Рішення № 7523361, 08.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09                                                                                           Справа№ 2/140

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., представника позивача Дорож Л.С., представника відповідача Татух М.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Хмельницькгаз” в особі Кам’янець-Подільської філії ВАТ “Хмельницькгаз”, м. Кам’янець-Подільський до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 11476 грн. 96 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Хмельницькгаз” в особі Кам’янець-Подільської філії ВАТ “Хмельницькгаз”, м. Кам’янець-Подільський звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 11476 грн. 96 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.07.2009р. призначив розгляд справи на 30.07.2009р. В судовому засіданні 30.07.2009р. оголошувалась перерва до 11.08.2009р. В судовому засіданні 11.08.2009р. оголошувалась перерва до 08.09.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання та транспортування природного газу промисловим споживачам, по якому у відповідача виникла заборгованість з оплати в розмірі 10576 грн. 29 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню сумі 452 грн. 23 коп., втрати від інфляції в сумі 391 грн. 92 коп. та 3% річних в сумі 56 грн. 53 коп. Просив також задоволити заяву про забезпечення позову.

В судових засіданнях представник відповідача позов визнав, пояснив що основний борг частково в сумі 693 грн. 41 коп. оплачено. Неналежне виконання зобов’язань по договору на постачання та транспортування природного газу промисловим споживачам обґрунтовує тяжким фінансовим станом відповідача. Також зазначив, що постановою правління НБУ з 17.04.2009р. по 16.10.2009р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

Представникам роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

1 січня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №2009-ПП-(8)-(357) на постачання та транспортування природного газу промисловим споживачам.

Предметом даного договору є постачання та транспортування природного газу для потреб промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання замовнику (відповідачу) по мережах виконавця (позивача) та оплата вартості газу та послуг з його транспортування замовником.

Відповідно до п. 2.1. договору №2009-ПП-(8)-(357) від 01.01.2009р. позивач зобов’язувався поставити протягом 2009р. природний газ в обсягах, встановлених договором по місяцях кварталів.

На виконання умов вищевказаного договору, за період з січня по березень 2009р. включно, позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 7036 куб. м. на суму 18420 грн. 11 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Пунктом 6.1. договору №2009-ПП-(8)-(357) від 01.01.2009р. передбачено, що оплата вартості газу, послуг з транспортування, постачання та цільової надбавки здійснюється замовником грошовими коштами шляхом 100% оплати заявлених обсягів за 8 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його транспортування і постачання здійснюється замовником до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий природний газ та послуги виконав частково, на дату подання позовної заяви в суд заборгованість відповідача перед позивачем становила 10576 грн. 29 коп.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що основний борг частково в сумі 693 грн. 41 коп. оплачено, що підтверджується платіжним дорученням №1268 від 03.09.2009р. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 693 грн. 41 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2. договору №2009-ПП-(8)-(357) від 01.01.2009р., за несвоєчасну сплату послуг наданих виконавцем по постачанню та транспортуванню газу у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню із суми простроченного платежу, за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 28.02.2009р. по 12.05.2009р. нараховано пеню в розмірі 452 грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 56 грн. 53 коп., а також за січень-квітень 2009р. інфляційні втрати в розмірі 391 грн. 92 коп.

Постановою правління Національного банку України №229 від 16.04.2009р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 17.04.2009р. по 16.10.2009р.

Відповідно до п. 2 абз. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (абз. 5 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Таким чином, у відповідності з вимогами ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, нарахування пені та інших фінансових санкцій за порушення відповідачем строків переказу припиняється 16.04.2009р. З врахуванням цих положень, розмір пені після перерахунку становить 271 грн. 41 коп., інфляційних втрат –296 грн. 73 коп., 3% річних –33 грн. 92 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлюються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо наслідків введення мораторію підлягають застосуванню на завершальній стадії судового провадження, тобто при здійсненні процедур виконавчого провадження органами ДВС.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 9882 грн. 88 коп. основного боргу, 271 грн. 41 коп. пені, 296 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 33 грн. 92 коп. 3% річних. В частині стягнення 693 грн. 41 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Хмельницькгаз” в особі Кам’янець-Подільської філії ВАТ “Хмельницькгаз”, м. Кам’янець-Подільський, вул. Харченка, 64, Хмельницька область (ідентифікаційний код 22986504) 9882 грн. 88 коп. основного боргу, 271 грн. 41 коп. пені, 296 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 33 грн. 92 коп. 3% річних, 111 грн. 76 коп. державного мита та 306 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 693 грн. 41 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя