Рішення № 7523456, 17.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                           Справа№ 9/220

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Даро -Україна», м. Львів,

Про стягнення 62075,76 грн. боргу, судові витрати: 620,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Слобода З.І. –п/к за довіреністю від 14.08.2009р. № 22/323.

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки встановлені статтею 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами подали клопотання (докази –у справі).

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м. Львів, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Даро -Україна», м. Львів,про стягнення 62075,76 грн. боргу, судові витрати: 620,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь позивача: 62075,76 грн. боргу, судові витрати: 620,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, без поважних причин повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав).

Справа розглядається за наявними матеріалами справи –відповідно до статті 75 ГПК України.

          В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

          Між Позивачем (Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія») та Відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Даро - Україна») 12.06.2007 року було укладено Договір № 27-07/296-0Р/07 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна.

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписаний повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом –ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об»єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об»єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об»єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб»єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб»єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках –затверджувати типові договори.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Пунктом 1.1. Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, від 12.06.2007 року передбачено, що Орендодавець (Позивач –у справі) передає, а Орендар (Відповідач –у справі) приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно: нежилі приміщення: комплекс бази (далі Майно) загальною площею 1643 кв. м., керносховище на 2500 ящиків –501,1 кв.м., керносховище на 2000 ящиків –201, 9 кв.м., контрольно-технічний пункт - 80,9 кв.м., склад мастил – 33,6 кв.м., кузня –47,8 кв.м., прохідна –10,2 кв.м., будівлі розміщені за адресою: смт. Івано-Франкове, вул.. Яворівська, 46, що є власністю Національної акціонерної компанії «Надра України», і надане в повне господарське відання ДП «Західукргеологія»та знаходиться на балансі Львівського ГРЕ.

Майно передається в оперативну оренду з метою виробничих складських потреб, розміщення офісу, здійснення роздрібної торгівлі, зберігання автотранспорту та громадського харчування ( абзац третій п. 1.1. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний в договорі, але не пізніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем відповідачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, визначене у п. 1.1. договору, 01 липня 2007 року на підставі Акта прийому-передачі нежилих приміщень в оренду.

Акт прийому-передачі нежилих приміщень в оренду від 01.07.2007р., затверджено Генеральним директором ДП «Західукргеологія»01.07.2007р., підписано представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Орендна плата, за даним договором, визначається з урахуванням принципів встановлених Методикою розрахунку орендної плати, затвердженої КМ України, і є не нижчою від ринкової ціни у даному регіоні, та становить за базовий місяць оренди 14547 грн. без урахування ПДВ… (п. 3.1.)

Нарахування ПДВ на суму орендного платежу проводиться згідно чинного законодавства ( п. 3.1.).

Нарахування орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна ( п. 3.2.), з коригуванням за кожний наступний місяць відповідно до встановленого індексу інфляції ( п. 3.3.), перераховується орендарем на рахунок орендодавця в порядку визначеному п. 3.4. договору: 3.4.1. Авансовий платіж за перший місяць оренди … сплачується протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна; 3.4.2. Орендна сплата –до 15 числа місяця, наступного за звітним; 3.4.3. Остаточний розрахунок здійснюється з урахуванням авансового платежу в строки, визначені п. 3.4.2. договору.

Зазначений договір був чинним до 26.06.2009р., що підтверджується угодою про розірвання Договору № 27-07/296-ОР/07 оренди (найму) нерухомого майна від 12 червня 2007 року, Актом приймання-передачі від 26.06.2009р., згідно якого відповідач повернув позивачеві орендоване ним майно.

Позивачем зобов»язання за вищевказаним договором оренди виконані в повному обсязі, Відповідачу 01.07.2007 року передано в строкове платне користування приміщення визначене у п. 1.1. договору згідно Акту прийому-передачі нежилих приміщень в оренду від 01.07.2007р., затвердженого Генеральним директором ДП «Західукргеологія»01.07.2007р., підписаного представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін (докази –в матеріалах справи).

В свою чергу, Відповідач своїх зобов»язань за даним договором, в частині сплати орендної плати, у повному обсязі –не виконав.

З метою оплати орендних платежів, Позивач виставляв Відповідачу рахунки: № 182 від 28.02.09р., № 403 від 30.04.2009р., № 404 від 30.04.09р., № 472 від 29.05.09р., № 576 від 30.06.09р., № 644а від 31.07.09р. (докази –в матеріалах справи).

Так, за лютий 2009 року Відповідач заборгував перед Позивачем 9931,40 грн. з розрахунку: нараховано орендної плати за лютий 2009р. –18931,40 грн., відповідач сплатив, частково, орендну плату в сумі 9000,00 грн., залишилася неоплаченою сума 9931,40 грн., за березень 2009р. розмір орендної плати складав 19196,44 грн., відповідач боргу за цей місяць не сплатив, заборгованість - 19196,44 грн., за квітень 2009р. орендна плата складає 19369,22 грн., відповідач боргу за цей місяць не сплатив, заборгованість - 19369,22 грн., за травень 2009р. розмір орендної плати складає 19466,06 грн., відповідач частково за цей місяць борг погасив в сумі 7893,35 грн., залишилася неоплаченою сума орендної плати 11572,71 грн. ( 19466,06 –7893,35 грн.), за червень 2009р. орендна плата складала 16870,58 грн., відповідач частково борг погасив в сумі 14610,21 грн., залишилася неоплаченою сума 2260,37 грн., за липень 2009р. нараховано позивачем 185,58 грн. орендної плати, яка погашена повністю в сумі 439,96 грн., тобто + 254,38 грн.

Разом за вказаний період позивачем було нараховано орендної плати на загальну суму 94019,28 грн. (18931,40 грн. + 19196,44 грн. + 19369,22 грн. + 19466,06 грн. + 16870,58 грн. + 185,58 грн.), відповідачем сплачено 31943,52 грн. ( 9000,00 грн. + 7893,35 грн. + 14610,21 грн. + 439,96 грн.), залишилася неоплаченою суму 62075,76 грн. (94019,28 грн. –31943,52 грн.) (Розрахунок заборгованості –в матеріалах справи).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, приходить до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Статтею 49 ГПК України визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов»язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати пов»язані з оплатою послуг адвоката та інші витрати, визначені у статті 44 ГПК України.

          Позивачем за даним позовом сплачено 620,75 грн. державного мита платіжним дорученням № 5102 від 01.12.2009р., відповідно до п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито»та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіжним дорученням № 5101 від 01.12.09р., відповідно до постанови КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в сумі 236,00 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4 3 –4 7 , 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 – 85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даро –Україна»(п. і. 79057, місто Львів, вулиця Антоновича, 118, корп. 9-а, код ЄДРПОУ 32893572) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія»(п. і. 79000, місто Львів, площа Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 01432606) 62 075 грн. 76 коп. основного боргу з орендної плати, 620 грн. 75 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя