Рішення № 7523320, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09 Справа№ 2/199

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Брегей І.С., представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів про стягнення 101722,37 доларів США та 8795 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів про стягнення 102154,57 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.09.2009р. призначив розгляд справи на 29.09.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 102500,00 доларів США. Відповідач зобовязувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту після закінчення терміну дії договору, а в разі неналежного виконання обовязків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань по кредитному договору, позивач звернувся з листом-вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобовязання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 84115,46 доларів США по кредиту, 13186,13 доларів США по сплаті процентів, 2109,83 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1556,70 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 1186,77 доларів США інфляційних втрат.

20.10.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 84115,46 доларів США заборгованості по кредиту, 13648,76 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 2302,71 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1655,44 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 8795 грн. 36 коп. інфляційних втрат.

В судових засіданнях представник відповідача позов визнав частково. В своїх запереченнях зазначив, що позивачем неправильно розраховано суми пені та інфляційних втрат. Зокрема, при нарахуванні пені недотримано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. Також позивачем зайво нараховані відсотки за період з 17.12.2007р. по 27.11.2008р. У звязку з важким фінансовим становищем відповідача, просив розстрочити виконання рішення суду на 24 календарних місяці.

Представникам розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

3 липня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №42/07. В подальшому було укладено додаткові угоди №1, 2, 3, 4, 5, 6, 6/1, 7, 7/1, 8, якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р.

За цим договором кредитодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (надалі кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невідємну частину договору.

Відповідно до п. 1.1.4. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р., надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частинами (траншами).

На виконання умов вищевказаного договору, з наступними змінами, внесеними додатковими угодами №1, 2, 4, 6, позивач 04.07.2007р., 11.07.2007р., 04.10.2007р., 17.12.2007р. надав відповідачу грошові кошти (транші) в сумі 102500,00 доларів США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №200849, №206030, №315418, №404022.

Відповідно до п. 1.1.3. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р., процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 13,05% річних.

Додатковими угодами №1, 2, 4, за користування траншами встановлено процентну ставку в розмірі 13,05% річних, додатковою угодою №6 - 15% річних.

Додатковою угодою №7, за користування кредитом встановлено процентну ставку в розмірі 14% річних, додатковою угодою №7/1 - 18% річних.

П. 2.3. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р. з наступними змінами, внесеними додатковими угодами, передбачено, що повернення кредиту здійснюється згідно Графіка повернення кредиту, викладеного в додатках до кредитного договору. Остаточний термін погашення кредиту 3 липня 2010р. (п. 1.1.2. договору з наступними змінами).

Відповідно до п. 2.7.1. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р. (в редакції, викладеній додатковою угодою №8) проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього договору, позичальник зобовязаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно п. 3.3.6. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р., позичальник зобовязаний на вимогу кредитодавця достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити проценти за його користування, комісії, можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п. 2.10., 5.2. цього договору.

П. 2.10.1. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р. (нумерація пункту в редакції, викладеній додатковою угодою №8) передбачено, що кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредитів та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої протягом більше 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 4.5. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р., сторони погодилися, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобовязань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобовязаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

У звязку з порушенням строків повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих. №01/523-1 від 06.07.2009р., в якій вимагав в 20-денний строк сплатити суму кредиту, відсотки та пеню. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №42/07 від 03.07.2007р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 84115,46 доларів США по кредиту, 13648,76 доларів США по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору №42/07 від 03.07.2007р., у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Позивачем нараховано 2302,71 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1655,44 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту після перерахунку повинен становити 1435,24 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1050,48 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів.

Що ж до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 8795 грн. 36 коп. у відповідності до ст. 625 ЦК України, то суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на те, що позивач не довів установленими у ГПК України засобами доказування факту знецінення долару США, тобто валюти, в якій виражено грошове зобовязання і за якою обраховується сума боргу за договором. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 84115,46 доларів США заборгованості по кредиту, 13648,76 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 1435,24 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1050,48 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Представником відповідача заявлено також клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 24 календарних місяці у звязку з важким фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Викладені представником відповідача у клопотанні доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час представником відповідача не наведено обставин, що ускладнять виконання рішення суду чи зроблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, клопотань про витребування відповідних доказів представником відповідача не подавалося.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги представника відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду необґрунтовані та безпідставні, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 (ідентифікаційний код 19017842) 84115,46 доларів США заборгованості по кредиту, 13648,76 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 1435,24 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1050,48 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 1002,49 доларів США державного мита та 230 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя