Рішення № 7523240, 14.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.09                                                                                           Справа№ 31/170

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач", м. Київ

до відповідача:Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про:стягнення 20404,82 грн.

Суддя: Артимович В.М. Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Марочканич І.О.

Представники

від позивача:Лесько Н.О. - представник;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач", м. Київ, надалі - позивач, до Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 20404,82 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 11.11.2009 р.

10.11.2009 р. позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем 11.11.2009 р. подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В судове засідання 11.11.2009 року сторони не забезпечили явки представників, пояснень суду щодо позову не надали, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухали суду про порушення провадження у справі та подання додаткових доказі в у справі, розгляд справи судом відкладено.

Позивачем 01.12.2009 року подано через канцелярію суду заперечення на відзив на позовну заяву, в якому він просить суд про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання 14.12.2009 р. з’явився лише представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та запереченні на відзив. Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, пояснень щодо заперечень на відзив позивача не надав, доказів оплати боргу не представив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.12.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 21.12.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 20.11.2007 р. був укладений договір № ЦХП-60108, надалі - договір, відповідно до якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставити на умовах договору та передати у власність, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов’язання прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість і ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним або атомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються в специфікаціях до даного договору та надаються додатково.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню продукції, яка була поставлена постачальником.

Дата поставки продукції визначається згідно умов її поставки, які зазначаються в специфікаціях до договору, і відповідають вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року (п. 4.3 договору).

Сторони договору погодили, що приймання продукції по кількості проводиться покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 р. При цьому у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника та вантажовідправника для участі в прийманні продукції по кількості та складання двостороннього акту обов’язковий (п. 6.2.1 договору).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи продукція в вагонах № 68716083 та № 68820406 надійшла на адресу відповідача безпосередньо від вантажовідправника продукції - ТзОВ «Метінвест–Україна»транзитом без розвантаження. Факт поставки продукції на адресу відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу.

На виконання умов договору за поставлену продукцію позивач виставив відповідачу рахунки - фактури від 18.06.2008 р. № ВБК08-1048 на суму 460490,31 грн. та від 20.06.2008 р. № ВБК08-1047 на суму 455559,87 грн. відповідно сповіщеннями № 4506 від 20.06.2008 р. та № 4504 від 18.06.2008 р. Матеріали справи свідчать, що позивачем всього було поставлено продукції відповідачеві на суму 916050,18 грн.

Проте відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, провівши оплату на загальну суму 895645,38 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 20404,82 грн.

Відповідно до ст. 6 ГПК України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Як зазначалось вище п. 6.2.1 договору передбачено, що у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості продукції, вказаних у супровідних документах, виклик представників постачальника та вантажовідправника для участі в прийманні продукції по кількості та складання двостороннього акту обов’язковий.

Аналогічні вимоги щодо обов’язку відповідача викликати представників позивача при виявленні недостачі товару містяться і в п. 3.2 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно - позовної роботи, затв. наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-Ц3, згідно якого структурний підрозділ - вантажоодержувач після складання актів (рекламацій) готує та в 10-денний термін з дня отримання спірної продукції заявляє від імені залізниці претензію.

Нормою ст. 29 Інструкції № П-6 від 15.06.1965 р. також вказує на те, що претензія у зв'язку з недостачею повинна бути відправлена на адресу відправника не пізніше 10-ти денного терміну після складання акту про виявлену недостачу. До претензії про недостачу продукції повинен додаватись акт про виявлену недостачу зі всіма необхідними документами (п. 27 Інструкції).

До обов'язків підприємства - одержувача згідно п. 11 вказаної Інструкції належить створення умов для правильного і своєчасного приймання продукції, при яких забезпечувалось б збереження і запобігалась можливість утворення недостач і розкрадань продукції та забезпечення точного визначення кількості продукції, що надійшла.

Відповідно до п. 16 Інструкції у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту виявлена недостача продукції, одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання та забезпечити схоронність продукції.

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний визвати для участі в подальшому прийманні продукції та складання двостороннього акту представника постачальника та вантажовідправника даної продукції. Повідомлення про виклик представника повинно бути направлене не пізніше 24 год. ( п. 17 Інструкції).

Проте, всупереч умовам договору та зазначеним вище нормам відповідач при виявленні недостачі поставленого товару не викликав представника позивача для складання відповідного двостороннього акту, у зв’язку з чим односторонні комерційні акти, подані відповідачем в заперечення позовних вимог, судом до уваги не беруться.

Також слід зазначити, що відповідач будь-яких претензій щодо кількості отриманої продукції на адресу позивача не направляв.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати боргу не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення у даній справі суд виходив також з наступного.

Згідно ст.ст. 113, 114, 115 Статуту залізниць України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. за № 457, відповідальність за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу несе залізниця.

Згідно п. 3.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. за № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Виходячи з того, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з вини відповідача, судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач", м. Київ, задоволити повністю.

2. Стягнути із Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 11/15; код ЄДРПОУ 19014832) 20404,82 грн. основного боргу, 204,05 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя