Рішення № 7523407, 16.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                                           Справа№ 2/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Полякової І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна група”, м. Новояворівськ про стягнення 10608 грн. 35 коп.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна група”, м. Новояворівськ про стягнення 10608 грн. 35 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 16.02.2009р. призначив розгляд справи на 05.03.2009р. В судових засіданнях 05.03.2009р., 12.03.2009р. оголошувалась перерва, ухвалами суду розгляд справи відкладався на 06.04.2009р., 14.04.2009р., 14.05.2009р., 25.06.2009р., 16.07.2009р. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір обов’язкового міжнародного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування - “Зелена картка”. Згідно умов даного договору відповідач зобов’язувався сплатити позивачу страховий платіж, загальна сума якого становить 25460 грн. 00 коп. Вказана загальна сума страхового платежу була розділена на 12 частин із сплатою кожної частини щомісячно з 13.07.2007р. по 18.06.2008р. Однак відповідач здійснив часткову оплату платежу (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини) в сумі 14851 грн. 00 коп. У зв’язку з цим просить стягнути заборгованість в розмірі 10608 грн. 35 коп. (з 8 по 12 частини).

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач зобов’язувався сплатити страхові платежі в сумі 10608 грн. 35 коп. (з 8 по 12 частини) з 18.02.2008р. до 18.06.2008р., зокрема восьму частину страхового платежу в розмірі 2121 грн. 67 коп. до 18.02.2008р. Пояснив, що у зв’язку з несплатою відповідачем восьмого платежу в розмірі 2121 грн. 67 коп. до 18.02.2008р. та наступних платежів у вказані в договорі строки, договір втратив чинність. На обґрунтування цього твердження, посилається на п. 4.4. договору, яким встановлено, що у випадку несплати одноразового страхового платежу у строки вказані в договорі даний договір втрачає чинність. Таким чином, на думку представника відповідача, договір з 18.02.2008р. втратив чинність. Також зазначив, що згідно п. 4.5. договору несплата чергового платежу тягне за собою призупинення дії договору в частині відповідальності та обов’язків позивача з дати наступної за датою, що зазначена в договорі як дата сплати чергового платежу. Вказує на те, що згідно до п. 3 ст. 28 Закону України “Про страхування” дія договору припиняється та втрачає чинність у випадку несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

13 липня 2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №43 обов’язкового міжнародного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування - “Зелена картка”.

Предметом даного договору є обов’язкове страхування страховиком (позивачем) цивільно-правової відповідальності страхувальника (відповідача) –власника наземного транспортного засобу, відповідно до Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

За цим договором відповідач зобов’язувався рівними частинами щомісячно сплачувати страхові платежі на загальну суму 25460 грн. 00 коп. у розмірах та терміни, встановлені п. 4.2 договору, а позивач зобов’язувався не пізніше 3-х днів після одержання страхового платежу видати відповідачу страховий поліс та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 4.2. договору, відповідач зобов’язувався сплатити позивачу страховий платіж, загальна сума якого становить 25460 грн. 00 коп. та розділений на 12 частин, в строк з 13.07.2007р. по 18.06.2008р. із щомісячною сплатою кожної частини.

Відповідач сплатив суми страхового платежу частково в розмірі 14851 грн. 00 коп. (з 1-ї по 7-му частини), що підтверджується виписками з банківського рахунку.

На виконання умов договору, позивач, після одержання першого страхового платежу, видав відповідачу відповідні страхові поліси.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо сплати 8-12 частин страхового платежу не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 10608 грн. 35 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Представник відповідача в своїх запереченнях стверджує, що договір страхування №43 від 13.07.2007р. не набув чинності, оскільки ним не сплачені чергові платежі.

Однак такі доводи представника відповідача судом до уваги не беруться, оскільки відповідно до абзацу 3 ст. 18 Закону України “Про страхування”, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. П. 4.4. договору передбачено, що договір не набуває чинності у випадку несплати першого страхового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, перший страховий платіж було здійснено відповідачем 13.07.2007р. в сумі 2121 грн. 63 коп., а також сплачено наступні шість частин, що підтверджується виписками з банківського рахунку. Останній платіж (сьому частину) було здійснено 17.01.2008р. Таким чином договір набув чинності 13.07.2007р. після сплати першого страхового внеску. З огляду на викладене, твердження предстаника відповідача про не набрання чинності договором страхування №43 від 13.07.2007р. є необґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що питання про строк дії договору, порядку його припинення та внесення до нього змін, визначене у в розділі 5 договору. Згідно п. 5.2. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, але не раніше дати, вказаної у полісі і діє до закінчення терміну дії полісів страхування. Оскільки договір був підписаний сторонами 13.07.2007р., а строк дії полісів встановлений з 18.07.2007р. по 17.07.2008р., договір діяв і не втратив чинності.

Є необґрунтованим посилання представника відповідача на п. 3. ст. 28 Закону України “Про страхування” відповідно до якої, на його думку, дія договору страхування припиняється та втрачає чинність, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки.

Положеннями п. 3 ст. 28 Закону України “Про страхування” передбачено, що дія договору страхування може припинятись та втрачати чинність, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору. Однак, умовами договору (п. 4.5) передбачено, що для дострокового його припинення страховик зобов’язаний письмово повідомити страхувальника. Доказів надсилання повідомлення страховиком про припинення дії договору представник відповідача суду не подав.

Крім того, відповідно до п. 18.2. ст. 18 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі дострокового припинення договору обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором, повертає страхувальнику частку страхового платежу, вилучає страховий поліс та анулює його. Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується представниками сторін, частки страхових платежів відповідачу не повертались, поліси не вилучалися і не були анульовані.

Таким чином, твердження представника відповідача, що даний договір втратив чинність у зв’язку з несплатою ним чергових страхових платежів є необґрунтованим.

Крім того, згідно п. 4.5. договору несплата чергового страхового платежу тягне за собою призупинення дії договору, (а не його розірвання) в частині відповідальності та обов’язків страховика.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 18.02.2008р. не сплатив 8, 9, 10, 11, 12 частини страхових платежів за реалізовані поліси, чим порушив п. 4.2. та п. 6.3.3. договору, ст. 21 Закону України “Про страхування” та ст. 989 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 4.5 договору передбачено право страховика, а не обов’язок, достроково припинити дію договору з обов’язковим письмовим повідомленням страхувальника. Доказів надсилання письмового повідомлення про дострокове припинення дії договору представники сторін суду не надали. Таким чином, договір страхування №43 від 13.07.2007р. достроково не був припинений.

Слід звернути увагу, що факт несплати страхових платежів в зазначеному розмірі відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 10608 грн. 35 коп. боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 989 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 21, 28 Закону України “Про страхування”, ст. 18 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна група”, м. Новояворівськ, вул. І.Франка, 1, кв. 202, Львівська область (ідентифікаційний код 30484307) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ, вул. Саксаганського, 77 (ідентифікаційний код 22945712) 10608 грн. 35 коп. боргу, 106 грн. 09 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя