Постанова № 75223749, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/728/17 22-ц/774/417/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 214/728/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання – Гладиш К.І.

сторони справи: позивач - ОСОБА_1,

відповідачі- Прокуратура Дніпропетровської області, керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальник Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3, Державна казначейська служби України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 25 жовтня 2017 року про закриття провадження у справі , постановлена суддею Євтушенко О.І. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, стягнення моральної шкоди, на підставі п.1ч.1ст.205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та її право на доступ до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, яка підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, колегія суддів приходить о наступного висновку.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Закриваючи провадження у справі, суд керувався п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та виходив з того, що спір є публічно-правовим, оскільки виник під час виконання відповідачами, як суб'єктами владних повноважень дій, які позивач оскаржує, та вважає протиправними.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до статті 15 ЦПК України, в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення, віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом до відповідачів, в мотивування якої зазначила, що на її думку, неправомірними діями правоохоронців, зокрема ОСОБА_4 які полягають у спробі вручити їй повістку чи інший документ, проникнути до житла, їй спричинена моральна шкода, яку просила стягнути на підставі ст.1167 ЦК України.

При цьому, позовну заяву обґрунтовано тим, що поліцейські незаконно проникли у під'їзд будинку, де вона проживає, намагалися вручити їй документ, що на думку позивача, є порушенням її прав, у зв'язку з чим, вона має право на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями поліцейських (а.с. 1-5).

Між сторонами відсутні відносини вертикального підпорядкування, позивачем заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку остання просила стягнути на підставі ст.1167 ЦК України, не ставить питання про визнання незаконними дій суб'єктів владних повноважень при виконанні їх посадових обов'язків, а тому, на думку колегії суддів, правовідносини, що виникли між сторонами не пов'язані з публічно-правовим спором.

Суд першої інстанції не врахував наведених вимог закону, суб'єктного складу учасників спору, характеру спірних правовідносин, всупереч ст. 15 ЦПК України, в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, дійшов помилкового висновку що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню на підставі положення п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2017 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, начальника Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправними дій, встановлення факту порушення прав, стягнення моральної шкоди, повернути до суду для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: