Рішення № 7523371, 22.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09                                                                                           Справа№ 2/131

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Дутки Ю.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до відповідача-1: Виконавчого комітету Самбірської міської ради, м. Самбір, відповідача-2: Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації, м. Самбір, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариства “Самбірський меблевий комбінат”, м. Самбір про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Виконавчого комітету Самбірської міської ради, м. Самбір, відповідача-2: Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації, м. Самбір про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.07.2009р. призначив розгляд справи на 28.07.2009р., залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відкрите акціонерне товариства “Самбірський меблевий комбінат”, м. Самбір. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 11.08.2009р., 03.09.2009р., 29.09.2009р., 22.10.2009р. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач звертався до відповідача-1 із заявою про реєстрацію права державної власності на матеріальний склад до їдальні площею 70,5 кв.м. в м. Самборі, який не увійшов до статутного фонду ВАТ “Самбірський меблевий комбінат” в процесі приватизації. Однак відповідач-1 не вжив заходів щодо позитивного вирішення даної заяви. Такі дії відповідача-1 свідчать про невизнання права державної власності на вказаний об’єкт, що в свою чергу порушує права держави в особі позивача як власника майна. У зв’язку з цим просив визнати за державою в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області право державної власності на матеріальний склад до їдальні площею 70,5 кв.м. в м. Самборі та зобов’язати відповідача-2 здійснити реєстрацію права державної власності на вказаний об’єкт.

Відповідач-1 в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвали суду від 28.07.2009р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-2 явку представника в судові засідання не забезпечив, надіслав поштовим зв’язком пояснення з приводу заявлених позовних вимог. В поясненнях зазначив, що Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації не може бути відповідачем по даній справі, оскільки проводить технічну інвентаризацію та державну реєстарцію права власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням, або припиненням прав власності на нерухоме майно, на підставі правовстановлюючих документів, що подають фізичні та юридичні особи в явочному порядку. На час порушення провадження у даній справі, позивач із заявою про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомості не звертався, правовстановлюючих документів не подавав.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до Державної програми приватизації майна державних підприємств на 1994 рік та Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, позивачем прийнято рішення про приватизацію Самбірського меблевого комбінату шляхом створення акціонерного товариства відкритого типу (наказ від 05.05.1994р. №278 “Про приватизацію Самбірського меблевого комбінату”).

26.05.1994р. позивачем видано наказ “Про створення комісії з інвентаризації”.

П. 2 даного наказу визначено обов’язок інвентаризаційної комісії провести інвентаризацію станом на 01 червня 1994 року.

У інвентаризаційних відомостях, складених у процесі інвентаризації майна Самбірського меблевого комбінату, станом на 01.06.1994р., відображено, зокрема, наступне майно:

- столова 1965 року будівництва (рядок №1 інвентаризаційної відомості);

- столова комбінату 1986 року будівництва (рядок №4 інвентаризаційної відомості);

- матеріальний склад 1967 року будівництва (рядок №5 інвентаризаційної відомості).

Загальна вартість вказаних об’єктів становила 88209 тис. крб.

У відомості розрахунку вартості майна, яке підлягало вилученню з оцінки майнового комплексу Самбірського меблевого комбінату у розділі 1 Розрахунку, було визначено вартість майна, для якого встановлено пільги на суму 28169 тис. крб. (залишкова вартість), куди входила балансова вартість їдальні, що становила 88209 тис. крб (п. 1 розділу 1 Розрахунку).

За результатами інвентаризації майна Самбірського меблевого комбінату, визначено оціночну вартість майна цілісного майнового комплексу Самбірського меблевого комбінату та складено акт оцінки.

Відповідно до Акта оцінки, вартість майна ЦМК Самбірського меблевого комбінату становила 4514105 тис. крб., при цьому вартість майна, що підлягала приватизації становила лише 4342275 тис. крб.

У п. 12 зазначеного Акта оцінки вказано вартість вилученого майна в сумі 171861 тис. крб., в яку, зокрема, входить вартість майна щодо якого встановлено пільги в сумі 28169 тис. крб. (п. 12.1.), вартість майна, щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації - 139000 тис. крб. (п. 12.2.), вартість майна, що становить державний житловий фонд - 987 тис. крб. (п.12.3.), вартість майна, що не підлягає приватизації - 3705 тис. крб. (п. 12.4.).

Статтею 24 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначено, що у разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об’єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства, зазначені об’єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу. Подальша приватизація таких об’єктів здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до Плану приватизації Самбірського меблевого комбінату, затвердженого наказом позивача №473, зокрема, Розділом VI встановлено порядок і умови використання об’єктів соціально-побутового призначення, відповідно до якого визначено, що об’єкти (їдальня та свинарник) вартістю 28169 тис. крб. передаються безоплатно трудовому колективу підприємства.

Згідно інструктивного листа ФДМУ від 06.03.2003р. №10-25-2822 “Щодо тлумачення терміна “безоплатна передача”, термін “безоплатна передача” слід тлумачити виключно як передача права користування майном.

Відповідно до п. 7 роз’яснення Вищого арбітражного суду від 02.04.1994р. №02-5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності”, вказано, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Таким чином, під час приватизації Самбірського меблевого комбінату, до статутного фонду ВАТ “Самбірський меблевий комбінат” було включено майно, загальною вартістю 4342275 тис. крб. При цьому, із вартості майна Самбірського меблевого комбінату в цілому (4514105 тис. крб.) вилучено майно, вартість якого становила 171861 тис. крб., у тому числі для якого встановлено пільги на суму 28169 тис. крб. (у дану вартість входить вартість матеріального складу до їдальні, що підтверджується обставинами, викладеними вище).

15.03.1996р. позивачем видано наказ №536 “Про завершення приватизації ВАТ “Самбірський меблевий комбінат”.

Згідно з Переліком нерухомого майна, яке передано у власність ВАТ “Самбірський меблевий комбінат”, позивачем було передало у власність “Самбірський меблевий комбінат” 60 об’єктів нерухомості.

Серед переданих об’єктів матеріальний склад до їдальні площею 70,5 кв. м за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 36, - відсутній. Таким чином, зазначений об’єкт залишився у державній власності.

Актом перевірки ВАТ “Самбірський меблевий комбінат” на предмет збереження, утримання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства в процесі приватизації та перебуває на його балансі від 27.12.2006р. підтверджено наявність на балансі товариства наступного державного майна: матеріального складу до їдальні площею 70,5 кв.м. за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 36.

Зазначений акт підписаний представниками позивача та третьої особи. У графі акта “Додаткова інформація, пропозиції” міститься наступна пропозиція: “матеріальний склад до їдальні - приватизувати”.

13.05.2008р. позивачем видано наказ №534 “Про перелік об’єктів, що підлягають приватизації”, відповідно до якого, у перелік об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, включено матеріальний склад до їдальні площею 70,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 36 (згідно з додатком). Як вбачається з п. 2 вказаного наказу, регіональне відділення ФДМУ зобов’язано здійснити приватизацію зазначеного об’єкта згідно з вимогами законодавства України про приватизацію.

31.05.2008р. позивачем видано наказ №276 “Про приватизацію індивідуально визначеного майна - матеріального складу до їдальні площею 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Самбір, вул. Чорновола, 36, що знаходився на балансі ВАТ “Самбірський меблевий комбінат” (ліквідований).

Позивач листами за вих. №05-04-03546 від 01.07.2008р., №05-04-04506 від 15.08.2008р. та №05-04-00177 від 15.01.2009р. звертався до відповідача-1 з проханням прийняти рішення про оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України з видачею Свідоцтва про право власності на матеріальний склад до їдальні площею 70,5 кв.м., за адресою: м. Самбір, вул. Чорновола, 36, який знаходився на балансі ВАТ “Самбірський меблевий комбінат”.

У відповідь на вказані листи відповідач-1 01.04.2009р. листом за вих. №2/29-15/225-389/3-31 повідомив про те, що питання оформлення за державою в особі Верховної Ради України права власності на вищевказаний об’єкт неодноразового були предметом розгляду на засіданні виконавчого комітету Самбірської міської ради, однак позитивного рішення стосовно даного питання не було прийнято.

Згідно статті 141 ГК України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об’єктів права власності Українського народу, зазначених у частині 1 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 5 статті 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” до складу об’єктів управління державної власності входить, в тому числі, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів.

Суб’єктами управління державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України (ст. 4 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”).

Ст. 7 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” визначає повноваження Фонду державного майна України щодо управління об’єктами державної власності, серед яких приймати рішення про подальше використання окремого індивідуально визначеного державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває у них на балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерством економіки України від 19.05.1999р. №908/68, регіональне відділення Фонду державного майна України згідно функцій, покладених на нього Фондом державного майна України, здійснює управління та розпорядження майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації, але знаходиться на їх балансі.

Управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства (п. 1.3. Положення).

П. 1.4. Положення визначає способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Відсутність правовстановлюючої документації на вищезазначені об’єкти права державної власності не дає можливості регіональному відділенню реалізувати свої повноваження, зокрема, щодо приватизації зазначеного об’єкту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. № 6/5, таким правовстановлюючим документом є рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності є обґрунтованими поданими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

В частині вимоги позивача зобов’язати відповідача-2 зареєструвати право власності, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір за наведеними вимогами не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Розділ ІІ Закону визначає органи державної реєстрації прав, їх повноваження. Відповідно до ч. 5 розділу V “Прикінцеві положення” Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Отже, Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації є суб’єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спір з ним, є публічно-правовим спором, який, за визначеннями ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішується у межах справи адміністративної юрисдикції.

Оскільки спір виник з вини відповідача-1, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 392 ЦК України, ст. 22, 141 ГК України, ст. 3, 4, 7 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) право державної власності на матеріальний склад до їдальні площею 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Самбір, вул. Чорновола, 36, Львівська область.

3.          Стягнути з Виконавчого комітету Самбірської міської ради, м. Самбір, пл. Ринок, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 26269805) в користь державного бюджету85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині вимоги позивача про зобов’язання Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності провадження припинити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя