Окрема думка судді № 75238784, 04.07.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

04 липня 2018 року м. Чернівці

Окрема думка

судді Яремка В.В.

у справі справа № 727/5361/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Д+Д»ЛТД» до ОСОБА_1, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи без самостійних вимог: ПАТ «УкрСиббанк», приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна, ОСОБА_3, про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна, за апеляційною скаргою ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Д+Д» ЛТД» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2017 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Чебан В.М.),

За наслідками апеляційного розгляду названої справи апеляційну скаргу ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Д+Д»ЛТД» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Вважаю таке рішення апеляційного суду помилковим.

Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги про неправильність визначення ціни предмету іпотеки, який продавався на електронних торгах для погашення боргу третьої особи за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні таких вимог, посилався на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію.

Частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати.

У справі встановлено, що ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Д+Д» ЛТД» скористалося своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31 березня 2017 року у справі за скаргою ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Д+Д»ЛТД» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області вимоги заявника, пов'язані з оскарженням в т.ч. оцінки спірного майна, відхилено.

Оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року затверджено Порядок реалізації арештованого майна, яким визначено правила проведення прилюдних торгів.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Таким чином, дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, зокрема, від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12, та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №490/5475/15.

Щодо правових висновків Верховного Суду України у справах №3-262гс15, № 6-2636цс16 на які послався апеляційний суд, то вони стосуються інших фактичних обставин та іншого контексту вирішення спорів ніж ті, що є у цій справі.

Результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб та порядок оскарження, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про проведення у справі судової експертизи щодо визначення вартості спірного майна, а в подальшому підставно відмовив у позові.

Наявний у справі висновок судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної експертом Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз №498/499/500/501/502 від 30 травня 2018 року про те, що загальна ринкова вартість спірних нежитлових приміщень станом на 10 листопада 2016 року могла становити 21 529 304 грн фактично ґрунтується на припущеннях.

Указана ціна визначена не у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на не встановлення під час розгляду справи порушень правил проведення оскаржуваних електронних торгів, які можуть бути підставою для визнання їх недійсними у судовому порядку, апеляційний суд мав підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а не для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Вдавшись фактично до ревізії висновків щодо обґрунтованості ціни, за яку продане спірне нерухоме майно на електронних торгах, встановлених в судових рішеннях, які набрали законної сили, апеляційний суд порушив принцип юридичної визначеності.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено , що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, містить три окремі норми: перша норма, яку закріплено в першому реченні першого пункту і яка має загальний характер, викладає принцип мирного володіння власністю; друга норма у другому реченні того ж пункту поширюється на випадки позбавлення права власності й передбачає для цього певні умови; третя норма, яку закріплено у другому пункті, допускає, що договірні сторони мають право, зокрема, контролювати використання власності відповідно до загального інтересу. Однак ці норми не є окремими, тобто не пов'язаними одна з одною. Друга і третя норми стосуються окремих випадків втручання у право на мирне володіння власністю, тому повинні тлумачитися за загальним принципом, закріпленим у першій нормі (ISMAYILOV v. RUSSIA, № 30352/03, § 28, від 6 листопада 2008 року).

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути «законним»: у пункту 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним (ISMAYILOV v. RUSSIA, № 30352/03, § 31, від 6 листопада 2008 року).

Задоволення судом апеляційної інстанції позову ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Д+Д»ЛТД», яке не довело належними та допустимими доказами порушення його прав за наслідками проведення оспорених електронних торгів, що є необхідним для правильного вирішення даного спору, заявило позов про визнання правочинів недійсними з неналежних підстав, призвело до позбавлення права власності на спірне майно його нового власника - відповідача ОСОБА_1, без дотримання принципу законності та без досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав указаної особи, що є неприпустимим.

Суддя В.В. Яремко