Рішення № 7523362, 27.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.09                                                                                           Справа№ 2/138

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) П’ятковської І.П., Михасика М.П., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Краснопольського В.О., Здерка Є.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кліцківської сільської ради Городоцького району Львівської області до Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності та скасування рішення та зустрічним позовом Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області до Кліцківської сільської ради Городоцького району Львівської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Гора”, м. Комарно про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Кліцківська сільська рада Городоцького району Львівської області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності та скасування рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.07.2009р. призначив розгляд справи на 30.07.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

Комарнівська міська рада Городоцького району Львівської області подала зустрічний позов до Кліцківської сільської ради Городоцького району Львівської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Гора”, м. Комарно про визнання права власності.

Ухвалою суду від 07.09.2009р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судових засіданнях представники позивача (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого первісного позову пояснили, що позивач за первісним позовом згідно акту приймання-передачі отримав у власність приміщення за адресою м. Комарно, в якому розташована Кліцківська сільська рада. В подальшому Городоцьким РБТІ був складений технічний паспорт на вищевказане приміщення. Оскільки оформлення права власності не було завершене з тієї причини, що приміщенню не було присвоєно адреси, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом про присвоєння приміщенню адреси. 25.01.2008р. відповідачем за зустрічним позовом було прийнято рішення №280 “Про взяття на баланс безгосподарне одноповерхове нежитлове приміщення (приміщення старої контори колгоспу “Діброва”) та оформлення права власності”. Оскільки вказаним рішенням порушено право позивача за первісним позовом, останній звернувся з позовом про визнання права власності на одноповерхову будівлю-приміщення, яке розташовано в м. Комарно по вул. Діброва, визнання незаконним та скасування рішення відповідача за первісним позовом №280 від 25.01.2008р.

09.07.2009р. позивач (відповідач за зустрічним позовом) через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності на одноповерхову будівлю сільської ради (літ. А-1) площею 157,5 кв.м., яка розташована в м. Комарно по вул. Діброва, визнати незаконним та скасувати рішення відповідача за первісним позовом №280 від 25.01.2008р.

В судових засіданнях представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали, зустрічний позов просили задоволити. З приводу заявленого зустрічного позову пояснили, що оскільки спірний об’єкт знаходиться в межах адміністративної території відповідача (позивача за зустрічним позовом), належить до об’єктів соціальної сфери, то відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) правомірно прийнято рішення про взяття на баланс та оформлення права власності. Оскільки позивачем за первісним позовом оспорюється право власності на приміщення, просять суд визнати за позивачем за зустрічним позовом право власності на одноповерхову будівлю, розташовану в м. Комарно по вул. Діброва.

В судовому засіданні представник відповідача-2 проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні. Зустрічний позов визнав.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне.

Протоколом №2 від 06.04.2001р. загальних зборів співвласників майна колишніх членів реорганізованого КСП “Діброва” затверджено перелік майна соціальної сфери реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства “Діброва”, де будівля сільської ради відображена під №4.

На підставі указу Президента України від 09.03.2000р. №398/2000 “Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств”, 05.10.2001р. Кліцківська сільська рада звернулась до СТзОВ “Гора”, до якого перейшло майно реорганізованого КСП “Діброва”, з проханням передати на баланс сільської ради приміщення Кліцківської сільської ради, що знаходиться по вулиці Діброва в місті Комарно.

Актом приймання-передачі основних засобів №2 від 05.11.2001р. приміщення сільської ради села Кліцко передано від СТзОВ “Гора” до Кліцківської сільської ради.

12.11.2007р. Городоцьким РБТІ складено технічний паспорт на це приміщення, де призначенням будівлі визначено - “будівля сільської ради”, проте оформлення права власності за позивачем за первісним позовом на це приміщення згідно чинного законодавства Городоцьке РБТІ не завершило, у зв’язку з відсутністю юридичної адреси адмінбудинку. У зв’язку з чим, а також враховуючи те, що будівля Кліцківської сільської ради знаходиться в місті Комарно по вулиці Діброва, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з клопотанням про присвоєння поштової адреси вказаній будівлі.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих комітетів місцевих рад в галузі житлово-комунального господарства належить облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Також, відповідно до ст. 37 цього ж Закону, до відання виконавчого комітету міської ради належать такі повноваження, як підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту та підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом. Таким чином, питання про присвоєння поштової адреси за будівлею Кліцківської сільської ради по вул. Діброва належить до компетенції відповідача, рішення по якому повинно бути прийняте на сесії ради за підготовленою та внесеною пропозицією виконавчого комітету відповідача, із заявами про що неодноразово, як свідчать матеріали справи, звертався позивач за первісним позовом до відповідача за первісним позовом.

Натомість, 25.01.2008р. відповідачем за первісним позовом було прийнято рішення №280 від 25.01.2008р. “Про взяття на баланс безгосподарне одноповерхове нежитлове приміщення (приміщення старої контори колгоспу “Діброва”) та оформлення права власності”, яким взято на баланс Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області безгосподарне одноповерхове нежитлове приміщення по вул. Діброва в м. Комарно (приміщення старої контори колгоспу “Діброва”) та зобов’язано виконавчий комітет Комарнівської міської ради присвоїти поштову адресу та оформити за Комарнівською міською радою права власності на одноповерхове нежитлове приміщення по вул. Діброва в м. Комарно (приміщення старої контори колгоспу “Діброва”).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений первісний позов підставний, тому підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову підстави відсутні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №1060 від 05.09.1996р. “Про поетапну передачу у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності”, об’єкти соціальної сфери та житлового фонду разом з об’єктами інженерної інфраструктури підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності, передаються безоплатно у комунальну власність відповідних адміністративно територіальних одиниць (за згодою органів місцевого самоврядування).

Відповідно до ч. 8 ст. 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, об’єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 3 ст. 1 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, передача у державну або комунальну власність об’єктів права інших (крім державної та комунальної) форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

У відповідності до ч. 4. ст. 7 вищевказаного закону та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 “Про передачу права державної та комунальної власності”, об’єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об’єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об’єктів, яка здійснює передачу. Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. В силу ч. 6 ст. 7 вищевказаного закону, право власності на об’єкти передачі виникає з дати підписання акту прийому –передачі.

Таким чином, судом встановлено, що з моменту підписання Акту приймання-передачі основних засобів №2 від 05.11.2001р. приміщення сільської ради села Кліцко перейшло від СТзОВ “Гора” до Кліцківської сільської ради у комунальну власність.

Відповідач-2 за зустрічним позовом факт підписання Акту приймання-передачі основних засобів №2 від 05.11.2001р. приміщення сільської ради села Кліцко визнає, однак стверджує про відсутність вільного його волевиявлення на вчинення правочину, в розумінні положення ст. 203 ЦК України, на момент підписання даного Акту, оскільки в цей момент він діяв під впливом примусу, тому заперечує факт передачі позивачу за первісним позовом спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. В силу ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

З матеріалів справи не вбачається, відповідачем-2 за зустрічним позовом не доведено, належними та допустимими доказами не підтверджено факту примусу останнього до підписання Акту приймання-передачі від 05.11.2001р. За таких обставин, суд не бере до уваги вищенаведені твердження відповідача-2 за зустрічним позовомё якими останній заперечує первісний позов.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 Конституції України та положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (реквізиція).

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняттям рішення № 280 від 25.01.2008 року 12-ої сесії 5-го скликання Комарнівської міської ради “Про взяття на баланс безгосподарне одноповерхове нежитлове приміщення (приміщення старої контори колгоспу “Діброва”) та оформлення права власності”, відповідач за первісним позовом не визнає за позивачем за первісним позовом права власності на будівлю Кліцківської сільської ради, що знаходиться в місті Комарно по вулиці Дібров.

Зі змісту оскаржуваного рішення №280 від 25.01.2008р. відповідача за первісним позовом вбачається, що даним рішенням спірне приміщення набуте у власність відповідача за первісним позовом як безгосподарне майно. Порядок набуття права власності на безхазяйну річ регламентовано ст. 335 ЦК України, згідно якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. П.15 Інформаційного листа від 31.01.2001р. №01-8/98 Вищого арбітражного суду України “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом”, роз’яснено, що з питань практики розгляду справ, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів, у тому числі таких, що порушують майнові права підприємств, установ та організацій, арбітражним судам слід керуватися, зокрема, роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”. Так, згідно п. 1 цього ж роз’яснення, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Відтак, акт ненормативного характеру (індивідуальний акт), це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, породжуює права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому він адресований. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що правомірність надання спірному приміщенню статусу безхазяйного майна оскаржуваним рішенням відповідача за первісним позовом спростовується обставинами та матеріалами справи, крім цього порядок визнання відповідачем за первісним позовом нерухомого майна безхазяйним здійснений всупереч встановленій положеннями ст. 346 ЦК України процедурі, а, відтак, спірне приміщення неправомірно передано на баланс Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області, протилежного відповідачем за первісним позовом не доведено.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляд на викладене, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

Зустрічний позов не підлягає до задоволення судом з огляду на наступне.

В підставу для визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на одноповерхову будівлю, розташовану в м. Комарно по вул. Діброва за Комарнівською міською радою Городоцького району Львівської області, позивачем покладено положення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №1060 від 05.09.1996р. “Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності”, згідно якого об’єкти соціальної сфери та житлового фонду разом з об’єктами інженерної інфраструктури підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності, передаються безоплатно у комунальну власність відповідних адміністративно територіальних одиниць (за згодою органів місцевого самоврядування). Оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на території Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області, тому, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, і повинно бути передане у комунальну власність територіальної громади м. Комарно Городоцького району Львівської області.

Суд не вбачає дане твердження як достатню правову підставу для визнання права власності на спірне майно за позивачем за зустрічним позовом та, відповідно, якою спростовуються підстави для визнання права власності за відповідачем-1 за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом), оскільки згідно п. 9 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право мати об’єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за зустрічним позовом до відповідача-2 з клопотанням про передачу спірного майна у комунальну власність Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області, а також докази відмови відповідача-2 за зустрічним позовом про передачу спірного майна позивачу за зустрічним позовом. За таких обставин, передача спірного майна на підставі Акту приймання-передачі основних засобів №2 від 05.11.2001р. приміщення сільської ради села Кліцко від СТзОВ “Гора” до Кліцківської сільської ради у комунальну власність відбулась у повній відповідності з чинним законодавством.

Разом з тим, дане твердження позивача за зустрічним позовом не доводить факту правомірного набуття позивачем за зустрічним позовом права власності на спірне майно.

В силу п. 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. №01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом”, вирішуючи спори, пов’язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5. В матеріалах справи відсутні відповідні документи, визначені додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, котрі б підтверджували набуття спірного майна у власність позивачем за зустрічним позовом, право власності якого відповідачем-1 за зустрічним позовом не визнається.

За таких обставин, Кліцківська сільська рада Городоцького району Львівської області у встановленому законом порядку набула право власності на спірне нерухоме майно ще з моменту підписання акту приймання-передачі від 05.11.2001р., протилежного позивачем за зустрічним позовом не доведено, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача за зустрічним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.19, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 321, 328, 335, 386, 392-393 ЦК України, ст.ст. 30, 37, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, ст.ст.1, 7 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, п. 3. постанови Кабінету Міністрів України №1060 від 05.09.1996р. “Про поетапну передачу у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності”, Указом Президента “Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств” від 09.03.2000р. №398/2000, п.10 постанови Кабінету Міністрів України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” від 21.09.1998р. №1482, п. 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити повністю.

2.          Визнати за Кліцківською сільською радою Городоцького району Львівської області, с. Кліцко, Городоцький район, Львівська область (ідентифікаційний код 04372974) право власності на нерухоме майно - одноповерхову будівлю сільської ради (літ. А-1) площею 157,5 кв.м., що розташована по вул. Діброва в м. Комарно Городоцького району Львівської області.

3.          Визнати незаконним та скасувати рішення Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області №280 від 25.01.2008р. “Про взяття на баланс безгосподарне одноповерхове нежитлове приміщення (приміщення старої контори колгоспу “Діброва”) та оформлення права власності”.          

4.          Стягнути з Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області, м. Комарно, вул. Січових Стрільців, 34, Львівська область (ідентифікаційний код 26411516) на користь Кліцківської сільської ради Городоцького району Львівської області, с. Кліцко, Городоцький район, Львівська область (ідентифікаційний код 04372974) 429 грн. 63 коп. державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

6.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя