Рішення № 7523459, 15.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.09                                                                                           Справа№ 9/188

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ,

До відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ,

Про стягнення 24068,65грн. основного боргу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Лесько Н.О., довіреність у справі,

Від відповідача: не прибув.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не прибув.

Права та обов”язки сторін встановлені ст. 22 ГПК України, для третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, статтею 27 ГПК України, право відводу судді –передбачено статтею 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник, який прибув у судове засідання не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ, до Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, про стягнення 24068,65грн. боргу та стягнення судових витрат.

17.09.2009р. господарським судом Львівської області порушено провадження у даній справі, справі присвоєно порядковий № 9/188 та призначено до розгляду на 08.10.2009р., про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, Позивач: 21.09.2009р. рекомендованою поштою № 4743670, Відповідач – 21.09.2009р. рекомендованою поштою № 4743689 (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 08.10.2009р. розгляд справи відкладено на 29.10.2009р., про що сторони були повідомлені, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.

29.10.2009р. розгляд справи відкладено в зв»язку із клопотанням сторін для врегулювання спору у добровільному порядку. Розгляд справи відкладено на 12.11.2009р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2009р. по справі за клопотанням Відповідача від 11 листопада 2009р. (за № НЮ-255), залучено до участі у справі, згідно ст. 27 ГПК України, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, та розгляд справи відкладено на 01.12.2009р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.12.2009р. ( за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи від 30.11.2009р. № НЮ-261, яке було подано через канцелярію Господарського суду Львівської області 01.12.2009р. за вх. № 24792), у зв»язку із неявкою відповідача та третьої особи - розгляд справи відкладено на 15.12.2009р.

Представник позивача вимоги ухвал суду виконав, надав документи, які вимагалися судом, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти чергового відкладення розгляду справи категорично заперечує з тих підстав, що неодноразово, прибувала в судове засідання з м. Києва, в той час, як відповідач, знаходячись у м. Львові, в судове засідання повноважного представника, повторно, не направляє, обмежується лише клопотаннями про відкладення розгляду справи, надав судову практику ВГСУ з аналогічної справи № 31/381, просить позов задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві (докази –в матеріалах справи).

Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини не прибуття в судове засідання, не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений, рекомендованою поштою № 474389, про час, місце розгляду справи, під розписку, 21.09.2009р., повторно, втретє, в четверте та в п»яте, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не представив (не надіслав).

Третя особа повноважного представника в судове засідання не направив, надіслала письмове пояснення на позовну заяву ( вхідний № 26373 від 17.12.2009р.), у поясненні третя особа зазначила, що вагон № 68450956 з вантажем –підкладки рейкові прибув на Придніпровську залізницю з Донецької залізниці - 20.06.2008р., що 21.06.2008р. на пункті комерційного огляду станції Нижньодніпровськ –Вузол було виявлено порушення маркування та поглиблення на поверхні вантажу, що зазначений факт, відповідно до ст. 129 СЗУ та Правил складання актів, був зафіксований у комерційному акті № 745599/123 і даний акт, як документ попутньої (проміжної) станції, було долучено до перевізних документів, які прямують з вантажем до станції призначення, де видаються, на вимогу, вантажоотримувачу вантажу. Під час комісійного переважування вантажу було виявлено недостачу в кількості 3390 кг, про що зазначено в комакті № 745599/123. Інших пояснень третя особа надати не може, так як жодних договорів з вантажовідправником та вантажоотримувачем не укладала, стороною за договором перевезення вантажу не була. Просить розглядати спір без участі представника третьої особи.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані документи, прийшов до висновку, розглядати даний спір без участі представника відповідача, який був належним чином, неодноразово, повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується матеріалами справи, своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, в т.ч. прийняти участь у судових засіданнях - не скористався.

Суд також приходить до висновку, розглядати справу без участі представника третьої особи, який надіслав письмове пояснення на позовну заяву та просить розглядати даний спір без участі його представника (докази –в матеріалах справи).

Справа розглядається за наявними матеріалами справи – відповідно до статті 75 ГПК України.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

20.11.2007 року між позивачем (Державним підприємством матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ,) та відповідачем (Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів,) було укладено Договір № ЦХП-60108 /реєстраційний номер договору позивача/ - Л/НХ-072276/НЮ реєстр. 20.11.07р. /номер договору реєстраційний –відповідача/ (далі-Договір).

Договір укладено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін, засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відтак цей договір є правомірним правочином, відповідно до статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір № ЦХП-60108 ( Л/НХ-072276/НЮ реєстр. 20.11.07р.) від 20 листопада 2007 року є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України та ст. ст. 265, 266 Господарського кодексу України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

У розділі 1 (п. 1.1.) цього договору, сторонами за вказаним договором передбачено, що Постачальник (Позивач –у даній справі) зобов»язується поставити на умовах цього договору та передати у власність, а Покупець (Відповідач –у даній справі) прийняти і оплатити Продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід»ємними частинами Договору та надаються додатково.

Ціна продукції та сума договору визначені Розділом 2 договору.

У Розділі 3 договору сторони передбачили якість продукції, яка поставляється за даним договором.

Так, п. 3.1 договору зазначає якість продукції, яка поставляється за даним Договором, повинна відповідати конструкторській та нормативно-технологічній документації; державним стандартам та технічним умовам, які діють на Україні, вказаним в специфікаціях до даного Договору, що підтверджується сертифікатом відповідності, якщо продукція сертифікована, або декларацією про відповідальність, або свідоцтвом про визнання іноземного сертифікату, якщо продукція імпортується; супроводжувальній документації виробника.

Умови та терміни поставки продукції сторони визначили в Розділі 4 договору, тара і пакування продукції –у Розділі 5 договору, приймання продукції –у Розділі 6 договору.

Порядок розрахунків за даним договором сторони передбачили у Розділі 7 договору.

Пунктом 4.4 розділу 4 договору передбачено, що поставка Продукції підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який Покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 (п»яти) днів після його одержання.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що покупець акцептує сповіщення «авізо» протягом 2 (двох) робочих днів після отримання документів, зазначених у п. 6.1. договору, та при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації.

Розрахунки за Продукцію здійснюються відповідно до «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи», затвердженого Наказом Укрзалізниці від 30.04.2004р. № 329-ЦЗ ( п. 7.2. договору).

Розділом 9 договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Пунктом 9.2 розділу 9 договору передбачено, що в разі несвоєчасного акцептну сповіщення, передбаченого пунктом 7.1. даного Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент стягнення пені.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачеві продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі матеріали верхньої будови колії: підкладки роздільного скріплення 1 КД-65.

Продукція в вагонах за № 68779461 та за № 68450956 перевозилася (як зазначив позивач «йшла») транзитом без розвантаження на адресу Львівської залізниці, безпосередньо від вантажовідправника продукції - ТзОВ «Метінвест-Україна», що підтверджується вантажною накладною № 51022758 ( № 68450956 –вчинено рукописним текстом, зверху над номером накладної) та вантажною накладною № 51022756, під охороною УЗ, станція відправлення: Сартана Донецької залізниці (докази –в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки продукції на адресу Відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51022758, № 51022756 (копії - знаходяться в матеріалах справи).

На виконання розділу 7 Договору, за поставлену продукцію позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 18.06.2008р. № ВБК07-1049 та відповідно сповіщення за № 4507.

Позивачем поставлено відповідачу продукцію: підкладки рельсові 1 КД-65 (113000), підкладки рельсові 1 КД-65 (113000) на суму 968784,96 грн.

Під час перевезення продукції у відкритому рухомому складі - піввагоні № 68779461, під охороною, на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, 21.06.2008р. було складено комерційний Акт БН 754599/123/15 (Форми ГУ-31), щодо виявлення недостачі вантажу та ознаками доступу до вантажу (розкрадання) під час перевезення залізницею, без пошкодження вагону, при цьому, кількість вантажу, зазначена у перевізних документах не відповідає кількості вантажу, встановленій при його переважуванні на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, є меншою на 3396 кг., про що зазначено в комерційному акті (Розділ Г та Розділ Д. Комерційного Акта) (копія –в матеріалах справи).

Пункт 5 Інструкції П-6 встановлює, що у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу та кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також в усіх інших випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов»язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акта.

Таким чином, комерційні акти, складені у відповідності до статті 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів) поряд із Приймальними актами, складеними у відповідності з Інструкцією П-6, можуть бути належними доказами недостачі отриманої продукції. При цьому стаття 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів не містять винятків щодо складання комерційних актів у разі, якщо вантажоодержувачем є підприємство залізничного транспорту.

За таких обставин при наявності ознак розкрадання продукції під час перевезення залізницею до вирішення справи необхідно застосовувати норми Господарського кодексу України та Статуту залізниць України, які регулюють відповідальність перевізника за збереження вантажу під час перевезення.

За умови ознак втрати або недостачі вантажу з вини перевізника під час перевезення залізницею відповідальність продавця або постачальника за договором поставки не наступає.

У відповідності до ст. 314 ГК України та статті 110 Статуту залізниць перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до статті 131 Статуту залізниць позови про відшкодування вартості вантажу, який прибув з нестачею при перевезенні вантажу в межах залізниць України заявляються одержувачем вантажу у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці –учасниці перевезення.

Оскільки Львівська залізниця є не лише покупцем продукції за договором поставки № ЦХП-60108 (Л/НХ-072276/НЮ реєстр. 20.11.07р.) від 20.11.2007р., але й одночасно залізницею призначення за договором залізничного перевезення –накладними № 51022758 та № 51022756, відповідальною за збереження вантажу під час перевезення, за таких обставин Львівська залізниця, в особі юридичної особи Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»має вирішити розподіл спірних збитків між своїми відособленими підрозділами, в т.ч. між всіма залізницями –учасницями перевезення, згідно вимог статті 131 Статуту залізниць України.

В судовому засіданні встановлено, що виставлений позивачем відповідачу рахунок –фактура від 18.06.08р. № ВБК07-1049, був частково відповідачем акцептований (оплачений) на суму 944716,31 грн.

На час подання позивачем позову до господарського суду (14.09.2009р.) та на час розгляду справи в суді, залишок боргу, який залишився неоплачений відповідачем за вищевказаним договором, складає 24068,65 грн. (968784,96 грн. - 944716,31грн.).

Позивач повністю оплатив отриманий вантаж вантажовідправнику ТзОВ «Метінвест-Україна».

Підставою виникнення цивільних прав та обов»язків є договори, що передбачено абзацом 2 ст.11 ЦК України.

Статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, не допускаються (частина 7 цієї статті).

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України - позови про відшкодування вартості вантажу, який прибув з нестачею при перевезенні вантажу в межах залізниць України заявляються одержувачем вантажу у всіх випадках до залізниці призначення, яка несе відповідальність за всі залізниці - учасниці перевезення.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

          Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

          На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 - 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»(п. і. 79000, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»( п. і. 03049, місто Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) 24 068 грн. 65 коп. основного боргу, 240 грн. 68 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя