позитивних наслідків як для позичальника, так і для банку: відновлення регулярності платежів за кредитом (платоспроможності позичальника), забезпечення своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками і кредиторами, збереження клієнтської бази.. Реструктуризація/зміна валюти зобов'язання має здійснюватися на добровільних засадах як з боку банку, так і з боку позичальника. При цьому, банк має забезпечити рівні права доступу до реструктуризації/зміни валюти зобов'язання, а також до інформації про умови їх проведення, всіх позичальників.

Відповідно до листа Національного банку України N 40-511/3967-13881 від 22.07.2009 року “Щодо постанови Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів" визначено, що Постанова N 328 не містить заборони щодо здійснення реструктуризації кредитної заборгованості позичальників, фінансовий стан яких класифіковано банком як "Г" або "Д". Однак, приймаючи рішення про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості таких позичальників, банк повинен об'єктивно оцінити реальну їх спроможність у подальшому належним чином виконувати свої зобов'язання, а також рівень ризиків банку, спричинених такою реструктуризацією, та спроможність належним чином управляти ними. З метою оцінки економічних вигод та втрат банку від реструктуризації такої кредитної заборгованості, необхідно також здійснити розрахунки прогнозних показників діяльності, зокрема ліквідності та платоспроможності. Під час здійснення реструктуризації кредитної заборгованості та/або зміни валюти зобов'язання, як правило, відбувається зміна розміру та періодичності платежів, внаслідок чого одномоментно можуть покращитись значення показників оцінки фінансового стану позичальників. Однак, таке покращення значень показників оцінки фінансового стану позичальників не дає об'єктивних підстав банку приймати їх під час визначення категорії кредитної операції, оскільки відповідно до вимог пункту 4.1 глави 4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, критерії оцінки фінансового стану позичальників мають бути визначені банком на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці. Отже, підпунктом "г" пункту 1 Постанови N 328 передбачено, що факт здійснення реструктуризації та/або зміни валюти зобов'язання не є підставою для підвищення категорії заборгованості порівняно з категорією, яка була визначена банком до початку реструктуризації та/або зміни валюти зобов'язання. У подальшому, відповідно до періодичності здійснення оцінки фінансового стану позичальників, визначеної внутрішніми положеннями, банк може підвищувати категорію реструктуризованої кредитної операції відповідно до вимог Положення N 279 та пункту 4 Постанови N 328.

Постановою Правління Національного банку України № 461 від 06.08.2009 року “Про заходи забезпечення погашення кредитів” схвалені Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками - фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили в скрутне фінансове становище та Пам'ятку позичальника, який має заборгованість перед банком за споживчим кредитом і потрапив у скрутне фінансове становище (далі - Пам’ятка).

Зазначеною Пам'яткою передбачені дії позичальника, який має заборгованість перед банком за споживчим кредитом і потрапив у скрутне фінансове становище та рекомендовано позичальнику “не ігнорувати листи та дзвінки від тих, перед ким у Вас є фінансові (грошові) зобов'язання. Борг сам по собі не зникне, тому Вам потрібно зустрітися з представниками банку для конструктивного вирішення Ваших боргових проблем. І чим швидше Ви це зробите, тим меншими будуть штрафи за несвоєчасне погашення кредиту та більш вигідними для Вас нові умови погашення кредиту. Разом з тим Ви не повинні покладатися лише на банк. Зі свого боку Ви повинні виважено оцінити ситуацію, у якій Ви опинилися. Ви маєте усвідомлювати, що Вам необхідно повернути взяті в кредит гроші. Адже банк, як установа, яка по суті виконує функцію фінансового посередника, не тільки надає кредити, а й залучає депозити (вклади), які є джерелом коштів для надання кредитів. Залучені депозити банку необхідно повернути у визначені депозитними договорами строки, сплативши проценти за користування ними. Ураховуючи це, кошти, що повертаються позичальниками під час погашення кредитів, є джерелом для повернення депозитів. З метою забезпечення стабільності своєї роботи банк узгоджує графіки виплат за депозитами та надходжень за виданими кредитами. Тому Ви, у свою чергу, повинні докладати максимальних зусиль щодо забезпечення повернення кредиту”.

Отже позичальником (відповідачем за первісним позовом) письмових чи інших доказів на існування цих обставин, які б відповідали ст.ст.32-37 ГПК України ( всесвітню економічну фінансову кризу, на непрогнозовані економічні процеси в Україні та на Постанову Правління національного банку України від 03.06.2009 року № 328 “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів”, згідно з якою реструктуризації підлягають заборгованості в національній та іноземній валютах за кредитами, виданими до 01.10.2008 року позичальникам, фінансовий стан яких на дату реструктуризації класифіковано банком не нижче класу “В” та стан обслуговування ними боргу визначено як “добрий” або “слабкий”) не надано.

Особливу увагу судової колегії привертає той факт, що відповідачем за первісним позовом не додано доказів негативного впливу девальвації гривні на умови виконання кредитного договору, враховуючи, що даний кредит був виданий не в іноземній валюті а, в гривні.

Судова колегія також зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже складнощі, які виникли у позивача із виконанням спірного кредитного договору охоплюються його (відповідача за первісним позовом) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача за первісним позовом на позивача за первісним позовом шляхом звільнення відповідача за первісним позовом від виконання прийнятих на себе обов’язків за договором.

При цьому судова колегія враховує також, що спірним кредитним договором передбачено право позивача на дострокове повернення кредиту. Проте відповідач за первісним позовом таким правом не скористався –кредит не повернув, проценти за його користування не сплатив.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 68, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, –

ВИРІШИЛА:

Прийняти відмову позивача за зустрічним позовом від зустрічного позову.

Провадження в частині розгляду зустрічного позову (вх. № 24298 від 12.10.2009 р.) у справі припинити .

Відмовити ТОВ "ХАСТ" в задоволенні клопотання про повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 15840 від 08.12.2009 року).

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю “ХАСТ”, м. Харків ( адреса: 61047, Харківська область, м. Харків, Електровозний проїзд, б. № 79, код ЄДРПОУ 35477252, п/р № 2600130136110 в АКБ “Золоті ворота”, МФО 351931) на користь Акціонерно-комерційного банку “Золоті ворота”(адреса: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529, р № 2909.0.1.0005201 в АКБ “Золоті ворота”, МФО 351931) 810382,22 грн. –заборгованості за кредитом; 20858,32 грн. – заборгованості по відсотками, 9405,00 грн. комісії та 17185,64 грн. пені, а також 8578,31 витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Рильова В.В.