Рішення № 7520081, 13.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.10 р.                     Справа № 32/48пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Гнєдова О.В. - ліквідатор

від відповідачів: 1. не з’явився

                     2. Сильченко О.В. довіреність від 30.09.09р.

від третьої особи: 1. Вощенко В.О. довіреність від 22.09.09р.

                     2. не з’явився

у справі за позовом: Державного житлово – комунального підприємства „ЖИЛСЕРВИС” м. Слов’янськ

до відповідачів: 1. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Слов’янськ

2. Слов’янської міської ради м. Слов’янськ

треті особи у справі: 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

2. Слов’янський арматурно – ізоляторний завод ім. Артема м. Слов’янськ

про визнання права власності.

          Позивач, Державне житлово – комунальне підприємство „ЖИЛСЕРВИС” м. Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Слов’янськ про визнання права власності та зобов’язання БТІ зареєструвати право власності.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДЖКП „Жилсервіс” було створено на базі ЖКВ ВАТ „АІЗ – Енергія” на підставі наказу Донецького регіонального відділення ФДМУ № 2967 від 19.12.1997р. Зазначав, що при цьому основні засоби, в тому числі й житлові будинки були передані новоствореному комунальному підприємству згідно з розподільчим балансом. В подальшому, РВ ФДМУ по Донецькій області була здійснена передача житлового фонду відповідача з державної у комунальну власність, про що свідчать відповідні акти прийому-передачі. Звертав увагу на те, що спірне майно станом на 01.07.04р. знаходилось у нього на балансі. Крім того зауважив, що на запит ліквідатора виконавчим комітетом позивача була надана відповідь, в якій зазначалось, що інформація про спірне майно – відсутня. Також, наполягав на зобов’язанні БТІ зареєструвати право власності на спірне майно.

          БТІ вказувало на те, що воно виконує облікові функції. Ліквідатор позивача звернувся до БТІ з заявою про реєстрацію права власності на спірне майно, але без необхідних для реєстрації документів. Також, зазначило, що спірні об’єкти нерухомості були прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Слов’янська на підставі рішення від 14.04.04р. № 18-XIV-24. Просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами від 23.07.09р. та 04.08.09р. суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (третя особа 1) та Слов’янський арматурно – ізоляторний завод (третя особа 2).

Третя особа 1 в ході судового розгляду справи підтвердила факт передачі спірного майна у комунальну власність територіальної громади міста Слов’янська.

Третя особа 2 в судові засідання не з’являлась, письмових пояснень по суті позову не представила.

Ухвалою від 15.09.09р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Слов’янську міську раду, яку в подальшому було залучено в якості іншого відповідача, про що свідчить ухвала від 19.11.09р.

Слов’янська міська рада зазначала, що позивач безпідставно вважає себе власником спірного майна, оскільки воно (майно) було передане фондом у комунальну власність територіальної громади міста Слов’янська.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

          На підставі наказу Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України № 2967 від 19.12.1997р. було створено державне підприємство (відповідач у справі) на базі комунального відділу відкритого акціонерного товариства „АІЗ – Енергія”.

          15.01.1998р. був затверджений статут Державного житлово-комунального підприємства „Жилсервіс” та призначений директор, про що свідчить наказ ДРВ ФДМУ № 56.

          Відповідно до інвентарного опису ВАТ „АІЗ – Енергія” новоствореному підприємству (позивачу) були передані на баланс основні засоби, в тому числі й житлові будинки № 81 та 87 по вул. Юних Комунарів, № 40 по вул. Жовтневої Революції, № 18 по вул. Л. Толстого, № 39 по вул. Леніна, № 45 по вул. Свободи у м. Слов’янську.           

Зі статутних документів ДЖКП „Жилсервіс” вбачається, що майно, яке знаходиться на балансі останнього, перебуває у повному господарському віданні комунального підприємства (позивача).

27.01.2000р. третя особа 1 звернулась до позивача з вимогою про включення до графіку передачі у комунальну власність об’єктів житлового фонду та інфраструктури ДЖКП „Жилсервіс”, засновником якого є Донецьке регіональне відділення ФДМУ, про що свідчить лист на ім’я Голови Слов’янської міської територіальної громади № 17-499.

20.10.2000р. Слов’янською міською радою було прийнято рішення № 13-XVI-23, яким відповідач 2 надав згоду на приймання житлових будинків відомчого житлового фонду позивача.

В подальшому, була створена відповідна комісія з приймання у комунальну власність територіальної громади міста Слов’янська житлового фонду ДЖКП „Жилсервіс”, узгоджено і затверджено графік передачі об’єктів позивача у комунальну власність, підписані відповідні акти прийому-передачі житлового фонду у комунальну власність територіальної громади.

Рішенням Слов’янської міської ради № 18- XVI-24 від 14.04.04р. було прийнято майно (в тому числі й спірне), яке знаходилось на балансі ДЖКП „Жилсервіс”, з державної у комунальну власність територіальної громади.

Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 380 ЦК України встановлено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку (ст. 382 ЦК України).

З зазначених норм законодавства можна зробити висновок, що житловий будинок – це єдиний майновий комплекс нерухомого майна, який включає житлові квартири, допоміжні приміщення, конструктивні елементи, нежитлові приміщення, та є інвентарним об’єктом і має балансову вартість.

З графіку передачі об’єктів ДЖКП „Жилсервіс” м. Слов’янськ у комунальну власність, затвердженого 21.08.03р., вбачається, що фекальна насосна, насосна (підземка), трансформаторні підстанції передавались у комунальну власність, як складові об’єкти інфраструктури до житлових будинків.

Суд, також, звертає увагу на те, що певні нежитлові приміщення (п.30, 31 додатку № 1 та п. 7,8 додатку № 2 до рішення Слов’янської міської ради № 18- XVI-24 від 14.04.04р.), які є складовими частинами житлових будинків, що передавались у комунальну власність, не є об’єктами інфраструктури цих будинків та виділені окремо як такі, що прийняті до комунальної власності.

Зазначене свідчить про те, що житлові будинки передавались до комунальної власності, як цілісні об’єкти (в тому числі з вбудованими нежитловими приміщеннями), в розумінні вказаних вище норм Цивільного кодексу України.

Таким чином, спірне майно (окрім будівлі трансформаторної підстанції (інв. № 36), розташованої за адресою: м. Слов’янськ, вул. Іскри, 5В) є складовою частиною житлових будинків, які знаходились на балансі позивача та, в подальшому, були передані до комунальної власності.

Підтвердженням передачі у комунальну власність спірного майна свідчить, також, преюдиціальний факт, встановлений рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.04р., прийнятим за результатами розгляду справи № 2-7397-04 за позовом Слов’янської міської ради до ДЖКП „Жилсервіс”, за участю третьої особи – ВДВС Слов’янського районного управління юстиції про виключення з опису майна та визнання права на описане майно, який, відповідно до п. 4 ст. 35 ГПК України, є обов’язковим та не потребує доказування.

Так, у цьому судовому акті зазначено, що 21.03.04р. відповідно зведеного акту регіонального відділення ФДМ України в Донецькій області весь житловий фонд, включаючи нежитлові та виробничі приміщення, був переданий виконкому Слов’янської міської ради, як цілісний майновий комплекс.

Посилання позивача на наявність спірного майна з зазначенням відповідних площ у переліку житлових будинків, частини нежитлового приміщення у житловому будинку № 4 по вул. Л. Толстого та виробничого приміщення по вул. К. Маркса, 43 станом на 01.10.2000р., та у переліку майна, яке залишилось на балансі ДЖКП „Жилсервіс” м. Слов’янськ після передачі у комунальну власність станом на 01.01.04р., є необґрунтованими, оскільки, вказані документи є внутрішніми документами позивача та підписані ним в односторонньому порядку.

Крім того, в судових засіданнях представник третьої особи 1 пояснив, що, дійсно, лист РВ ФДМУ № 07-10144 містить посилання на перелік майна, яке залишилось на балансі позивача станом на 01.07.04р., проте, цей перелік третьою особою 1 не складався, а є підписаним виключно самим позивачем.

Наявність опису частки спірного майна виконавчою службою не спростовує самий факт переходу його до комунальної власності.

Що стосується об’єкту нерухомості - будівлі трансформаторної підстанції (інв. № 36), розташованої за адресою: м. Слов’янськ, вул. Іскри, 5В, то суду взагалі не надано жодного доказу, який би підтверджував, що позивач був наділений цим майном при створенні.

Окремо суд зазначає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту права щодо спірного майна.

Частиною 2 ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні” передбачено, що майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідно до п. 2.4. статуту позивача, майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання.

Перебування спірного майна на балансі позивача не свідчить про наявність права власності у останнього на об’єкти нерухомості, оскільки, баланс не є правовстановлюючим документом, за яким виникають права на володіння, користування та розпорядження.

За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як слід – не підлягає задоволенню вимога про зобов’язання БТІ зареєструвати за позивачем право власності на:

нежитлове приміщення (інв. № 906) площею 447,9кв.м., розташоване за адресою: вул. Юних Комунарів,81, м. Слов’янськ Донецької області;

нежитлове приміщення (інв. № 907) площею 330,5кв.м., розташоване за адресою: вул. Юних Комунарів,87, м. Слов’янськ Донецької області;

нежитлове приміщення (інв. № 905) площею 159,3кв.м., розташоване за адресою: вул. Жовтневої Революції,40, м. Слов’янськ Донецької області;

склад матеріальний шлакоблочний (інв. № 300), розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Л. Толстого, 18Б, будівля № 1;

майстерню цегляну (інв. № 302), розташовану за адресою: м. Слов’янськ, вул. Л.Толстого, 18Б, будівля № 2;

склад (інв. № 303), розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Л. Толстого, 18Б, будівля № 3;

гараж (інв. № 304), розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Л. Толстого, 18Б, будівля № 4;

водонасосну (столярну майстерню інв. № 31), розташовану за адресою: м. Слов’янськ, вул. Л. Толстого, 18Б, будівля № 5;

підсобне приміщення (інв. № 305), розташоване за адресою: м. Слов’янськ, вул. Л. Толстого, 18Б, будівля № 6;

будівлю трансформаторної підстанції (інв. № 36), розташовану за адресою: м. Слов’янськ, вул. Іскри, 5В;

будівлю трансформаторної підстанції (інв. № 38), розташовану за адресою: м. Слов’янськ, вул. Леніна, 39А;

будівлю трансформаторної підстанції (інв. № 41), розташовану за адресою: м. Слов’янськ, вул. Свободи,45А, оскільки, позивач не є власником вказаного майна.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного житлово – комунального підприємства „ЖИЛСЕРВИС” м. Слов’янськ до відповідачів: 1. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Слов’янськ, 2. Слов’янської міської ради м. Слов’янськ, треті особи у справі: 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 2. Слов’янський арматурно – ізоляторний завод ім. Артема м. Слов’янськ про визнання права власності та зобов’язання БТІ зареєструвати право власності.

Стягнути з Державного житлово – комунального підприємства „ЖИЛСЕРВИС” (84100, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. К. Маркса, 43; ЄДРПОУ 25334512) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 1654,14грн.

Повний текст рішення підписаний 18.01.2010р.

Рішення набирає законної сили 29.01.2010р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя