Ухвала суду № 75231411, 10.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/3636/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 11-сс/783/401/18 Доповідач: Галин В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді Галина В.П.,

суддів Романюка М.Ф., Макойди З.М.

при секретарі Стойка Р.З., Кубішин І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 52016000000000477 від 09 грудня 2016 року,

з участю прокурора Макара О.І.

захисника ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 52016000000000477 від 09 грудня 2016 року.

Прокурор у кримінальному провадженні №52016000000000477 ОСОБА_4 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить залишити ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2017 року без змін.

Вищевказаною ухвалою слідчого судді, клопотання детектива НБ Другого відділу детективів першого підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_5 про накладення арешту задоволено.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене під час проведення обшуку 25.05.2017 року, а саме: Wi-Fi роутер «CiscoLinksysE1200», с.н. 10810С121В3652, чорного кольору з блоком живлення; один аркуш паперу, який являє собою повідомлення абонента ОСОБА_6 про акції, з рукописним текстом; платіжні документи щодо сплати комунальних послуг за квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, у кількості 121 шт.; лист сервісного обслуговування на ім’я ОСОБА_7, на 1 арк.; квитанція-чек ПАТ «КБ Хрещатик» на прізвище ОСОБА_4, від 11.11.2014, на 1 арк.; договір № 5765813 від 29.11.2004 про надання послуг електрозв’язку абоненту ОСОБА_6, з додатками, на 6 арк.; 25 оптичних дисків DVD, 7 оптичних дисків CD; медична документація від «FedТест» та «Синэво» щодо пацієнта ОСОБА_6, загалом на 32 арк.; фотокопії позовної заяви щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.07.2015 № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, на 11 арк.; карта профілактичних щеплень з довідкою, видані ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, із зазначенням адреси проживання – АДРЕСА_2, на 1 арк. кожний; два посадкових талона на ім`я ОСОБА_9 і ОСОБА_10, з датою вильоту 08.07.2014, на 1 арк. кожний; пластикова картка ТОВ «Системилояльності» за № 9 011101 766130; накладна з магазину «Exterium» від 25.11.2015 щодо доставку блокноту на квартиру № 123, по вул. Драгомирова, 2 в м. Києві з номером телефону замовника, на ім’я ОСОБА_7, на 1 арк.; чек з «DutyFree» № К 535044 на ім’я ОСОБА_7, на 1 арк.; два листа прокуратури Шевченківського району м. Києві № 3023 вх від 13.06.2008, на 1 арк. кожний; домашнє завдання з англійської мови, виконане ОСОБА_9, на 1 арк; шкатулку-підставку для зберігання годинників, на 8 ячейок, «Buben&a; ;Zorweg», с.н. E08130029.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Мотивуючи свої апеляційні вимоги захисник ОСОБА_11 посилається на ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України, ст.170 КПК України, підкреслює, що оскаржуваною ухвалою порушено право власності ОСОБА_12, що завдало істотної шкоди її охоронюваним законом правам.

Захисник, звертає увагу, що слідчий суддя, всупереч вимог ч.2 ст.170 КПК України, не зазначив в своїй ухвалі з якою саме метою накладається арешт на тимчасово вилучене майно.

Також у оскаржуваній ухвалі слідчого судді не наведено жодних даних про те, що вилучені речі можуть бути чи речовими доказами, чи підлягати спеціальній конфіскації, чи конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, чи бути засобом забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Захисник стверджує, що жоден із перерахованих у ст. 170 КПК України випадків забезпечення не надає слідчому судді право арештувати майно ОСОБА_2

Детектив ніяких доказів до клопотання про можливість віднесення майна ОСОБА_2 до речових доказів у кримінальному провадженні не додав, які саме критерії визнання їх такими не вказав. Слідчий суддя голослівні припущення під час розгляду клопотання не перевірив та оцінку їм не надав

Документи та речі на які накладено арешт, набуті ОСОБА_2 у законний спосіб, вона є добросовісним набувачем.

Жодних даних про їх «незаконне придбання» ОСОБА_2 органом досудового слідства не здобуто.

Нікому в кримінальному провадженні №52016000000000477 від 09 грудня 2016 року про підозру не повідомлено, ніхто не є ні обвинуваченим, ані засудженим. Щодо жодної юридичної особи заходи кримінально-правового характеру в цьому провадженні не вживаються.

Крім того, апелянт акцентує увагу, що відповідно до ухвал колегії суддів Апеляційного суду міста Києва (справи № 11 сс/796/3772/2017, №760/8367/17 від 28.09.2017 року) та Апеляційного суду Львівської області (справа №11- сс/783/793/17 19.10.2017 року) встановлено, що у кримінальному провадженні №52016000000000477 підслідність у відповідності до ст.218 КПК України відповідним прокурором не змінювалась, а постанова керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_13 від 15.05.2017 року винесена за межами його компетенції та суперечить вимогам КПК зокрема положенням ст. 39 КПК України.

А отже, надання дозволу на проведення обшуку слідчим суддею Галицького районного суду міста Львова Радченком В.Є. та накладення арешту на тимчасово вилучене надалі майно є незаконним.

Щодо строків оскарження ухвали слідчого судді, то захисник зазначає, що такий не пропущено, оскільки відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд клопотання про накладення арешту у матеріалах провадження. Про винесену ухвалу слідчого судді від 04 серпня 2017 ОСОБА_2 повідомив захисник 02 листопада 2017 року, після підписання договору про надання правової допомоги та отримання відомостей з єдиного реєстру судових рішень.

У судовому засіданні апелянт підтримав свої вимоги у повному обсязі, прокурор такі заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про зміст судового рішення і доводи апеляційної скарги, виступ захисника ОСОБА_1 на її підтримку, пояснення прокурора щодо обставин справи, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши наведені в скарзі мотиви, встановила наступне.

09 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000477 детективом Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 внесено відомості про набуття суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Вовком П.В. у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, та внесення ним завідомо недостовірних відомостей про своє майно до електронної декларації, і розпочато досудове розслідування за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368-2 та ст. 366-1 КК України.

02 серпня 2017 року детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 у межах кримінального провадження звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням, погодженим у встановленому законом порядку, про арешт майна ОСОБА_2, яке було вилучено слідчими при проведенні обшуку його житла 25 липня 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2017 року клопотання детектива задоволено і на вилучене майно накладено арешт.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як встановлено колегією суддів, приймаючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя прийшов до правильного переконання, що слідчим доведено необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони також є речовими доказами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно, вказане в клопотанні, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.170 КПК України, з огляду на це доводи апеляційної скарги про необгрунтованість накладення арешту на майно є безпідставними.

Як вбачається із матеріалів провадження, наявні достатні підстави вважати, що виявлені та вилучені у ході обшуків речі та документи мають відношення до цього кримінального провадження, можуть надалі стати доказами вчинення кримінальних правопорушень, за ознаками яких внесено відомості до ЄРДР і розпочато досудове розслідування.

Покликання апелянта, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, постановлену за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставне.

Слідчий суддя, постановляючи ухвалу, дотримався вимог ст.ст.170, 172, 173 КПК України.

Зокрема в ухвалі правильно зазначено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість клопотання слідчого про арешт майна, оскільки для повного та всебічного розслідування кримінального правопорушення, вилучені речі можуть містити на собі інформацію, що має суттєве значення, для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні.

Отже, на переконання колегії суддів, арешт на майно накладено законно та обґрунтовано.

Щодо апеляційних доводів з приводу порушення правил територіальної підсудності під час розгляду слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова клопотання про арешт, колегія суддів вважає такі безпідставним зважаючи на таке.

Згідно із ч.2 ст.132 КПК України – клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

До органів досудового розслідування ст.38 КПК України відносить, зокрема і підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Ч.2 ст.38 КПК України передбачає можливість здійснення досудового розслідування слідчими органами досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Згідно із п.1 ч.2 ст.39 КПК України керівник органу досудового розслідування вправі визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Так із постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні вбачається, що у кримінальному провадженні № 52016000000000477 від 09 грудня 2016 року визначено групу прокурорів, до складу якої входять, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_14

Постановою про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 15 травня 2017 року у кримінальному провадженні №52016000000000477 від 09 грудня 2016 року, до складу слідчої групи включено зокрема і детектива НБ Другого відділу детективів першого підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_5

Із матеріалів клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №52016000000000477 від 09 грудня 2016 року вбачається, що таке клопотання на розгляд до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова подав детектив ОСОБА_5 за погодженням прокурора Макар О.

У складі Національного антикорупційного бюро України передбачено відповідні підрозділи детективів, в які входять декілька відділів детективів. При цьому кожний з вказаних відділів детективів має статус органу досудового розслідування, в розумінні ст. 38 КПК України та керівники вказаних відділів наділені повноваженнями керівників органу досудового розслідування, зокрема в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Керуючись вищевказаними положеннями КПК України, керівником Головного підрозділу детективів ОСОБА_13, в межах своєї компетенції, прийнято постанови про визначення слідчих груп, які здійснюватимуть досудове розслідування певних кримінальних проваджень. До складу слідчих груп включено детективів різних відділів, які фактично та юридично знаходяться в різних містах, під юрисдикцією різних судів, зокрема Солом’янського районного суду м. Києва та Галицького районного суду м. Львова. При цьому старшим слідчих груп визначено заступника керівника відділу детективів, який знаходяться в м. Львові та визначено, що місцем проведення досудового розслідування є місцезнаходження Львівського територіального управління Національного бюро, за місцем знаходження якого визначено робочі місця детективів з відділу старшого слідчої групи, згідно з внутрішнім наказом Директора Національного бюро.

Крім того, в постанові окремо визначено, що місцем здійснення досудового розслідування є м. Львів.

Таку позицію щодо визначення місця проведення досудового розслідування постановою керівника органу досудового розслідування та визначення територіальної підсудності судів наведено у листах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме в листі від 04 квітня 2013 року № 511- 550/0/4-13 (п. 2), від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13 (п.3), від 16 червня 2016 року № 223-1650/0/4-16 та від 07 серпня 2017 року № 223-1489/0/4-17 (п. 1).

Із комплексного аналізу цих положень вбачається, що підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при розгляді клопотань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження та надання дозволу на проведення певних слідчих дій є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

Крім того, згідно із ч.5 ст.218 КПК спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Вбачається, що постанова керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 від 15 травня 2017 року у кримінальному провадженні № 52016000000000477 від 09 грудня 2016 року про визначення місцем здійснення досудового розслідування місце розташування Львівського територіального управління Національного антикорупційного бюро України в м. Львові не скасовано прокурором відтак є законною і узгоджується із вищевказаними висновками касаційної інстанції.

Аналогічна позиція стосовно територіальної підсудності викладена у постанові ОСОБА_16 Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі №11-38сап18.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги непідтвердженими, голослівними та такими що не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.170, 309, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2017 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19