Рішення № 7523398, 06.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09                                                                                           Справа№ 2/63

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Лебедин І.Р., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Дашинич О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Леопрінт”, м. Пустомити про стягнення 262113 грн. 16 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Леопрінт”, м. Пустомити до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів про розірвання договору та стягнення 227311 грн. 51 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Леопрінт”, м. Пустомити про стягнення 262113 грн. 16 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.03.2009р. призначив розгляд справи на 06.04.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Леопрінт”, м. Пустомити подало до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів зустрічний позов про розірвання договору та стягнення 227311 грн. 51 коп. Ухвалою суду від 12.05.2009р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 23.04.2009р., 07.05.2009р., 18.06.2009р., 14.07.2009р., 28.07.2009р., 18.08.2009р., в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 248892 грн. 04 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 6610 грн. 56 коп., проценти за користування чужими коштами в сумі 6610 грн. 56 коп.

В судових засіданнях представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що при отриманні від позивача (відповідача за зустрічним позовом) товару його недоліків виявлено не було. Частина отриманого відповідачем товару, а саме 16454 кв.м. плівки самоклеючої Ritrama RI-7093 (340/30) та 16307 кв.м. плівки самоклеючої Ritrama Transfer (333/65) була перероблена останнім на етикетку для горілчаної продукції. Готова етикетка була передана ТОВ “Національна горілчана компанія”. При проведенні ТОВ “Національна горілчана компанія” вхідного контролю поставленої продукції було виявлено брак –розшарування ламінату. Вказаний недолік унеможливив подальше використання даної продукції та був повернутий відповідачу. Як встановлено в подальшому позивачем за зустрічним позовом, такий недолік пов’язаний з поставкою продукції, строк придатності якої вже минув. В зв’язку з цим представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) зазначив, що отримана від позивача (відповідача за зустрічним позовом) продукція є непридатною до використання, має прихований недолік. Таким чином, відповідач просить суд зустрічний позов задоволити, розірвати договір, укладений між сторонами, стягнути з відповідача за зустрічним позовом 227311 грн. 51 коп., з яких 135485 грн. 83 коп. становлять реальні збитки, 91825 грн. 68 коп. - упущена вигода.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11 листопада 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1111-Л-П та додаток №1 (специфікація №1) до даного договору.

За цим договором продавець (позивач за первісним позовом) зобов’язувався поставити покупцю (відповідачу за первісним позовом) папір та плівку в асортименті, а покупець зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 11 листопада 2008р. поставив відповідачу по видатковій накладній №1111/1 від 11.11.2008р., довіреності ЯПЗ №585756 від 11.11.2008р. 29274 кв.м. плівки самоклеючої Ritrama RI-7093 (340/30) та 29297 кв.м. плівки самоклеючої Ritrama Transfer (333/65) на загальну суму 248892 грн. 04 коп.

Пунктом 3.3. договору №1111-Л-П від 11.11.2008р. передбачено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється на протязі 3 календарних днів з моменту передачі товару покупцю у безготівковому порядку на рахунок продавця, якщо інші умови та порядок розрахунків не вказані в специфікації. Пунктом 2 специфікації №1 встановлено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту передачі товару покупцю у безготівковому порядку на рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 248892 грн. 04 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору №1111-Л-П від 11.11.2008р., у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов’язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,083% та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати продавцеві) коштами у розмірі 0,083% від вартості неоплаченного товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами належними до оплати продавцеві.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 6610 грн. 56 коп., а також проценти за користування чужими коштами розмірі 6610 грн. 56 коп.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 248892 грн. 04 коп. основного боргу, 6610 грн. 56 коп. пені та 6610 грн. 56 коп. процентів за користування чужими коштами.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При отриманні товару згідно договору №1111-Л-П від 11.11.2008р. позивач за зустрічним позовом жодних недоліків його якості не виявив.

Частина товару, а саме 16454 м.кв. плівки самоклеючої Ritrama RI-7093 (340/30) та 16307 м.кв. плівки самоклеючої Ritrama Transfer (333/65) була перероблена позивачем за зустрічним позовом і готова продукція доставлена замовнику –ТзОВ “Національна горілчана компанія”.

При проведенні ТзОВ “Національна горілчана компанія” вхідного контролю поставленої продукції –комплектів етикеток і контретикеток в кількості 1352000 шт., виявлено брак –розшарування ламінату, про що складено акт від 02.12.2008р. За висновками комісії ТзОВ “Національна горілчана компанія”, затвердженої керівником 02.12.2008р., товар повернено позивачу за зустрічним позовом за актом повернення №АААГК-01464 05.12.2008р.

Після отримання поверненого товару, позивачем за зустрічним позовом було повторно проведено обстеження продукції, про що складено відповідний акт б/н б/д з висновком про брак поставленої відповідачем за зустрічним позовом сировини, а саме недостатня клеючість самоклеючої плівки.

В зв’язку з цим, позивач за зустрічним позовом вважає, що отримана ним продукція від відповідача за зустрічним позовом є непридатною до використання оскільки є протермінованою (строк придатності та гарантії на яку вийшов ще до її придбання), має прихований недолік, в зв’язку з чим просить суд зустрічний позов задоволити.

Як встановлено судом, при отриманні товару, а також при виготовленні першої партії продукції з отриманого товару зауважень та претензій до його якості у позивача за зустрічним позовом не було.

В судовому засіданні представником відповідача за зустрічним позовом було представлено для огляду сертифікат якості на поставлену продукцію. Також відповідачем за зустрічним позовом було подано протокол випробувань продукції №65-т/09 від 2.06.2009р., виданий ДП „Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації”. Метою випробувань була перевірка плівок самоклеючих на відповідність сертифікатам якості виробника фірми „Ritrima S.A.». Проведеними випробуваннями підтверджено, що плівка придатна до споживання, зокрема в графі «Клейкість»зазначено, що «наклеювання надійне».

Відповідно до п.3.1 договору №1111-Л-П від 11.11.2008р. якість товару повинна відповідати сертифікату якості заводу виробника.

Згідно п.3.3 договору №1111-Л-П від 11.11.2008р. при виявленні недоліків проданого товару в процесі виробництва, використання (скриті недоліки), складаються відповідні акти на протязі 5 днів з моменту виявлення недоліків, але не пізніше 1 місяця з моменту отримання товару. На підставі цих актів покупець має право пред’явити претензію продавцю по якості товару на протязі 10 днів з дня складання акту. Покупець зобов’язаний направити продавцю маркувальний ярлик, який був наклеєний на упаковку неякісного рулона (палети). При невиконанні вимог даного пункту договору, будь-які претензії продавцем не приймаються.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом маркувальних ярликів з неякісних, на його думку, палет продавцю (відповідачу за зустрічним позовом) надано не було.

В п.3.5 договору сторони визначили, що при прийманні товару по кількості і якості сторони керуються інструкціями Держарбітражу СРСР №П-6 та П-7 з обов’язковим дотриманням умов данного договору.

Відповідно до п.3.4 договору за продавцем залишається право прийняти участь у перевірці якості товару, а також отримати взірці товару, який пред’являється як дефектний.

Відповідно до пп.б п.6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 , при поставці товару в межах одного міста приймання товару по якості мало б відбутися не підніше 10 днів від поступлення продукції на склад покупця. З матеріалів справи вбачається, що в межах данного строку претензій щодо якості товару з боку покупця заявлено не було.

Також слід зазначити, що відповідно до п.9 вищезгаданої Інструкції акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з дня виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня поступлення продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов’язковими для сторін правилами.

Окрім цього, з пояснень представника позивача за зустрічним позовом вбачається, що в листопаді 2008р. при отриманні товару позивач за зустрічним позовом був знайомий з датою, що вказана на ярликах товару і на час його отримання жодних претензій до продавця (відповідача за зустрічним позовом) пред’явлено не було, від прийому товару покупець не відмовився.

Згідно п.16 Інструкції поставці в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі у перевірці якості продукції і складання акту є обов’язковою. Пунктом 17 Інструкції встановлені вимоги, яким повинен відповідати виклик представника іншої сторони.

Пунктом 29 Інструкції передбачені вимоги до акту, який складається за результатами проведеної перевірки продукції по якості.

Проте акт б/н б/д про недоліки товару, складений позивачем, вищезначеним вимогам не відповідає, зокрема в ньому відсутня інформація про дату його складання, зазначена перевірка та складання акту проведені при відсутності представника продавця (відправника) товару без належного його повідомлення тощо.

Крім цього, представником відповідача за зустрічним позовом було надано в судове засідання договір № 2201-Л-П від 22.01.2004р. між цими ж сторонами щодо поставки аналогічного товару. Листом за вих. №74/09 від 05.09.2005р. позивач за зустрічним позовом просив відповідача за зустрічним позовом поставити на його адресу плівку “Ritrama”.

Не приймаються судом до уваги доводи позивача за зустрічним позовом, що після виявлення браку проводилось обстеження продукції як замовником, так і ним самим щодо якості та придатності до використання отриманого товару, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було доведено з якої саме партії товару (2004-2005р.р. та/чи 2008р.) проводився аналіз та випробовування продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доведення наявності упущеної вигоди являється встановлення причинного зв’язку між протиправними збитками боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність особи, що завдала збитків є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони –наслідком такої протиправної поведінки (Постанова ВСУ № 42/266-6/492 від 30.05.2006р.).

Заявлена сума збитків (упущена вигода) не приймається судом до уваги та не може бути задоволена в зв’язку із тим, що така обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Відтак, представником позивача за зустрічним позовом в судових засіданнях не доведено та не надано доказів, що підтверджували б вину продавця, внаслідок якої позивач за зустрічним позовом зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України, у випадку порушення зобов’язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді збитків та моральної шкоди. Для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вини. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Крім цього, із пояснень представника позивача за зустрічним позовом вбачається, що в 2004-2005р.р. позивач за зустрічним позовом отримував від відповідача за зустрічним позовом аналогічний товар, а відтак позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, а отже і не доведено тієї обставини, з якого саме товару (2005р. та/чи 2008р.) позивач за зустрічним позовом виготовляв в подальшому продукцію.

Згідно ст.ст.651, 652 ЦК України підставами для розірвання договору є згода сторін, рішення суду, одностороння відмова, якщо право на таку відмову встановлено договором, зміна істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Вимога позивача за зустрічним позовом про розірвання договору № 1111-Л-П від 11.11.2008р. не підлягає до задоволення, оскільки останнім в позовній заяві не зазначено, не обґрунтовано і не доведено підстав для розірвання договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача за первісним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача за первісним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Леопрінт”, м. Пустомити, вул. Грушевського, 33, Львівська область (ідентифікаційний код 02467587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріон-Експорт”, м. Львів, вул. Перфецького, 1 (ідентифікаційний код 23884757) 248892 грн. 04 коп. основного боргу, 6610 грн. 56 коп. пені, 6610 грн. 56 коп. процентів за користування чужими коштами, 2621 грн. 18 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя