Рішення № 7523458, 17.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                           Справа№ 9/210

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пронем», м. Львів,

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об»єднання»«Львівміськбуд», м. Львів,

Про стягнення 4470,36 грн. боргу, в т.ч. 4105,24 грн. –основного боргу, 288,52 грн. пені, 41,54 грн. –3% річних, 35,06 грн. –інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Луців В.І. - представник,

Від відповідача: з запізненням прибув представник відповідача Белей М.Г. за довіреністю від 10.12.2009р.

Представникам роз»яснено права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пронем», м. Львів, до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об»єднання»«Львівміськбуд», м. Львів, про стягнення 3470,36 грн. –заборгованості, в т.ч. 3105,24 грн. –основного боргу, 288,52 грн. - пені, 41,54 грн. –3% річних, 35,06 грн. –інфляційних втрат та стягнення судових витрат: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою суду від 27.09.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.12.2009р., про що сторони були повідомлені, під розписку, Позивач –05.12.2009р. рекомендованою поштою № 4975377, Відповідач –07.12.2009р. рекомендованою поштою № 4975385 (оригінали поштівок в матеріалах справи), повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача, в процесі розгляду справи (08.12.2009р.), в порядку статті 22 ГПК України, подав клопотання про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 3470,36 грн. заборгованості, в т.ч. 3105,24 грн. –основного боргу, 288,52 грн. - пені, 41,54 грн. –3% річних, 35,06 грн. –інфляційних втрат та судові витрати: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, так як в процесі розгляду справи, відповідач частково основний борг погасив, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та клопотанні про уточнення позову.

          Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в повному обсязі вимог ухвал суду від 27.11.2009р. та від 08.12.2009р. –не виконав, інших документів, які вимагалися цими ухвалами –не представив, просить у зв»язку із тяжким фінансовим станом підприємства, практично повним зупиненням обсягів реалізації житла, пов»язаним з загальнодержавною кризою, зменшенням купівельної спроможності населення, припинення банками надання іпотечних кредитів під купівлю нерухомості, відсутність бюджетного фінансування, припинення зовнішнього інвестування об»єктів будівництва –зменшити розмір штрафних санкцій, відмер мінувати рішення суду до кінця грудня 2009р. у зв»язку з тяжким матеріальним становищем. Доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, на підтвердження своїх обгрунтувань, викладених у відзиві –не представив.

          В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

          04.05.2009 року між позивачем (ТзОВ «Пронем») та відповідачем (ЗАТ ПБО «Львівміськбуд») було укладено Договір поставки № 09/05-85.

          Договір укладено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін, засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, відтак цей договір є правомірним правочином, відповідно до статті 204 ЦК України.

У розділі 1 (п.п. 1.1.) цього договору, сторонами за вказаним договором передбачено, що Постачальник (Позивач –у даній справі) зобов»язується передати в власність Покупцеві (Відповідач –у даній справі) будівельні матеріали (далі за текстом –Товар), а покупець зобов»язується прийняти цей товар та сплачувати за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту його поставки (п. 1.2. договору), конкретний асортимент товару, його ціна по найменуваннях та кількість визначається у накладній ( п. 1.3. договору).

Строки та порядок поставки, ціни визначені у розділі 2 договору поставки.

Порядок розрахунків за цим договором сторони передбачили у розділі 3 договору.

Так, зокрема, в п. 3.1. договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані у даному договорі. Валютою договору є гривня.

За кожну поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки. На вимогу постачальника сторони можуть провести звірку рахунків ( п. 3.3. договору).

Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів передбачена у розділі 4 договору.

Пунктом 4.1. розділу 4 договору передбачено, що за невиконання умов цього договору сторона, права якої порушено, має право на отримання штрафних санкцій у вигляді пені, що становить подвійну облікову ставку НБУ і яка розраховується від суми боргу.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 5669,96 грн. за видатковою накладною № 858 від 10.06.2009р. на суму з урахуванням ПДВ 1164,67 грн., видатковою накладною № 873 від 10.06.2009р. на суму 601,50 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № 1023 від 30.06.09р. на суму 3129,22 грн. з урахуванням ПДВ, за видатковою накладною № 1051 від 06.07.09р. товар на суму 774,57 грн. з урахуванням ПДВ (докази –в матеріалах справи).

Зазначений у вищевказаних накладних товар був отриманий відповідачем за довіреностями № 165 від 29 травня 2009р. та № 220 від 06.07.2009р., через Шпортун Степана Івановича (паспорт серії КВ № 492901 виданий 08.08.2000р. Галицьким РВ УВМВСУ м. Львова (оригінали накладних та довіреностей оглянуто в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, за отриманий ним товар розрахувався частково, в сумі 1564, 72 грн., на час звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість позивача перед відповідачем складала 4105,24 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач направив відповідачу претензію за № 4 з вимогою оплатити вартість поставленого товару.

Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

В процесі розгляду справи в господарському суді, відповідач, частково основний борг погасив, 27 листопада 2009р. сплатив 1000,00 грн.

Отже, станом на час постановлення рішення у справі, основний борг відповідача перед позивачем складає 3105 грн. 24 коп., що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву від 15.12.09р. № 19/604, який подано представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2009р.

Статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, не допускаються (частина 7 цієї статті).

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 288 грн. 52 коп., яка нарахована, відповідно до пункту 4.1. договору від сум боргу: 1) 201,62 грн., який виник станом на 24.06.09р. (передача товару на суму 1766,17 грн. відбулася 10.06.09р., часткова оплата в сумі 1564,72 грн. –19.06.09р.), кількість днів прострочення платежу 6, ставка НБУ у період за який нараховується пеня 11%, пеня складає 0 грн. 36 коп.; 2) від суми боргу 3330,84 грн. (поставка товару відбулася на цю суму 30.06.09р., дата виникнення боргу –14.07.2009р.), кількість днів прострочення платежу 6, ставка НБУ у період за який нараховується пеня 11%, пеня складає 6 грн. 02 коп.; 3) 4105,24 грн., який виник станом на 20.07.09р., поставка товару на цю суму відбулася 06.07.2009р., кількість днів прострочення –22, ставка НБУ у період за який нараховується пеня 11%, розмір пені = 27 грн. 21 коп.; 4) 4105,24 грн., який виник станом на 12.08.09р., поставка товару на цю суму відбулася 06.07.2009р., кількість днів прострочення –96, ставка НБУ у період за який нараховується пеня 10,25%, розмір пені = 110,67 грн. Разом сума пені складає 288,52 грн. ( 0,36 грн. + 6,02 грн. + 27,21 грн. + 110,67 грн.).

Пунктом 4.1. розділу 4 договору передбачено, що за невиконання умов цього договору сторона, права якої порушено, має право на отримання штрафних санкцій у вигляді пені, що становить подвійну облікову ставку НБУ і яка розраховується від суми боргу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки.

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 статті 551 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 статті 551 ЦК України).

Згідно з приписами ЦК України, неустойка має дві форми: пеню і штраф.

В свою чергу, ГК України (ст. 230) під штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

ГК України розглядає штраф і пеню, як штраф ні санкції (ст. 230), ЦК України - як спосіб забезпе чення виконання зобов'язання (ст. 546);

ГК України розрізняє як окремі види штраф них санкцій - неустойку, штраф і пеню (ст. 230), ЦК України розглядає штраф і пеню лише як різновиди неустойки (ст. 549);

ГК України передбачає можливість стягнення штрафних санкцій як у відсотковому відно шенні до суми невиконаної частини зо бов'язання, так і у певній, визначеній гро шовій сумі, або у кратному розмірі (ч. 4 ст. 231), ЦК України - лише у відсотках (ст. 549);

ГК України визнає господарські санкції лише у вигляді грошової суми (ч. 1 ст. 230), ЦК України розглядає як можливий предмет неустойки також рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551);

ГК України обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ (ч. 2 ст. 343), крім цього, законом щодо окремих видів зо бов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погоджен ням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231), ЦК України дозволяє збільшення розміру неустой ки, якщо її розмір встановлено законом (ч. 2 ст. 551).

В нашому випадку, сторони за договором передбачили відповідальність сторін у формі пені.

Поря док застосування штрафних санкцій, визна чений ч. 6 ст. 232 ГКУ, передбачає, що нара хування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не вста новлено законом або договором, припи няється через шість місяців від дня, коли зо бов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»від 22.11.1996р. в редакції ЗУ від 10.01.2002р, передбачено, що за прострочення грошових зобов»язань, суб»єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб»єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторові пеню у розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 35,06 грн. інфляційних втрат та 41,54 грн. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції у червні 2009р. становив 101,1%, у вересні 2009р. –100,8%, отже, від суми боргу 201,62 грн., яка мала місце у червні 2009р. розмір інфляційних втрат складатиме 2,22 грн., а від суми боргу 4105,24 грн. за вересень 2009р. –32,84 грн., разом складає 35,06 грн. ( 2,22 грн. + 32,84 грн.).

Три проценти річних: від суми боргу 201,62 грн. за 6 днів прострочення платежу = 0,09 грн., від суми боргу 3330,84 грн. за 6 днів прострочення платежу = 1,64 грн., від суми боргу 4105,24 грн. за 118 днів прострочення платежу = 39,81 грн., разом розмір 3% річних = 41,54 грн. (0,09 грн. + 1,64 грн. + 39,81 грн.).

Правильність розрахунку розміру інфляційних втрат та 3% річних були перевірені в судовому засіданні, відповідає Розрахунку доданому до позову (Додаток до позовної заяви –в матеріалах справи).

          Суд заслухав пояснення представників позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, приходить до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, про які просить відповідач у відзиві на позовну заяву, з підстав зазначених у ньому, а саме: у зв»язку із тяжким фінансовим станом підприємства, практично повним зупиненням обсягів реалізації житла, пов»язаним з загальнодержавною кризою, зменшенням купівельної спроможності населення, припинення банками надання іпотечних кредитів під купівлю нерухомості, відсутність бюджетного фінансування, припинення зовнішнього інвестування об»єктів будівництва –до задоволення не підлягає, так як, по-перше, вказані твердження відповідача не підтверджені жодними доказовими документами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

По-друге, як зазначено у статті 218 ГК України, що не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів, а статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі до кінця грудня 2009р., то суд прийшов до висновку, в цій частині клопотання відповідача задовільнити, відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України.

Пунктом 6 частини першої статті 83 ГПК України, передбачено право господарського суду при постановленні рішення: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд, скористався в цій частині, своїм правом відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2009р.

При цьому суд врахував ступінь виконання відповідачем зобов»язань за даним договором, те, що основний борг відповідача перед позивачем, як на час звернення до суду з позовом, так і на час постановлення рішення у даній справі, складає невелику суму, крім того, в процесі розгляду справи, відповідач вжив заходів до часткового погашення основного боргу і 27.11.2009р. сплатив позивачу 1000,00 грн., на час постановлення рішення основний борг відповідача перед позивачем складає 3470,36 грн., а не 4105,24 грн., як це було при подачі позову до господарського суду.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем в частині основного боргу 3470,36 грн., який склався на день постановлення рішення - визнаний, в процесі розгляду справи, основний борг відповідачем був частково оплачений, в іншій частині позову відповідачем - не спростований, підлягає до задоволення.

          Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

          На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 - 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, п. 1-1 статті 80 ГПК України, статтями 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позов позивача (уточнений) задовільнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об»єднання «Львівміськбуд»( п. і. 75035, місто Львів, вулиця Зелена, 238, код ЄДРПОУ 01273906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пронем»( юридична адреса: п.і. 79035, місто Львів, вулиця Зелена, 115/Б, поштова адреса: п.і. 79035, місто Львів, а/с 9653, код ЄДРПОУ 30918474) 3470 грн. 36 коп. - основного боргу, 288 грн. 52 коп. - пені, 41 грн. 54 коп. –3% річних за прострочення грошового зобов»язання, 35 грн. 06 коп. –інфляційних втрат, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2009 року, відповідно до п. 6 частини першої статті 83 ГПК України.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          В частині сплаченого відповідачем, 27.11.2009р., позивачу основного боргу в сумі 1000,00 грн., провадження у справі, в цій частині, припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 1-1 статті 80 ГПК України.

Суддя