Рішення № 7523389, 30.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                                 Справа№ 2/80 (№33/104)

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за представника позивача Кіндрата Б.Я., представника відповідача Мельничук Г.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Регіонального виробничого управління “Львівавтогаз”, с. Холодновідка про стягнення 26355 грн. 83 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Регіонального виробничого управління “Львівавтогаз”, с. Холодновідка про стягнення 26355 грн. 83 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.05.2008р. у вказаній справі (№33/104) в задоволенні позову прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008р. рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2008р. залишено без змін, апеляційне подання прокурора Личаківського району м. Львова без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009р. рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008р. у справі №33/104 скасовано, справу №33/104 направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Ухвалою від 13.04.2009р. суд призначив розгляд справи на 05.05.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах про відкладення. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача та прокурор позов підтримали, просили задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

30.07.2009р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути основний борг в розмірі 16890 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1763 грн. 32 коп., 3% річних в розмірі 1089 грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 7667 грн. 71 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Представникам сторін та прокурору роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

1 травня 2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №2168/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобов’язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єктів відповідача по вул. Липинського, 69, м. Львів.

Відповідно до п.п. 1.3. п. 1 додатку №1 до договору №2168/Р від 01.05.2003р., річний обсяг теплової енергії, яка постачається позивачем відповідачу становить 139,438 Гкал/рік.

Згідно п. 2 додатку №1 до договору №2168/Р від 01.05.2003р., орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 37079,76 грн., ПДВ 7417,73 грн., всього 44497,49 грн.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкти відповідача з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 30008 грн. 98 коп.

Відповідно до п.п. 5.1 п. 5 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності-розрахунковим способом.

Згідно п.п. 6.1 п. 6 договору №2168/Р від 01.05.2003р., розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Відповідно до п.п. 6.2 договору №2168/Р від 01.05.2003р., розрахунковим періодом є місяць.

Пунктом 6.3. договору №2168/Р від 01.05.2003р. передбачено, що споживач (відповідач) до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно п.п. 4.2.3. договору №2168/Р від 01.05.2003р., енергопостачальна організація зобов’язана повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

20.10.2006р. виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1189 “Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення із підігріву води”, яким затверджено двоставковий тариф на послуги з централізованого опалення та одноставковий тариф на послуги з підігріву води і які почали діяти з 24.11.2006р.

П. 3 рішення виконкому №1189 від 20.10.2006р. зобов’язано комунальні підприємства, в тому числі позивача, повідомити споживачів через засоби масової інформації про причини зміни тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та з підігріву води і не раніше, ніж за 30 днів з дня повідомлення, проводити розрахунки за новими тарифами.

Вказане рішення було опубліковано в газеті “Високий замок” від 24.10.2006р.

15.11.2007р. за вих. №25/1-1365 позивач надіслав відповідачу листа, в якому, у зв’язку з прийняттям рішення №1189 від 20.10.2006р., просив підписати додаткову угоду від 15.11.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін та прокурора, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, станом на дату заявлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 25335 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що відповідачем частково основний борг в розмірі 8445 грн. 00 коп. сплачено. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 8445 грн. 00 коп., у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2.3. договору №2168/Р від 01.05.2003р. споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1763 грн. 32 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 7667 грн. 71 коп. та 3% річних в розмірі 1089 грн. 74 коп.

Твердження відповідача про те, що договором не передбачено сплату за теплову енергію за двоставковим тарифом, якими останній заперечує позов, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”, теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов’язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Як зазначалося вище, 20.10.2006р. виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1189, яким встановлено двоставковий тариф, у тому числі на теплову енергію, який почав діяти з 24.11.2006р.

Вказане рішення прийнято на підставі Законів України “Про теплопостачання”, “Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до постанови КМУ від 10.07.2006р. №955 “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” та наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191 “Про затвердження Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду”.

Відповідно до п. 1.1. Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, дія цих Правил поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів.

Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальним організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування (п. 1.2. Правил).

Пунктом 1.4. Правил розрахунку визначено, що двоставковим тарифом є тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006р. №1189 зобов’язано позивача повідомити споживачів через засоби масової інформації про причини зміни тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та з підігріву води і не пізніше, ніж за 30 днів з дня повідомлення, проводити розрахунки за новими тарифами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами повідомив відповідача щодо встановлення виконавчим комітетом Львівської міської ради двоставкового тарифу та проінформував про рішення виконавчого комітету у газеті “Високий замок” від 24.10.2006р.

Також необхідно зазначити, що відповідач з листопада 2007р. проводить оплату за теплову енергію згідно рахунків, які йому виставляються позивачем з врахуванням двоставкового тарифу.

Таким чином, твердження про необхідність внесення сторонами відповідних змін та доповнень до договору, а саме приведення його у відповідність до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р., та відсутність підстав для виставлення позивачем відповідачу рахунків з врахуванням двоставокого тарифу без таких змін та доповнень до договору, є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 16890 грн. 00 коп. основного боргу, 1763 грн. 32 коп. пені, 7667 грн. 71 коп. втрат від інфляції та 1089 грн. 74 коп. 3% річних. В частині стягнення основного боргу в розмірі 8445 грн. 00 коп. провадження припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 632 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Регіонального виробничого управління “Львівавтогаз”, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 14, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 22393359) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 16890 грн. 00 коп. основного боргу, 1763 грн. 32 коп. пені, 7667 грн. 71 коп. втрат від інфляції та 1089 грн. 74 коп. 3% річних.

3.          Стягнути з Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Регіонального виробничого управління “Львівавтогаз”, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 14, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 22393359) в користь державного бюджету 274 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення основного боргу в розмірі 8445 грн. 00 коп. провадження припинити.

5.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя