Рішення № 7523406, 16.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                                           Справа№ 2/31

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Давидовича М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Енергія –Новий Розділ», м.Новий Розділ до Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27», м.Новий Розділ про стягнення 8083,77 грн. та зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27», м.Новий Розділ до Закритого акціонерного товариства «Енергія –Новий Розділ», м.Новий Розділ про відшкодування збитків в розмірі 1309,20 грн.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Енергія –Новий Розділ», м.Новий Розділ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27», м.Новий Розділ про стягнення 8083,77 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.02.2009р. призначив розгляд справи на 10.03.2009р.

В судове засідання 10.03.2009р. з’явилися представники позивача, позов підтримали. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №087-в/2006 від 01.08.2006р. на подачу води з міського водопроводу, технічної води та приймання стічних вод до міської каналізації. На виконання умов даного договору позивач надавав відповідачу відповідні послуги, а відповідач зобов’язувався своєчасно проводити оплату за них. За період липень-грудень 2008 року позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 8880,13 грн. В порушення умов договору відповідач своєчасно не провів оплату за спожиті послуги, в зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем з урахуванням проведеної переплати в сумі 139,07 грн. та проведених протягом серпня-грудня 2008 року оплат в сумі 939,93 грн. становить 7801,13 грн.

Позивач зазначив, що листами №1024 і №1027 від 20.03.2008р. та №2138 від 21.05.2008р. позивач повідомляв відповідача про невідповідність технічних характеристик встановлених на його об’єктах водолічильників фактичному споживанню води і необхідність встановлення водолічильників типу ДNN-QN-1.5/40, а також про те, що у випадку невиконання цих вимог нарахування плати за спожиту воду буде проводитись по перерізу ввідного водопроводу. Оскільки відповідачем вимоги щодо заміни водолічильників виконані не були, відповідно до п.4.20 та 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 1.07.1994р. №65 нарахування за послуги водопостачання за липень-листопад 2008 року проведено позивачем по перерізу ввідного водопроводу.

За прострочення виконання зобов’язання по оплаті наданих послуг позивач нарахував відповідачу 38,22 грн. 3% річних та 244,42 грн. інфляційних нарахувань.

В судове засідання з’явилися представники відповідача, проти позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначив, що п.3 договору №087-в/2006 від 01.08.2006р. передбачено встановлення засобів обліку води ХВ.-3.5 та ХВ.-1.5 №7968353 та №449779 відповідно. Згідно умов укладеного між сторонами договору в разі виникнення сумнівів щодо правильності показань засобів обліку води виконавець має право звернутись до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки. На думку відповідача вимоги позивача про заміну використовуваних засобів обліку води (лічильників) є невиправданими, оскільки кількісні показники попереднього і нового типів лічильників про щомісячні обсяги споживання відповідачем води на протязі тривалого періоду є приблизно однаковими. Крім того, відповідач наголосив, що заборгованість перед позивачем з оплати послуг водопостачання та водовідведення по показниках лічильників у нього відсутня.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. За клопотанням представників сторін ухвалою суду від 09.04.2009р. строк вирішення спору був продовжений.

12.05.2009р. позивачем було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача основний борг за водопостачання та водовідведення за період з 1.07.2008р. по 30.11.2008р. в сумі 6013,04 грн., в т.ч. за період з 1.07.2008р. по 27.10.2008р. сума 5969,38 грн. була нарахована по перерізу ввідного водопроводу, інфляційні нарахування в сумі 243,05 грн. та 3% річних в сумі 38,10 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

23.06.2009р. позивачем було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача основний борг за водопостачання та водовідведення за період з 1.07.2008р. по 30.11.2008р. в сумі 5613,72 грн., в т.ч. за період з 1.07.2008р. по 17.10.2008р. сума 5570,06 грн. була нарахована по перерізу ввідного водопроводу, інфляційні нарахування в сумі 234,66 грн. та 3% річних в сумі 37,09 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

23.06.2009р. відповідачем у справі було подано зустрічну позовну заяву про відшкодування збитків на суму 1309,20 грн. Ухвалою суду від 30.06.2009р. було прийнято зустрічну позовну заяву відповідача, розгляд справи відкладено на 16.07.2009р.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що всупереч умовам договору №087-в/2006 від 01.08.2006р. впродовж тривалого часу з 20.11.2008р. по 4.12.2008р. відповідачем за зустрічним позовом припинено подачу води до адмінбудинку позивача за зустрічним позовом. Внаслідок припинення відповідачем за зустрічним позовом подачі води позивачу за зустрічним позовом завдані збитки, пов'язані з оплатою неотриманих послуг по водопостачанню. Крім цього, в зв'язку з неправомірними вимогами відповідача за зустрічним позовом про заміну водолічильника, позивачем за зустрічним позовом понесено зайві витрати на закупку, встановлення нового водолічильника. Загальна сума збитків, завданих позивачу за зустрічним позовом, становить 1309,20 грн.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.08.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №087-в/2006 на подачу води з міського водопроводу, технічної води та приймання стічних вод до міської каналізації.

На виконання умов даного договору позивач надавав відповідачу відповідні послуги, а відповідач зобов’язувався своєчасно проводити оплату за них. Відповідно до п.7 договору оплата рахунків проводиться на протязі 5-ти банківських днів з дня одержання платіжного документа.

Згідно п.3 договору встановлено наступні засоби обліку води: лічильник КВ –3,5, заводський номер 7968353, покази 000000, місце встановлення –адмінбудинок; лічильник КВ –1,5, заводський номер 449779, покази 00334, місце встановлення –магазин «Дім».

Відповідно до п.4.20 Правил користування системами коммунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, у випадку, коли витрата води у абонента значно знизилася, збільшилася або витрата води у абонента не відповідає каліброві встановленого водолічильника, абонент зобов’язаний перемонтувати водомірний вузол відовідно до вимог та умов водоканалу. Якщо в зазначений термін умови водоканалу не виконані або абонент переобладнав водомірний вузол на свій лад, водокористування вважається безобліковим з вини абонента і розрахунок за воду виконується відповідно до пункту 9.6 цих правил з дня виписування останнього рахунку до дня виконання вимог та умов водоканалу.

Судом встановлено, що листами №1024 і №1027 від 20.03.2008р. та №2138 від 21.05.2008р. позивач повідомив відповідача про невідповідність технічних характеристик встановлених на його об’єктах водолічильників фактичному споживанню води і необхідність встановлення водолічильників типу ДNN-QN-1.5/40, а також про те, що у випадку невиконання цих вимог нарахування плати за спожиту воду буде проводитись по перерізу ввідного водопроводу. Оскільки відповідачем вимоги щодо заміни водолічильників виконані не були, відповідно до п.4.20 та 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 1.07.1994р. №65 нарахування за послуги водопостачання за липень-листопад 2008 року проведено позивачем по перерізу ввідного водопроводу. Розрахунок здійснений позивачем згідно формули: Q = рd2/4 * V * t * n, де р = 3,14; d –діаметр вхідного трубопроводу, V –швидкість л/с, t –час подачі води в секундах, n –кількість робочих днів в місяці.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 договору №087-в/2006 від 01.08.2006р. позивач взяв на себе обов’язок надавати відповідачу відповідні послуги, а відповідач зобов’язувався своєчасно проводити оплату за них.

Згідно п.4 договору тарифи на послуги з ПДВ становлять: вода –1,88 грн. за куб.м., стоки –1,50 грн. за куб.м. Відповідно до п.7 договору оплата рахунків проводиться на протязі 5-ти банківських днів з дня одержання платіжного документа.

Відповідно до поданої заяви про уточнення розміру позовних вимог озивач у справі просить стягнути з відповідача основний борг за водопостачання та водовідведення за період з 1.07.2008р. по 30.11.2008р. в сумі 5613,72 грн., при цьому за період з 1.07.2008р. по 17.10.2008р. сума 5570,06 грн. була нарахована по перерізу ввідного водопроводу. Підставою для такого нарахування було, на думку позивача, невиконання відповідачем вимоги позивача щодо заміни водолічильників.

З матеріалів справи вбачається, що листами №1024 і №1027 від 20.03.2008р. та №2138 від 21.05.2008р. позивач повідомив відповідача про невідповідність технічних характеристик встановлених на його об’єктах водолічильників фактичному споживанню води і необхідність встановлення водолічильників типу ДNN-QN-1.5/40.

Обгрунтовуючи вимоги щодо заміни відповідачем наявних водолічильників позивач посилається на Державний стандарт України „Лічильники холодної та гарячої води крильчасті. Загальні технічні вимоги” (ДСТУ 3580-97). Лічильник води КВ-3.5, що був встановлений на об’єкті відповідача –адміністративному будинку по вул.Ходорівській, 4 має номінальну (експлуатаційну) об’ємну витрату Qн = 3,5 куб.м в годину. Мінімальна об’ємна витрата Qmin –найменше значення об’ємної витрати води, за якого відносна похибка лічильників не перевищує границь допустимих значень. Згідно таблиці 3 ДСТУ 3580-97 Qmin становить 0,04 Qн. Для лічильника води типу КВ-3.5 Qmin становить 0,14 куб.м. в годину (Qmin = 0,04 Qн = 0,04 * 3,5 куб.м./год = 0,14 куб.м./год.).

Поріг чутливості лічильника –об’ємна витрата, за якої крильчатка лічильника починає безперервно обертатися. Поріг чутливості лічильника повинен бути не більшим 0,5 Qmin (п.5.2 ДСТУ 3580-97).Для лічильника води типу КВ-3.5 поріг чутливості становить відповідно 0,07 куб.м. в годину. Таким чином, на думку позивача, витрата води менше ніж 0,07 куб.м. в годину лічильником води типу КВ-3.5 не обліковується.

Як стверджує позивач, з проведеного ним аналізу споживання води в адміністративному будинку по вул.Ходорівській, 4 в період з 1 січня по 1 червня 2008р. встановлено, що середньомісячне споживання води відповідачем становить 35 куб.м. в місяць, за добу споживання води становить 1,16 куб.м., а в годину споживання води становить 0,058 куб.м. (1,16 / 20 = 0,058), що є менше порогу чутливості лічильника води типу КВ-3.5 (0,07 куб.м. в годину). На думку позивача витрата води 0,058 куб.м. в годину водолічильником, що встановлений в адміністративному будинку відповідача по вул.Ходорівській, 4, не обліковувалася.

Проте з такими аргументами позивача за первісним позовом суд не може погодитись з наступних підстав. Розрахунок споживання води за годину, здійснений позивачем та наведений вище, здійснений на підставі даних, які є припущеннями позивача та не підтверджені належними доказами. Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Застосовані у розрахунках позивача тривалість подачі води (20 год/добу), добове споживання води в об’ємі 1,16 куб.м. (виходячи з 30 днів у місяці), середньомісячне споживання води відповідачем в обсязі 35 куб.м суд вважає необгрунтованими та такими, що грунтуються на припущеннях позивача.

Так графік подачі холодної води на 2008р., затверджений позивачем, який є додатком до рішення виконкому Новороздільської міської ради №7 від 10.01.2008р., встановлює лише години подачі води (з 5.00 год ранку до 01.00 год. ночі) та не може слугувати належним доказом тривалості щоденного споживання води відповідачем. Крім цього, позивачем не доведено, що тривалість робочого часу у відповідача становить 20 год щодня, а кількість робочих днів на місяць у відповідача становить 30 днів (при цьому суд вважає за доцільне зазначити, що при розрахунку споживання води відповідачем по перерізу вхідного водопроводу позивачем взято за основу для нарахування наступну кількість робочих днів: липень 2008р. –23 дні, серпень 2008р. –20 днів, вересень 2008р. –22 дні, жовтень 2008р. – 23 дні). Також застосування позивачем при розрахунку споживання води за годину значення середньомісячного споживання води відповідачем в обсязі 35 куб.м суд вважає некоректним, оскільки дане значення є середньозваженим (приблизним).

Крім цього, при розрахунку порогу чутливості лічильника та споживання води за годину позивачем не взято до уваги той факт, що на об’єкті відповідача задіяна схема подачі води з використанням акумулюючої ємкості об’ємом 5 куб.м.

Відповідно до п.п.6 п.12 договору в разі виникнення сумнівів щодо правильності показань засобів обліку води виконавець (позивач) має право звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки.

Відповідачем представлено копію паспорта лічильника КВ –3,5, заводський номер 7968353, який встановлений на об’єкті відповідача. Згідно п.2.3 даного паспорта при діаметрі умовного проходу 25 мм поріг чутливості вказаного лічильника становить 0,025 куб.м./год.

Враховуючи вищевикладене суд вважає безпідставним нарахування позивачем відповідачу плати за водопостачання та водовідведення по перерізу ввідного водопроводу, нарахування повинно здійснюватись згідно показів водолічильників, встановлених на об’єктах, що належать відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги виконав несвоєчасно, заборгованість в розмірі 287,64 грн за липень і листопад 2008 року сплачена відповідачем лише 14.07.2009р. За таких обставин суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 287,64 грн. боргу у зв’язку з відсутністю предмета спору відовідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 234,66 грн. та 3% річних в сумі 37,09 грн. Однак вказана сума перерахована судом з огляду на те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 287,64 грн. Виходячи з цього з відповідача слід стягнути 8,45 грн. втрат від інфляції, 1,80 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що всупереч умовам договору №087-в/2006 від 01.08.2006р. впродовж тривалого часу з 20.11.2008р. по 04.12.2008р. відповідачем за зустрічним позовом припинено подачу води до адмінбудинку позивача за зустрічним позовом. Внаслідок припинення відповідачем за зустрічним позовом подачі води позивачу за зустрічним позовом завдані збитки, пов'язані з оплатою неотриманих послуг по водопостачанню. Крім цього, в зв'язку з неправомірними вимогами відповідача за зустрічним позовом про заміну водолічильника, позивачем за зустрічним позовом понесено зайві витрати на закупку, встановлення нового водолічильника. Загальна сума збитків, завданих позивачу за зустрічним позовом, становить 1309,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доведення збитків являється встановлення причинного зв’язку між протиправними діями боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність особи, що завдала збитків є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони –наслідком такої протиправної поведінки (Постанова ВСУ № 42/266-6/492 від 30.05.2006р.).

Заявлена сума реальних, на думку позивача за зустрічним позовом, збитків не приймається судом до уваги та не може бути задоволена в зв’язку із тим, що така обґрунтовується умовним припущенням про наявність причинного зв’язку між діями позивача (відповідача за зустрічним позовом) та необхідними витратами позивача за зустрічним позовом. Так суд вважає необгрунтованими твердження позивача за зустрічним позовом, що його витрати щодо доставки господарсько-питної води на територію підприємства перебувають в прямому причинно-наслідковому зв’язку з обставинами тимчасового припинення водопостачання. Також не доведено позивачем за зустрічним позовом і наявності причинного зв’язку між понесеними витратами на закупівлю та встановлення водолічильника та вимогами позивача щодо його заміни.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України, у випадку порушення зобов’язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді збитків та моральної шкоди. Для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вини. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору №087-в/2006 від 01.08.2006р. передбачена відповідальність як споживача, так і виконавця послуг за неналежне виконання обов’язків, передбачених договором.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами частково, загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 8,45 грн. втрат від інфляції, 1,80 грн. 3% річних, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини відповідача (позивача за зустрічним позовом), судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача (позивача за зустрічним позовом).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 509, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 60, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині стягнення 287,64 грн. боргу припинити.

2.          Первісний позов задоволити частково.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Проммонтаж СУ-27”, Львівська область, Миколаївський район, м.Новий Розділ, вул.Ходорівська, 4 (ідентифікаційний код 01415683) на користь Закритого акціонерного товариства “Енергія –Новий Розділ”, Львівська область, Миколаївський район, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37 (ідентифікаційний код 33525073) 8,45 грн. втрат від інфляції, 1,80 грн. 3% річних, 3 грн. 75 коп. державного мита та 4 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя