Рішення № 7523278, 17.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09                                                                                           Справа№ 2/215

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача Кінаса М.І., Кузів Г.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії –Червоноградського відділення №7856 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Червоноград до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-ЗОО”, с. Сушно про стягнення 333364 грн. 51 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії –Червоноградського відділення №7856 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Червоноград звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-ЗОО”, с. Сушно про стягнення 230108 грн. 65 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.10.2009р. призначив розгляд справи на 29.10.2009р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 798350 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повертати суми кредиту в строк, встановлений кредитним договором. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, станом на 08.10.2009р. заборгованість становить 191579 грн. 66 коп. по кредиту, 31920 грн. 28 коп. по сплаті процентів, 6608 грн. 71 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів.

07.12.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 280285 грн. 66 коп. заборгованості по кредиту, 37927 грн. 65 коп. по сплаті процентів, 15151 грн. 20 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

В судовому засіданні 29.10.2009р. представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивачем порушено досудовий порядок врегулювання спору, який передбачений кредитним договором.

В судові засідання 17.11.2009р., 08.12.2009р., 17.12.2009р, відповідач явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 19.10.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

9 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №2073-1.

За цим договором банк (позивач) банк зобов’язувався надати, а позичальник (відповідач) отримати , належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 798350 грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користування кредитом та комісійні винагороди в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 798350 грн. 00 коп.

Пунктом 1.2. кредитного договору №2073-1 від 09.01.2008р. встановлено, що кредит надається на строк до 36 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 9 січня 2011р. Кредит повертається позичальником щокварталу рівними частинами в сумі 66529 грн. 20 коп. починаючи з лютого 2008р. Останнє погашення кредиту здійснюється не пізніше 9 січня 2011р. в сумі 66528 грн. 80 коп. Відсотки за користування кредитом сплачуються щомісяця.

Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору №2073-1 від 09.01.2008р., відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі відсоткової ставки в розмірі 16,5% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п. 1.5.3. кредитного договору №2073-1 від 09.01.2008р., нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитного договору №2073-1 від 09.01.2008р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 280285 грн. 66 коп. по кредиту, 37927 грн. 65 коп. по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.1.1. кредитного договору №2073-1 від 09.01.2008р., за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту, своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом та комісійних винагород позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 15151 грн. 20 коп. за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач подав позов з порушенням строку досудового врегулювання спору (розгляду претензії) є необґрунтованими та судом до уваги не береться з огляду на наступне.

ГПК України не ставить в залежність виникнення права на звернення з позовом до суду від дотримання процедури досудового врегулювання спору, зокрема обов’язковості заявлення позову після закінчення строків для розгляду претензії. Також слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002р. №15-рп/2002. Цим рішенням встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 280285 грн. 66 коп. заборгованості по кредиту, 37927 грн. 65 коп. заборгованості по сплаті процентів, 15151 грн. 20 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-ЗОО”, с. Сушно, Радехівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 33465177) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г (ідентифікаційний код 00032129) в особі філії –Червоноградського відділення №7856 Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Червоноград, вул. Шептицького, 4, Львівська область (ідентифікаційний код 02762211) 280285 грн. 66 коп. заборгованості по кредиту, 37927 грн. 65 коп. заборгованості по сплаті процентів, 15151 грн. 20 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, 3333 грн. 65 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя