Рішення № 7523264, 08.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.09                                                                                           Справа№ 2/225

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Федорової Г.М., представника відповідача Нестеровича А.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по поставках металопродукції “Львівметал”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Улокс ЛТД”, м. Львів про стягнення 48989 грн. 04 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство по поставках металопродукції “Львівметал”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Улокс ЛТД”, м. Львів про стягнення 36076 грн. 08 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.11.2009р. призначив розгляд справи на 17.11.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 08.12.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі продажу, на виконання умов яких відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 25094 грн. 85 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в розмірі 2508 грн. 11 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7829 грн. 59 коп., 3% річних в розмірі 643 грн. 53 коп.

Через канцелярію суду 17.11.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 34205 грн. 97 коп., пеню в розмірі 3418 грн. 72 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10501 грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 863 грн. 12 коп.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що заборгованість за товар перед відповідачем становить 34205 грн. 97 коп. У зв’язку із складним фінансовим становищем, просив розстрочити виконання рішення суду.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

2 січня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №21.

2 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №14.

За цими договорами постачальник (позивач) зобов’язувався передати у встановлений у даних договорах термін у власність покупця (відповідача) металопродукцію, а покупець зобов’язувався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цих договорів.

На виконання умов вищевказаних договорів, позивач з 03.01.2007р. –по 30.09.2009р. поставив відповідачу по видаткових накладних (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 364268 грн. 16 коп.

Пунктом 2.6. договору купівлі-продажу №21 від 02.01.2007р., п. 2.4. договору купівлі-продажу №14 від 02.01.2008р. передбачено, що якщо товар було відпущено без попередньої оплати –то покупець зобов’язаний оплатити вартість товару протягом 20 банківських днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначене в рахунку-фактурі.

За вих. №55/486 від 10 грудня 2008р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 34205 грн. 97 коп. до 19.12.2008р. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 34205 грн. 97 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.2. договорів купівлі-продажу, за прострочення строків оплати товару, встановлених в цих договорах та додатках до них, покупець (відповідач) на вимогу постачальника (позивача) сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Згідно п. 2.10. договору купівлі-продажу №21 від 02.01.2007р., п. 2.8. договору купівлі-продажу №14 від 02.01.2008р., у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 3418 грн. 72 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10501 грн. 23 коп.

Позивачем також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 20.12.2008р. по 22.10.2009р. нараховано 3% річних в сумі 863 грн. 12 коп. Оскільки у договорах купівлі-продажу встановлено відсотки за користування коштами у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, позивач за вищевказаний період провів нарахування процентів, виходячи з розміру, встановленого в договорі, тобто 0,1%, додаткове нарахування суми 3% річних є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 34205 грн. 97 коп. основного боргу, 3418 грн. 72 коп. пені, 10501 грн. 23 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

Представником відповідача заявлено також клопотання про розстрочення виконання рішення суду у зв’язку з важким фінансовим становищем.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Викладені представником відповідача у клопотанні доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду та ґрунтуються на його припущеннях. В той же час представником відповідача не наведено обставин, що ускладнять виконання рішення суду чи зроблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, клопотань про витребування відповідних доказів представником відповідача не подавалося.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги представника відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду необґрунтовані та безпідставні, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Улокс ЛТД”, м. Львів, вул. Туган-Барановського, 24 (ідентифікаційний код 20774594) на користь Відкритого акціонерного товариства по поставках металопродукції “Львівметал”, м. Львів, вул. Навроцького, 1 (ідентифікаційний код 01882373) 34205 грн. 97 коп. основного боргу, 3418 грн. 72 коп. пені, 10501 грн. 23 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 481 грн. 21 коп. державного мита, 231 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя