Постанова № 75232936, 09.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3605/17 09.07.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 484/3605/17

Номер провадження 22-ц/784/973/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 32

Постанова

Іменем України

09 липня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області під головуванням судді Шикері І.А., в приміщенні того ж суду 29 березня 2018 року о 12 годині 57 хвилині (повний текст судового рішення складено 06 квітня 2018 року), у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 30 травня 2012 року близько 12 години сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відповідач ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення автомобіля з велосипедом ОСОБА_2

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року закрито провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, зокрема закритий перелом с/з лівої великої гомілкової кістки, забійна рана підборіддя, внутрішньої лодижки лівої гомілки, садно підборіддя та лівого колінного суглоба.

В наслідок цього ОСОБА_2 з 30 травня 2012 року по 21 вересня 2012 року вимушений був проходити лікування у Первомайській центральний міській багатопрофільній лікарні та Миколаївській обласній дитячій лікарні де було витрачено на його лікування кошти в загальному розмірі 7 716 грн. 70 коп.

Крім того, у зв'язку з лікуванням в Миколаївській обласній дитячій лікарні та необхідність поїздок із міста Первомайська до міста Миколаєва, позивачем понесені витрати на придбання пального та послуги водія в загальному розмірі 4 356 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 12 073 грн. у відшкодування понесених ним витрат на лікування.

Також, зазначав, що такими діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що він мав певні досягнення у спорті та у 2012 році став кандидатом у майстри спорту України, проте у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями його кар'єра у спорті закінчена. Зазначене спричинило позивачу душевні страждання, оскільки він позбавлений можливості займатися улюбленим видом спорту, внаслідок чого він втратив душевний спокій.

За такого ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 50 000 грн. у відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначав, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року його не було визнано винним у скоєнні ДТП, а тому у позивача не має підстав звернення до суду із зазначеним позовом. Вважав, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_2 внаслідок неуважності останнього на дорозі. Крім того вказував на те, що позивачем не доведено вартість понесених ним витрат на лікування, та що ці ліки були придбані саме ним, а витрати на бензин для транспортування позивача до міста Миколаєва взагалі були понесені особою, що є власником автомобіля, яким керував він під час скоєння ДТП. Щодо відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4 зазначав, що позивачем не надано доказів того, що саме внаслідок ДТП він позбавлений можливості займатися спортом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, майнову шкоду, в розмірі 11 154 грн. та моральну шкоду, в розмірі 50 000 грн., а всього 61 154 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 1 280 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України №2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року закрито провадження за обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності (а.с.28-29).

Зазначеною ухвалою встановлено, що 30 травня 2012 року близько 12 години ОСОБА_4 керував технічно справним транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухався по вулиці Одеська в місті Первомайськ Миколаївської області, зі сторони вулиці Грушевського, наближаючись до перехрестя з вулиці Желябова, зі швидкістю, яка не перевищувала допустиму в даних дорожніх умовах швидкість, та під час наближення до перехрестя вулиць Одеська та Желябова грубо та умисно порушив вимоги пунктів п.2.3 «б», 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України, а саме: керуючи транспортним засобом, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, яка полягала у наближенні іншого транспортного засобу (велосипеда); перед зміною напрямку руху (поворотом ліворуч) не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасника руху, хоча міг та повинен був це зробити; перед поворотом ліворуч не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, та, виконуючи маневр поворот ліворуч виїхав на смугу руху велосипеда «FOCUS», яким керував позивач ОСОБА_2

Внаслідок цього відбулося контактування автомобіля з велосипедом ОСОБА_2, який, на відміну від ОСОБА_4, не мав технічної можливості запобігти виникненню дорожньо-транспортної пригоди, оскільки зупиночний шлях велосипеду в умовах місця пригоди при застосуванні водієм екстреного гальмування перевищував віддалення транспортного засобу від місця зіткнення в момент початку виконання маневру повороту водієм автомобіля, тобто з моменту виникнення небезпеки для руху.

В зв'язку отриманими в наслідок ДТП тілесними ушкодженнями позивач проходив курс лікування у Первомайській центральний міській багатопрофільній лікарні та Миколаївській обласній дитячій лікарні.

За змістом ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна подія, під час якої позивачу було завдано тілесні ушкодження, сталася з вини водія та витрати на лікування підтверджені відповідними доказами (протилежного не спростовано).

Визначаючи розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, районний суд вірно виходив з наданих позивачем даних медичних установ щодо проходження лікування, отримання консультацій лікарів, призначення останньому необхідного медикаментозного лікування, а також квитанцій на придбання вказаних ліків, витрат на проїзд до місця лікування, тому підстав для зміни чи скасування судового рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, колегія суддів не вбачає.

При цьому, доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку судом попередньої інстанції наданих доказів не підтверджені належними доказами та не узгоджуються з матеріалами справи. Обставини, на які посилається позивач і відповідач, були предметом дослідження у суді і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Також, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.

За правилами частин 1 та 2 ст.1167 ЦК України відшкодуванню підлягає і моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.

Сам по собі факт не притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільної відповідальності в даному випадку.

За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У п.п.3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Внаслідок ДТП позивач зазнав душевні страждання, а тому саме відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду.

При визначенні компенсації позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги характер та обсяг страждань позивача, наявність вимушених змін у життєвих стосунках останнього, врахував переживання, яких позивач зазнав у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями та відсутність через них можливості продовжувати займатися спортом, та визначив її у розмірі 50 000 грн.

Однак, з урахуванням характеру протиправних дій ОСОБА_4, глибини та обсягу завданих позивачу страждань, на думку колегії суддів, зазначена сума є надто завищеною.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів приймає до уваги фактичні обставини справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, обсяг та тривалість перенесених позивачем душевних і фізичних страждань, стан здоров'я позивача та враховуючи викладене та вимоги розумності і справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає зменшенню до 25 000 грн.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.376 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2018 року в частині визначення загального розміру моральної шкоди змінити.

Зменшити стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди з 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. до 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

В решті судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 11 липня 2018 року