Рішення № 7523323, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09 Справа№ 2/198

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю помічника прокурора Чорнописки Н.Н., представника позивача Бекерської О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів про стягнення 106733 грн. 31 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів про стягнення 106733 грн. 31 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.09.2009р. призначив розгляд справи на 29.09.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 13.10.2009р.

В судових засіданнях представник позивача та прокурор позов підтримали, просили задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. Повідомили також, що відповідачем частково основний борг в розмірі 20632 грн. 00 коп. сплачено.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 14.09.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони та прокурору розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представника сторони та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

1 листопада 2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №82/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді. В подальшому були укладені додаткові угоди до даного договору.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобовязання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобовязувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до обєктів відповідача: комендатура та гуртожиток, пл. Соборна, 5, 6, м. Львів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив обєкти відповідача з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 128331 грн. 99 коп., що підтверджується інформацією про покази лічильника.

Пунктом 6.3. договору №82/Л від 01.11.2002р. з наступними змінами передбачено, що споживач (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони та прокурора, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, станом на дату заявлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 96662 грн. 75 коп.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що відповідачем частково основний борг в розмірі 20632 грн. 00 коп. сплачено, на підтвердження чого подав акт звірки розрахунків. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20632 грн. 00 коп., у звязку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2.3. договору №82/Л від 01.11.2002р. споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, прокурором правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5128 грн. 51 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 4046 грн. 45 коп. та 3% річних в розмірі 895 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 76030 грн. 75 коп. основного боргу, 5128 грн. 51 коп. пені, 4046 грн. 45 коп. втрат від інфляції та 895 грн. 60 коп. 3% річних. В частині стягнення основного боргу в розмірі 20632 грн. 00 коп. провадження припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача. У звязку з тим, що на момент подання прокурором позову відповідач частково оплатив борг, суд покладає судові витрати на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно від суми боргу, яка існувала на момент подання позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, вул. Шевченка, 3-а (ідентифікаційний код 22389398) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 76030 грн. 75 коп. основного боргу, 5128 грн. 51 коп. пені, 4046 грн. 45 коп. втрат від інфляції та 895 грн. 60 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, вул. Шевченка, 3-а (ідентифікаційний код 22389398) в користь державного бюджету 867 грн. 33 коп. державного мита та 191 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення основного боргу в розмірі 20632 грн. 00 коп. провадження припинити.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя