Постанова № 75248140, 09.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17919/16-а Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/785/18 Категорія: 81 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Карпук А.К.,

секретар с/з - ОСОБА_1,

з участю:

позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про зобов’язання вчинити дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2017 року в даній справі адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не включення до складових заробітної плати позивача матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, премій до державних, професійних та ювілейних свят.

Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 в адміністративній справі подав в суд першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, яку обгрунтував тим, що при постановленні судового рішення суд не вирішив питання щодо судових витрат, а тому позивач просив суд постановити додаткове рішення про стягнення в його користь за рахунок бюджетних асигнувань 551,20 грн. судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про зобов’язання вчинити дії в частині розгляду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення закрито.

Роз’яснено позивачу ОСОБА_2, що для розгляду справи про ухвалення додаткового рішення йому потрібно звернутися з позовом до Луцького міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала постановлена судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постановити додаткове рішення в адміністративній справі про стягнення в його користь судових витрат по справі.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, представник відповідача апеляційну скаргу заперечив і просив скаргу залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 30 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся в Луцький міськрайонний суд із адміністративним позовом про зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 05 січня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі і призначено судове засідання (а.с.49).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо не включення до складової заробітної плати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, премій до державних, професійних та ювілейних свят та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» (а.с.66-68).

В грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначив, що суд, частково задовольняючи його адміністративний позов, не вирішив питання про судові витрати по справі.

Суд першої інстанції розглядав заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі в порядку цивільного судочинства і своєю ухвалою від 17 січня 2018 року закрив провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов’язання вчинити певні дії в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Закриваючи провадження в адміністративній справі в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі в порядку цивільного судочинства, а тому суд закрив провадження в справі в частині заяви про ухвалення додаткового рішення та роз’яснив позивачу, що для розгляду його справи про ухвалення додаткового рішення йому потрібно звернутися до Луцького міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства з посиланням на норми КАС України.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи, Луцький міськрайонний суд розглядав адміністративний позов ОСОБА_2 в порядку адміністративного судочинства і постановив судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_4

Та обставина, що в своїй заяві про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі позивач ОСОБА_2 послався на норми ЦПК України не давали суду першої інстанції підстав розглядати дану заяву в порядку цивільного судочинства і в подальшому постановляти ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Частина 1 статті 19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають справу у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, що ухвалив судове рішення в порядку цивільного судочинства, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення (частина 1 статті 270 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за положеннями КАС України додаткове рішення в адміністративній справі постановляє суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі в порядку адміністративного судочинства.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції розглядав заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі в порядку цивільного судочинства і закрив провадження в адміністративній справі в частині розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, Луцький міськрайонний суд розглядав дану справу в порядку адміністративного судочинства і судом не постановлялася ухвала про відкриття провадження у даній справі в частині ухвалення додаткового рішення в порядку цивільного судочинства, а тому у суду не було підстав для закриття провадження в адміністративній справі в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 19, 368, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року в даній справі скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складений 12 липня 2018 року.