Рішення № 7523267, 10.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.09                                                                                           Справа№ 2/223

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Федотової І.А., представника відповідача Бурляй О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного банку “Новий” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” м. Львів про стягнення 2612610 грн. 04 коп.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний комерційний банк “Новий” м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” м. Львів про стягнення 2612610 грн. 04 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.10.2009р. призначив розгляд справи на 10.12.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання міжбанківського кредиту, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 300000,00 євро. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту після закінчення терміну дії договору. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату розгляду справи заборгованість з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог становить 195000,00 євро (2316600 грн. 00 коп.) по кредиту, 24916,67 євро (296010 грн. 04 коп.) по сплаті процентів.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 2612610 грн. 04 коп. Пояснив, що постановою правління НБУ з 17.04.2009р. по 16.10.2009р. (продовжено до 16.04.2010р.) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача. Таким чином, наявність мораторію виключає можливість виконання відповідачем вимог позивача.

Представникам роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15 січня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №79609/D про надання міжбанківського кредиту. В подальшому було укладено додаткові угоди №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до договору про надання міжбанківського кредиту.

За цим договором (з подальшими змінами) кредитор (позивач) зобов’язувався надати на умовах, встановлених цим договором, а боржник (відповідач) зобов’язувався прийняти і оплатити в передбачений даним договором строк міжбанківський кредит в розмірі 300000,00 євро і сплатити кредитору проценти за користування кредитом в розмірі і в строк, встановлений даним договором.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 15.01.2009р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 300000,00 євро, що підтверджується меморіальним валютним ордером №66_5.

Згідно п. 2.1. договору №79609/D від 15.01.2009р., строк надання кредиту з 15.01.2009р. по 16.01.2009р. Строк повернення кредиту 16.01.2009р.

Відповідно до п. 2.2. договору №79609/D від 15.01.2009р., плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 11,00% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну суму за весь строк користування кредитом із розрахунку 360 днів в році.

Додатковою угодою №1 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 19.01.2009р., суму кредиту було зменшено до 250000,00 євро.

Додатковою угодою №2 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 19.02.2009р., суму кредиту було збільшено до 300 000,00 євро.

Отримання боржником грошових коштів в розмірі 50000,00 євро підтверджується меморіальним валютним ордером №66_31 від 19.01.2009р.

Додатковою угодою №3 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 20.02.2009р., змінено розмір плати за користування кредитом до 20 % річних

Додатковою угодою №4 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 24.02.2009р., суму кредиту було зменшено до 292000,00 євро.

Додатковою угодою №5 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 27.02.2009р., суму кредиту було зменшено до 250000,00 євро.

Додатковою угодою №6 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 06.03.2009р.

Додатковою угодою №7 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 13.03.2009р.

Додатковою угодою №8 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 20.03.2009р.

Додатковою угодою №9 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 25.03.2009р.

Додатковою угодою №10 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 02.04.2009р. та суму кредиту було зменшено до 195000,00 євро

Додатковою угодою №11 строк повернення грошових коштів було встановлено на дату 17.04.2009р.

Пунктом 2.3. договору №79609/D від 15.01.2009р. (з наступними змінами, внесеними додатковими угодами) встановлено, що боржник зобов’язаний сплатити проценти за користування кредитом одночасно з поверненням суми кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по договору №79609/D від 15.01.2009р. з наступними змінами, внесеними додатковими угодами, не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 195000,00 євро (по курсу НБУ на 18.11.2009р. - 2316600 грн. 00 коп.) по кредиту, 24916,67 євро (296010 грн. 04 коп.) заборгованості по сплаті процентів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлюються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо наслідків введення мораторію підлягають застосуванню на завершальній стадії судового провадження, тобто при здійсненні процедур виконавчого провадження органами ДВС.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2316600 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 296010 грн. 04 коп. заборгованості по сплаті процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) на користь Акціонерного комерційного банку “Новий”, м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 93 (ідентифікаційний код 19361982) 2316600 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 296010 грн. 04 коп. заборгованості по сплаті процентів, 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя