Рішення № 7525199, 21.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2009 р. Справа № 47/171-09

вх. № 10067/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дородних С.В., довіреність від 03.12.09р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ПП "Адоніс", м.Люботин

до Виконавчиого комітету Люботинської міської ради, м. Люботин

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Адоніс» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд визнати право власності на нежитлові будівлі: літ. «А-1» загальною площею 2062,20 кв.м., літ. «И-2», «Н», «О» та «М», загальною площею 294,60 кв.м., які розташовані за адресою: 62433, м. Люботин, по вул. Котовського 22-а.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з"явився, але надав до суду заяву про те, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглядати справу без його представника, яка була судом розглянута та задоволена.

21 грудня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №16461) про вступ у справу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В цій заяві Інспекція просить залучити її до розгляду у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з тих підстав, що рішення по справі може вплинути на її права та обов`язки, оскільки згідно діючого законодавства на неї покладено здійснення архітектурно-будівельного контролю.

Суд, розглянувши дане клопотання, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Аналіз зазначеної норми права дає суду підстави вважати, що особа яка бажає вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору повинна подати відповідну заяву, в якій зазначається на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа, при цьому ця особа, повинна знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін, крім того, у заяві повинно також бути зазначено підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Як вбачається із даної заяви, Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області не зазначено в яких правовідносинах вона знаходитися з однією зі сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

До того ж, згідно положення про Державну архітектурно - будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 18.10.2006 р. Державна архітектурно - будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується і її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль), тобто Держархбудінспекція є суб’єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 5 Положення вона має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області є територіальним органом Держархбудінспекції та, відповідно, також суб’єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю, і у випадку виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, згідно зі ст. ст. 3, 17 КАС України має звертатись з відповідним позовом до адміністративного суду.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов’язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначається у відповідній постанові від 18 грудня 2008 року у справі № 29/601-07.

Враховуючи вищевикладене, заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про допущення її до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, що визначає одну із засад судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі - фабрика з пошиву взуття, загальною площею 1190,1 кв. м., літ. А-1, магазин, загальною площею 71,7 кв. м, літ. «Б-1», будівля складу з прохідною, загальною площею 284,1 м2, літ.«В-1», розташовані за адресою: Харківська область, ч. Люботин, вул. Косовського, 22-а, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Рішенням XXVI сесії IV скликання Люботинської міської ради Харківської області М89/ХХУІ від 21.06.2005 року позивачу було надано земельну ділянку із земель несільськогосподарського призначення та земель промисловості, загальною площею Х7162 га, що розташована за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Косовського. 12-а. для обслуговування виробничих приміщень.

Па підставі рішення XXVI сесії IV скликання Люботинської міської ради Харківської області №89/ХХУІ від 21.06.2005 року, із дотриманням вимог земельного законодавства, між позивачем та Люботинською міською радою Харківської області 26 рудня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,7162 га, що розташована за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Косовського, 22-а, зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 26 грудня 2006 року за №040667800013.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем за власні кошти виконано будівництво нежитлових будівель: літ. «И-2», «Н», «О» та «М», а також реконструйовано з улаштуванням прибудови та надбудови нежитлова будівля фабрики з пошиву взуття літ. «А-1», які розташовані по вул. Котовського, 22-а. у м. Люботині, Харківської області .

Відповідно до технічної інвентаризації нерухомого майна, відображеної в технічному паспорті на нерухоме майно, виготовленого Люботинським бюро технічної інвентаризації, загальна площа збудованого об'єкту нерухомості по вул. Котовського. 22-а, у м. Люботині. Харківської області, складає: літ. «А-1»-2062,20 кв.м.; літ. «И-2» - 294,60 кв.м.

На замовлення позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «НТК Енерго-Тайм» (ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ №458970 від 31 березня 2009 року), був виготовлений технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно реконструйованого з улаштуванням прибудови та надбудови нежитлової будівлі фабрики по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу літ. «А-1» та самовільно побудованих нежитлових будівель літ. «И-2», Н», «О» та <:М» по вул. Косовського, 22-а, у м. Люботині, Харківської області.

Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку стан несучих будівельних конструкцій самовільно реконструйованого з улаштуванням прибудови та надбудови нежитлової будівлі фабрики по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу літ. «А-1» та самовільно побудованих нежитлових будівель літ. «И-2». -Н», «О» та «М» відноситься до її категорії - придатної для нормальної експлуатації за призначенням.

Як вбачається з висновків, здійснене будівництво не вплинуло негативно на несучу платність основних будівельних конструкцій будинку та відповідає вимогам діючих будівельних норм.

Згідно частиною другою статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Таким чином позивачем було здійснено будівництво спірних нежитлових будівель, а відповідачем були надані в оренду земельні ділянки для обслуговування та експлуатації вищезазначених самочинно збудованих нежитлових будівель. Отже по-суті відповідачем надана згода на існування та залишення самочинно побудованих об’єктів нерухомого майна, а отже своїми діями відповідач не заперечує проти існування самочинно побудованих спірних об’єктів нерухомого майна. В зв’язку з тим, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, Позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином. Але згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від01.07.2004р. та п. 1.5. “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме мано”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до об’єктів нерухомого майна, тобто до об’єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

          Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном –це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

          Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

          Право розпорядження –це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

          Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач

обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

          Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

          Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Відповідно до п 3.4. “Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом” затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об’єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

          Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлові будівлі є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на Позивача. Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи без його представника.

2.Позов задовольнити у повному обсязі.

3.Визнати за Приватним підприємством «Адоніс» ( 62433, м. Люботин, Харківська область, вул. Котовського, б. 22-а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14082711) право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 2062,20 кв.м., розташовану по вул. Котовського. 22-а, у м. Люботині, Харківської області.

4.          Визнати за Приватним підприємством «Адоніс» ( 62433, м. Люботин, Харківська область, вул. Котовського, б. 22-а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14082711) право власності на нежитлові будівлі літ. «И-2», «Н». «О» та «М», загальною площею 294,60 кв.м., розташовані по вул. Котовського. 22-а, у м. Люботині, Харківської області.

5. Відмовити в задоволенні заяви Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про допущення її до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача.

Повний текст рішення підписано 21 грудня 2009 року.

Суддя