Рішення № 7523813, 12.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10                                                                                           Справа№ 15/229

за позовною заявою відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру" в особі філії ВАТ "Банк Кіпру" у м.Львові, м.Львів

до відповідача приватного підприємства "Басараб-Стор", м.Львів

про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно.                                                   

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: Сало А.І. - представник

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позов заявлено відкритим акціонерним товариством "Банк Кіпру" в особі філії ВАТ "Банк Кіпру" у м.Львові, м.Львів до приватного підприємства "Басараб-Стор", м.Львів про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.10.2009 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 15.10.2009 р., 10.11.2009 р., 15.12.2009 р..

Представникам сторін роз’яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 18.09.2008 року філією АБ "АвтоЗАЗбанк" у м.Львів (правонаступником АБ "АвтоЗАЗбанк" є позивач) було укладено з ПП "Басараб-Стор" Кредитний договір № ID 406, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит для рефінансування та поповнення обігових коштів у сумі 2 500 000, 00 грн., строком до 23.09.2015 р. зі сплатою 20, 5 % річних, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання умов даного договору між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 24.09.2008 року, згідно з умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку нежитлові приміщення підвального та цокольного поверху загальною площею 661, 8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Басараб О., 3. Проте, відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2 648 465, 14 грн.. За неналежне виконання умов кредитного договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 232, 01 грн. Просить позов задоволити: розірвати кредитний договір № ID 406 від 18.09.2008 року та стягнути заборгованість шляхом примусового звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги визнав, проте, відзиву на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не документів.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши представників позивача та відповідачів, суд встановив наступне.

Між акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого згідно зі статутом є відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру" та приватним підприємством "Басараб-Стор" укладено кредитний договір № ID 406 від 18 вересня 2008 року (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит для рефінансування та поповнення обігових коштів у сумі 2 500 000, 00 грн., строком до 23.09.2015 р. зі сплатою 20, 5 % річних, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання вимог позивача за вказаним договором укладено договір іпотеки від 24.09.2008 року (далі - іпотека), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Футорянською О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 5765. Відповідно до умов іпотеки відповідач передав позивачу в іпотеку нежитлові приміщення підвального та цокольного поверху загальною площею 661, 8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Басараб О., 3.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 2 500 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1394 від 24.09.2008 року на суму 2 500 000, 00 грн.. Таким чином, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.6. договору позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки та суму щомісячного погашення основного боргу щомісячно до 27 числа, а також сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 20, 5 % річних за строковий кредит та 25, 5 % річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором.

Проте, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо повернення кредиту належним чином не виконав. Внаслідок таких дій у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2 648 465, 14 грн., з яких 2 468 354, 43 грн. заборгованість по позиці, 175 873, 66 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, а саме порушенням ним п.п. 3.6. договору, йому неодноразово надсилалися претензії та листи з вимогами погашення заборгованості, зокрема, претензія № 17312 від 29.05.2009р., претензія № вих.210/5 від 03.07.2009 р., повідомлення № вих.270 від 18.09.2009 р., в яких було запропоновано відповідачу погасити заборгованість, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору. Однак, згадані звернення позивача залишені відповідачем без відповіді.

Відповідно до п. 3.7. договору відповідач зобов'язаний за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу. За неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 232, 01 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 653 697, 15 грн. і на день звернення позивача до суду відповідачами не погашена.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, стяттями 1049-1050, 1052 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що позивач має право розірвати договір та достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ними та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення в разі погіршення фінансового стану відповідача, затримок погашення кредиту та сплати процентів, ухилення від контролю з боку позивача, погіршення стану заставленого майна, а також у разі, якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

Як вбачається з матеріалів справи і відповідачем не заперечується, ПП "Басараб-Стор" не здійснювало повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, що спричинило істотне порушення умов договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до п. 3.1.4. іпотеки передбачено, що позивач має право у випадку невиконання відповідачем зобов'язань за договором іпотеки або за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або договору іпотеки, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки та з реалізацією предмета іпотеки. Зігдно з п. 3.1.5. іпотеки передбачено, що позивач має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. іпотеки позивач набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені основним зобов'язанням строки.

Згідно із ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 3 вказаної статті, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України “Про іпотеку”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача щодо розірвання договору та стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки слід задоволити.

Згідно із ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35 43, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Кредитний договір № ID 406 від 18 вересня 2008 року укладений між приватним підприємством "Басараб-Стор" (79017, м.Львів, вул.Басараб, 3, код ЄДРПОУ 34943291) та акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Банк Кіпру" (03035, м.Київ, вул.Урицького, 45, код ЄДРПОУ 19358784) - розірвати.

3. Стягнути з приватного підприємства "Басараб-Стор" (79017, м.Львів, вул.Басараб, 3, код ЄДРПОУ 34943291) на користь відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м.Київ, вул.Урицького, 45, код ЄДРПОУ 19358784) заборгованість в сумі 2 653 697, 15 грн. шляхом звернення стягненння на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 24 вересня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Футорянською О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 5765. а саме: нежитлові приміщення підвального та цокольного поверху загальною площею 661, 8 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Басараб О., 3 шляхом проведення прилюдних торгів.

4. Стягнути з приватного підприємства "Басараб-Стор" (79017, м.Львів, вул.Басараб, 3, код ЄДРПОУ 34943291) на користь відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м.Київ, вул.Урицького, 45, код ЄДРПОУ 19358784) 25 500, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя