Рішення № 7523342, 16.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.09                                                                                           Справа№ 2/181

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Дудяка Р.А., представника відповідача Крука Б.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнтерМед”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів про стягнення 436223 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ІнтерМед”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів про стягнення 436223 грн. 36 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.08.2009р. призначив розгляд справи на 15.09.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого позивач перерахував на депозитний рахунок відповідача 4000000 грн. 00 коп. в строк до 21.08.2009р. включно. 22.10.2008р. позивач звернувся з листом до відповідача про часткове повернення суми банківського вкладу. Відповідач листом відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на постанову НБУ №319 від 11.10.2008р. 18.11.2008р. відповідач частково в сумі 300000 грн. 00 коп. повернув вклад. У зв’язку з частковим виконанням вимоги про повернення вкладу, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення суми вкладу в розмірі 3379420 грн. 00 коп., 328370 грн. 14 коп. пені, 274853 грн. 50 коп. інфляційних втрат. Рішенням господарського суду у справі №21/32, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом позов задоволено повністю. 20.08.2009р. відповідач сплатив позивачу суму вкладу, виконавши таким чином свої зобов’язання згідно договору банківського вкладу. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 304425 грн. 98 коп. та інфляційні втрати в розмірі 131797 грн. 38 коп.

15.09.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 121936 грн. 92 коп. та інфляційні втрати в розмірі 131797 грн. 38 коп.

22.09.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав доповнення до позову, просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. 00 коп.

13.10.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 82217 грн. 12 коп. та інфляційні втрати в розмірі 131797 грн. 38 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що предметом спору у справі №2/181 є спір про виконання рішення суду у справі №21/32. Оскільки вказане рішення вступило в законну силу, відповідач після вступу вказаного рішення в силу сплатив суму основного боргу, то у позивача відсутні правові підстави для стягнення суми пені та інфляційних втрат. Також зазначив, що позивач зловживає своїми правами та намагається отримати додаткову фінансову вигоду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21.08.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №260 (“Універсал”).

Предметом даного договору є послуги банку по розміщенню коштів вкладника в національній валюті на вкладному рахунку в банку та їх повернення з виплатою обумовлених сторонами процентів (п.п. 1.1. договору)

Згідно п.п. 2.1., 2.3. договору №260 від 21.08.2008р., вкладник перераховує на вкладний рахунок кошти в сумі 50000 грн., що є первинним не знижувальним залишком для даного виду вкладу (п.п. 2.1., 2.3. договору).

21.08.2008р. сторони уклали додатковий договір №260/1 до договору №260 від 21.08.2008р., згідно якого позивач зобов’язувався зобов’язувався внести на свій вкладний рахунок 3950000 грн. 00 коп. на строк 365 днів.

Як встановлено судом, позивач 21.08.2003р. здійснив перерахування відповідачу коштів в сумі 3950000 грн. 00 коп. як депозитний вклад.

Згідно п. 4.1.3. договору №260 від 21.08.2008р., вкладник має право знімати кошти з вкладного рахунку в межах суми коштів, яка перевищує суму первинного внеску.

Відповідно до п. 4.2.2. договору №260 від 21.08.2008р., при необхідності дострокового припинення дії договору, або при необхідності отримання частини вкладу, вкладник зобов’язаний письмово повідомити банк про це за 2 робочих дні при розміщенні коштів на строк до 10 днів та за 5 робочих днів при розміщенні коштів на строк 10 днів і більше.

Листом за вих. №22/1- від 22.10.2008р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням про намір отримати частину вкладу в сумі 3679420 грн. 00 коп. У відповідь на цей лист, відповідач своїм листом за вих. №06-12954/08 від 29.10.2008р. повідомив позивача про відмову у видачі зазначеної частини вкладу, посилаючись на постанову НБУ №319 від 11.10.2008р. “Про додаткові заходи щодо діяльності банків”.

18.11.2008р. відповідач частково повернув відповідачу банківський вклад в розмірі 300000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача згідно договору банківського вкладу №260 (“Універсал”) від 21.08.2008р. суми банківського вкладу в розмірі 3379420 грн. 00 коп., а також інфляційні втрати та пеню. Сума пені в розмірі 328370 грн. 14 коп. була нарахована за період з 30.10.2008р. по 24.03.2009р., сума інфляційних втрат в розмірі 274853 грн. 60 коп. нарахована за листопад 2008р. –лютий 2009р.

09.04.2009р. господарський суд Львівської області у справі №21/32 виніс рішення, яким позов задоволив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 3379420 грн. 00 коп., пеню в розмірі 328370 грн. 14 коп., інфляційні втрати в розмірі 274853 грн. 60 коп. та судові витрати.

Постановою від 10.08.2009р. Львівський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2009р. у справі №21/32 залишив без змін.

20.08.2009р. відповідач повернув позивачу суму депозитного вкладу в розмірі 3379420 грн. 00 коп.

У зв’язку з простроченням повернення суми банківського вкладу в розмірі 3379420 грн. 00 коп., позивачем за період з 25.03.2009р. по 30.04.2009р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 82217 грн. 12 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 131797 грн. 38 коп. за березень 2009р. –червень 2009р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми пені та інфляційних втрат.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3. договору банківського вкладу №260 (“Універсал”) від 21.08.2008р., за неперерахування або несвоєчасне перерахування грошових коштів в терміни, передбачені цим договором, винна сторона сплачує іншій сторонв пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неперерахованої (несвоєчасно перерахованої) суми за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 82217 грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 131797 грн. 38 коп.

Заперечення представника відповідача з приводу підставності нарахування пені та інфляційних втрат судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню та інфляційні втрати за період, протягом якого зобов’язання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнення пені, передбаченої умовами договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 82217 грн. 12 коп. пені, 131797 грн. 38 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1146, видане 22.02.2006р., договору про надання правової допомоги від 13.07.2009р., копію платіжного доручення №451 від 16.09.2009р. про здійснення попередньої оплати, довідки №69/09 від 21.09.2009р.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк”, м. Львів, вул. Сахарова, 78 (ідентифікаційний код 14361598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнтерМед”, м. Київ, вул. Софіївська, 1, кв. 12 (ідентифікаційний код 31169792) 82217 грн. 12 коп. пені, 131797 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 2140 грн. 14 коп. державного мита, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя