Рішення № 7523820, 12.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10 Справа№ 15/218

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

секретар Качур Ю.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник

Від відповідача : не з'явився

Від третьої особи 1: не з'явився

Від третьої особи 2: не з'явився

Від третьої особи 3: ОСОБА_2

Від третьої особи 4: ОСОБА_3 - представник

розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_4, м. Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нова”, м. Львів, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, м. Львів, ОСОБА_6, м. Львів, ОСОБА_2, м. Львів, державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради Василаш Галини Ярославівни, м. Львів, про визнання недійсним статуту ТзОВ “Будівельна компанія “Нова”, затвердженого зборами учасників 10.01.2007 р. та зареєстрованого 15.01.2007 р.; визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТзОВ “Будівельна компанія “Нова” №1415102000015884 від 15.01.2007 р., проведеного державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради Василаш Г.Я.; ліквідацію ТзОВ “Будівельна компанія “Нова” ЄДРПОУ 34857211.

Суть спору: Позовну заяву подано ОСОБА_4, м. Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нова”, м. Львів, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, м. Львів, ОСОБА_6, м. Львів, ОСОБА_2, м. Львів, державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради Василаш Галини Ярославівни, м. Львів, про визнання недійсним статуту ТзОВ “Будівельна компанія “Нова”, затвердженого зборами учасників 10.01.2007 р. та зареєстрованого 15.01.2007 р.; визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТзОВ “Будівельна компанія “Нова” №1415102000015884 від 15.01.2007 р., проведеного державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради Василаш Г.Я.; ліквідацію ТзОВ “Будівельна компанія “Нова” ЄДРПОУ 34857211. Доповненням до позовної заяви позивач просить також стягнути з відповідача 22500 грн. внеску до статутного капіталу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.09.2009 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 29.09.2009 р., 15.10.2009 р., 29.10.2009 р. та 15.12.2009 р..

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача подав суду уточнення позовної заяви, в якому просить суд взяти до уваги ту обставину, що п.16.6 оспорюваного статуту суперечить нормам ст.148 ЦК України. Позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, доповненні до позовної заяви. Ствердив, зокрема, що 15.01.2007 р. був зареєстрований статут відповідача, який не містить відомостей про склад частки кожного учасника, тобто, відомостей про те, яким саме майном кожен учасник формує свою частку в статутному фонді, що суперечить ст. ст. 4, 51 Закону України “Про господарські товариства”. Відтак, згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та ст. 110 ЦК України є підстави для задоволення позову. Оскільки статутом не передбачено, що частка позивача у статутному фонді повинна формуватись грошовими коштами, гроші, внесені позивачем у статутний фонд, є такими, що отримані відповідачем без достатніх правових підстав. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що згідно із п. 5.6. статуту відповідача, у відповідності до ст. 13 Закону України “Про господарські товариства” та ч. 2 ст. 115 ЦК України, передбачено, що конкретний склад вкладу учасника у статутний фонд визначається зборами учасників. Зборами учасників від 10.01.2007 р. було вирішено сформувати статутний фонд грошовими коштами у визначеному розмірі. Відтак, в п. 5.2. статуту було зазначено розмір у відсотках та в сумі грошей внеску кожного з учасників. Вважає позов надуманим, таким, що обумовлений майновим спором між відповідачем та ТзОВ “Інвестиції У.П.”, власником якого є ОСОБА_4 Просить у позові відмовити.

Треті особи та їх представники позов заперечили з мотивів, зазначених у відзиві. Вважають дотриманими вимоги закону при створенні товариства, посилаються на відсутність будь-яких звернень від позивача щодо внесення змін до статуту чи виходу з числа учасників товариства. Просять у позові відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 ГПК України судом з власної ініціативи витребувались документи та матеріали, необхідні для вирішення спору. Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши сторонам у відповідності до ч. 3 ст. 4-7 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Оскаржуваний статут товариства з обережною відповідальністю “Будівельна компанія “Нова” був затверджений зборами учасників протокол №1 від 10.01.2007 р. та зареєстрований 15.01.2007 р. під № запису 1415102000015884, що підтверджується відповідною відміткою.

Згідно із ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені, зокрема, ст. 51 цього закону. Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону України “Про господарські товариства”, установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі. Згідно із ст. 4 вказаного закону, відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Позивач посилається на відсутність у статуті відомостей про склад частки кожного учасника, тобто, відомостей про те, яким саме майном кожен учасник формує свою частку в статутному фонді. Однак, таке посилання не відповідає змісту статуту. Зокрема, згідно із п. 5.1. статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний фонд у розмірі 50000 грн.. Згідно із п. 5.2. статуту, у створенні статутного фонду беруть участь ОСОБА_4 45% статутного фонду, що становить 22500 грн.; ОСОБА_9 19% статутного фонду, що становить 9500 грн.; ОСОБА_6 18% статутного фонду, що становить 9000 грн.; ОСОБА_2 18% статутного фонду, що становить 9000 грн.. Відтак, статут обумовлює склад частки у статутному капіталі у грошовій сумі. При цьому, відповідно до п. 5.6. статуту, конкретний склад вкладу учасника у статутний фонд товариства визначається зборами учасників.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується протоколом №1 від 10.01.2007 р. загальних зборів учасників ТзОВ “Будівельна компанія “Нова”, зборами учасників було вирішено розподілити частки учасників у зазначений вище спосіб та зобовязати учасників внести 50% вкладу до моменту державної реєстрації саме на банківський рахунок. З матеріалів справи вбачається відсутність розбіжностей в учасників щодо того, що внески до статутного фонду повинні вноситись саме у грошовій формі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, банківськими квитанціями, відповідно до яких кожен з учасників вніс свій внесок до статутного фонду у грошовій формі.

При цьому, згідно із ст. 11 Закону України “Про господарські товариства”, учасники товариства зобов'язані, зокрема, додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами. Прибутковим касовим ордером від 12.01.2007 р. на суму 11250 грн. квитанціями №1 від 11.05.2007 р. на 4000 грн. та №1 від 15.05.2007 р. на 7250 грн. підтверджується внесення позивачем коштів відповідачу із зазначенням підстави як внесок до статутного фонду. Зазначене свідчить про правочин у відповідності із ч. 1 ст. 202 ЦК України. Належних доказів недійсності такого правочину суду не надано. Позивач просить визнати ці суми як такі, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави згідно із ст. 1212 ЦК України. Однак, внесення коштів у статутний фонд на виконання свого обовязку, передбаченого рішенням зборів учасників, статутом та ст. 11 Закону України “Про господарські товариства” не може вважатись таким, що здійснене без достатньої правової підстави. Належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування до спірних відносин норм ст. 1212 ЦК України суду не надано.

На наявність інших підстав для недійсності статуту та незаконності державної реєстрації відповідача позивач не посилався, такі обставини з матеріалів справи не вбачаються.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи, але лише через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Такі підстави з матеріалів справи не вбачаються. Крім того, за змістом вказаної норми ліквідація юридичної особи є автоматичним наслідком прийняття судом рішення про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи. Такий спосіб захисту як ліквідація юридичної особи не передбачений у ст. 16 ЦК України. Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим, ніж передбачений в цій частині спосіб, але лише якщо такий інший спосіб передбачений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону. Однак, належних доказів наявності підстав для застосування цієї норми суду не надано.

Згідно із абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання. Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, з матеріалів справи не вбачається порушення прав позивача стверджуваними позивачем недоліками статуту. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 12, 33-35, 45, 49, 66, 67, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя