Ухвала суду № 75248136, 11.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17105/17 Провадження №11-кп/773/310/18 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Гапончука В.В., Денісова В.П.,

з участю секретаря – Лінік Т.В.,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_1,

потерпілого – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

захисника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком суду ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину та батьків-пенсіонерів, матір інваліда 2-гої групи, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,

засуджено:

- за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди 40589 грн. 18 коп., у відшкодування витрат, понесених з наданням правової допомоги, у розмірі 10500 грн. та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Заявлений цивільний позов КЗ “Луцька міська клінічна лікарня” до ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КЗ “Луцька міська клінічна лікарня” 5280 грн.

Накладений арешт на майно ОСОБА_3 з метою забезпечення позову ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він близько 19 год. 20 хв. 11 травня 2017 року в світлу пору доби, технічно справним автомобілем марки «VOLVO V40», н.з. LC 67741, рухаючись по другорядній дорозі по вулиці Потебні в напрямку до вул.Гнідавської зі сторони вулиці Баранова у м.Луцьку, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг, де головною є дорога по вулиці Львівській, проігнорував вимогу дорожнього знаку, передбаченого п. 2.2 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, проявив безпечність та неуважність, порушивши вимоги п.п. 2.3 (б), 16.11 ПДР України, виїхав на перехрестя нерівнозначних доріг вулиць Потебні-Львівська, не надав перевагу в русі ОСОБА_2, який рухався на моторолері «LIFAN SG1 50T-8», н.з. АС1345АА, в крайній лівій смузі руху вулиці Львівської зі сторони вулиці Володимирської та допустив зіткнення з цим транспортним засобом.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно з висновком судово-медичної експертизи №601 від 19 червня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді: відкритого подвійного перелому обох кісток правої гомілки зі зміщенням, закритого черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки, що за ступенем тяжкості відкритий перелом кісток гомілки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, перелом стегнової кістки за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_3 перелічених Правил дорожнього руху України.

В поданій на вирок апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити. Виключити з вироку вказівку про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. В задоволенні позову в частині відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 50000 грн. відмовити. Вказує, що рішення суду в частині призначення додаткового покарання належним чином невмотивоване та поз бавить його сім’ю засобів для існування, а визначений до стягнення на користь потерпілого розмір моральної шкоди є необґрунтованим.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити, прокурора, потерпілого та його представника, які заперечили щодо задоволення скарги, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Обвинувачений ОСОБА_3 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Встановлені судом фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікація є правильною та ніким з учасників судового провадження не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 50, 65 КПК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини та особу винного у їх сукупності, а також наслідки злочину.

Суд правильно відніс до пом’якшуючих покарання обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд першої інстанції також врахував і наслідки дорожньо-транспортної пригоди, які призвели до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а також суб’єктивне ставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого.

З урахуванням всіх зазначених вище обставин, суд призначив ОСОБА_3 основне покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі ближче до нижчої межі та дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття основного покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Також суд першої інстанції обґрунтовано знайшов за можливе і необхідне призначити і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк 1 рік з огляду на наслідки вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким.

Призначене додаткове покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарань, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і не є надто суворим.

Що стосується доводів захисника про необґрунтоване визначення розміру моральної шкоди, то апеляційний суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно п.9 Постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 2013 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повній мірі врахував обсяг моральних та фізичних страждань потерпілого ОСОБА_2 від вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, які пов’язані із проходженням лікування та втратою працездатності, оскільки внаслідок отриманих травм потерпілий став інвалідом ІІ групи, а також вимоги законодавства, і визначений до стягнення її розмір відповідає принципам розумності, виваженості й справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2018 року без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: