Постанова № 75252148, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/608/18 22-ц/774/1085/К/18А

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/608/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання – Гладиш К.І.

сторони справи:

заявник - ОСОБА_1,

особа, яка не приймала участь у розгляді справи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену суддею Коноваленком М.І. в м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, заінтересовані особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, Державне підприємство «СЕТАМ» ( надалі – ДП «СЕТАМ»), третя особа Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль».

В мотивування заявлених вимог посилається на те, що 26.01.2018 ДП «СЕТАМ» проведені електронні торги з реалізації об'єкта нерухомості нежитлової будівлі №16а по вул. Доватора в м. Кривому Розі за ціною 796024 грн. Відповідно до Протоколу №313512 проведення електронних торгів від 26.01.2018 є переможець, проте акт про проведені електронні торги Саксаганським відділом державної виконавчої служби переможцю торгів не видавався та право власності на майно, переможець не набув. Він звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, якою просив визнати звіту про оцінку майна не законним, через заниження його вартості. Посилався, що має намір звернутись до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації об'єкта нерухомості нежитлової будівлі №16а по вул. Доватора в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яка належала йому на праві власності. У зв’язку із тим, що реєстрація проданого з прилюдних торгів майна може утруднити та ( або) зробити неможливим подальше виконання рішення суду, просивнакласти арешт на нежитлову будівлю №16а по вул. Доватора в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.Накладено арешт на нежитлову будівлю №16а по вул. Доватора в м. Кривому Розі Дніпропетровської, яка належить згідно договору купівлі-продажу від 10.12.2004 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_2, який не приймав участь у розгляді справи, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначив, що посилаючись на протокол №313512 проведення прилюдних торгів заявник, свідомо не зазначив переможця конкурсу, чим позбавив можливість взяти участь у розгляді заяви та заперечувати проти заявленого клопотання. Суд вирішив питання про його майнові права, не залучивши до участі у справі. Він, як переможець конкурсу проведених прилюдних торгів, сплативши усі обов’язкові платежі не може зареєструвати право власності. Крім того, вважає, що ухвала суду не вмотивована, судом не зазначено підстави для забезпечення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Від сторін та їх представників надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, вимог заяви про забезпечення позову, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, та накладаючи арешт на нерухоме майно, що продане з прилюдних торгів, суд першої інстанції виходив з того, що у майбутньому може бути утруднене виконання рішення суду стосовно визнання прилюдних торгів недійсними.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз’яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як видно з матеріалів справи, метою застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає необхідність накладання арешту, задля неможливості новому власнику, як переможцю у прилюдних торгах, реалізувати нерухоме майно, щоб забезпечити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення за його позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, через незгоду із визначеною оцінкою реалізованого майна.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Зважаючи на те, що накладання арешту на нежитлову будівлю №16а по вул. Доватора в м. Кривому Розі Дніпропетровської, шляхом заборони перереєстрації права власності та заборони відчуження іншим особам на час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів недійсними не призведе до неправомірного обмеження прав відповідача ОСОБА_2, як нового власника, колегія суддів погоджується із висновком суду про доцільність та співмірність заявленого забезпечення із позовними вимогами.

Вирішуючи питання по заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були заявником під час розгляду заяви, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням обставин справи, тому на підставі положення ст.376 ЦПК України ухвалу суду змінити та її доповнити, зазначивши що арешт накладений на спірне майно шляхом заборони перереєстрації права власності та заборони відчуження іншим особам до вирішення по суті позову ОСОБА_1 про визнання прилююдних торгів недійсними.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року змінити. Доповнити резолютивну частину ухвали, зазначивши що арешт накладений на спірне майно шляхом заборони перереєстрації права власності та заборони відчуження іншим особам.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: