Рішення № 7523345, 29.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.09                                                                                           Справа№ 2/174

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Дереш У.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії “Утел”, м. Київ до Приватного підприємства “Торгова організація виробника “В.О. й КОМ”, м. Львів про стягнення 170373 грн. 70 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі філії “Утел”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Торгова організація виробника “В.О. й КОМ”, м. Львів про стягнення 170373 грн. 70 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.08.2009р. призначив розгляд справи на 08.09.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 22.09.2009р., в судовому засіданні 22.09.2009р. оголошувалась перерва до 29.09.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, згідно якого відповідач зобов’язувався поставити позивачу у визначений строк товар, а позивач оплатити його. На виконання умов договору поставки, відповідачу здійснив повну оплату вартості товару. Однак відповідач поставив товар з порушенням строків, обумовлених договором. У зв’язку з порушенням строків поставки товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 170373 грн. 70 коп.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 жовтня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №36/02 та додатки до нього.

За цим договором постачальник (відповідач) зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику (відповідачу) меблі конторські та магазинні (код згідно ДК 016-97-36.12.1), стільці та сидіння (код згідно ДК 016-97-36.11.1), а замовник зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 7.2. договору поставки №36/02 від 21.10.2008р. та специфікації, яка є додатком №1 до даного договору, загальна вартість товару, який мав бути поставлений позивачу, становила 497910 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 8.2. договору поставки №36/02 від 21.10.2008р., замовник оплачує суму, що складає 50% від загальної вартості товару, після підписання сторонами цього договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання виставленого постачальником рахунку. Решта (50%) від загальної вартості товару сплачується замовником після приймання всієї кількості товару за специфікацією та підписання видаткових накладних на всю кількість товару протягом 10 банківських днів від дати отримання відповідного рахунку на оплату від постачальника.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач здійснив оплату вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням №28711 від 05.12.2008р. та платіжним дорученням №13714 від 29.05.2009р.

Пунктом 2.1. договору поставки №36/02 від 21.10.2008р. передбачено, що товар поставляється замовнику з кінцевим строком поставки товару 31.12.2008р.

24.12.2008р. відповідач звернувся до позивача з листом за вих. №286 про перенесення кінцевого строку поставки на 30.01.2009р.

На виконання прохання, викладеного в листі за вих. №286 від 24.12.2008р., сторони уклали 24.12.2008р. додаткову угоду №1 до договору поставки №36/02 від 21.10.2008р., якою продовжили кінцевий строк поставки меблів конторських та магазинних, стільців та сидінь згідно п. 2.1. договору до 30 січня 2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо поставки товару у строк, встановлений п. 2.1. договору поставки №36/02 від 21.10.2008р. із змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 24.12.2008р., виконав неналежним чином. Зокрема, товар на суму 275700 грн. 00 коп. було поставлено 14.05.2009р. (видаткова накладна №РН-0000055), чим допущено прострочення поставки в 103 дні; товар на суму 11200 грн. 00 коп. було поставлено 15.05.2009р. (видаткова накладна №РН-0000056), прострочення склало 104 дні; товар на суму 14300 грн. 00 коп. було поставлено 19.05.2009р. (видаткова накладна №РН-0000054), прострочення склало 108 днів; товар на суму 11590 грн. 00 коп. було поставлено 27.05.2009р. (видаткова накладна №РН-0000061), прострочення склало 116 днів; товар на суму 14000 грн. 00 коп. було поставлено 27.05.2009р. (видаткова накладна №РН-0000065), прострочення склало 116 днів.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №1/4-4/1102 від 25.06.2009р., в якій вимагав сплатити протягом 10 днів з моменту отримання претензії нараховану суму пені в розмірі 170373 грн. 70 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Таким чином, станом на дату судового розгляду, сума пені в розмірі 170373 грн. 70 коп. відповідачем не сплачена.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми пені.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В пункті 10.4. договору поставки №36/02 від 21.10.2008р. сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник (відповідач) сплачує замовнику (позивачу) неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожний день затримки.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 170373 грн. 70 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт прострочення поставки товару, доводів позивача щодо підставності нарахування пені належними та допустимими доказами не спростував.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 170373 грн. 70 коп. пені.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Торгова організація виробника “В.О. й КОМ”, юридична адреса: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 65/60, фактична адреса: м. Львів, вул. Зелена, 204 (ідентифікаційний код 32408537) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ, бул. Шевченка, 18 (ідентифікаційний код 21560766) в особі філії “Утел”, м. Київ, вул. Володимирська, 101 (ідентифікаційний код 33501534) 170373 грн. 70 коп. пені, 1703 грн. 74 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя