Рішення № 75187850, 04.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1933/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Фермерського господарства "Конкурент" (51474, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Оженківка, вул. Центральна, буд. 30)

до Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича (АДРЕСА_1)

про стягнення 68 013,69 грн. заборгованості з орендної плати, 24 033,33 грн. упущеної вигоди за пунктом 5 акту та 24 033,33 грн. упущеної вигоди за пунктом 6 акту

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, наказ №1-К від 03.10.1996 року, голова господарства

Савченко С.А., довіреність №04-С-17 від 07.09.2017 року

Від відповідача: Швець О.І., фізична особа-підприємець

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Конкурент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 03.05.2018 вих.№ 12 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича заборгованості на загальну суму 116 080,35 грн., з яких:

- 68 013,69 грн. заборгованість з орендної плати згідно з п.4.1 договору оренди №14/10-11 від 14.10.2011 за період з 01.12.2011 по 19.10.2013;

- 24 033,33 грн. упущена вигода за пунктом 5 акту приймання-передачі до договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 за 206 днів за період з 01.12.2011 до 24.06.2012;

- 24 033,33 грн. упущена вигода за пунктом 6 акту приймання-передачі до договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 за 206 днів за період з 01.12.2011 до 24.06.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати, подобової орендної плати за 3 одиниці техніки (п.5 акту приймання-передачі від 01.12.2011) у розмірі 100,00 грн. за добу по факту роботи техніки та оплати труда на техніці (п.6 акту приймання-передачі від 01.12.2011) у розмірі 100,00 грн. в день по факту роботи.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на рішення Господарського суду Дніпропетровської у справі №904/9407/13 області від 16.03.2015 за позовом ФГ "Конкурент" до ФОП Швеця О.І. про стягнення заборгованості по орендній платі, неустойки та збитків на загальну суму 189 825,00 грн., та про визнання розірваним договору №14/10-11 від 14.10.2011. Даним рішенням було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 та постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015 залишено без змін. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач раніше звертався з вимогою про стягнення орендної плати, але відмовився від такої вимоги, оскільки договір оренди землі не був зареєстрований відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про оренду землі". Безпідставність вимог позивача була встановлена і у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 у справі №904/6070/16. Також, відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач вказує про те, що 20.10.2013 він письмово повідомив відповідача про відмову від договору оренди (найму). Тому треба врахувати вимоги ч.3 ст. 622 Цивільного кодексу України, що у разі відмови кредитора від договору (ст. 615 цього кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. Це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Також, відповідач просить застосувати строки позовної давності, оскільки позивач надав суду повідомлення від 20.10.2013 про відмову від договору мотивуючи тим, що відповідач не виконує зобов'язання по договору. Це підтверджує той факт, що саме з цього часу позивач усвідомлював, що законні права та інтереси порушені відповідачем, але до суду з цим позовом звернувся тільки 03.05.2018.

05.06.2018 позивачем надано відповідь на відзив, згідно якого останній зазначає, що ФГ "Конкурент" раніше не подавався позов до відповідача у даній справі, з тим самим предметом та з тих же підстав. У справі №904/9407/13 був інший предмет і підстави. Окрім того, щодо застосування строку позовної давності позивач заперечує, та зазначає, що про письмову згоду на розірвання договору оренди №14/10-11 від 14.10.2011, датовану 21.10.2013 за вихідним №3, згідно якої відповідач погодився на розірвання договору з 20.12.2013, ним було подано в судовому засіданні 08.11.2016 при розгляді справи №904/6070/16. А тому ФГ "Конкурент" не мало можливості раніше подати даний позов і просить поновити строк на подання позову до ФОП Швець О.І.

12.06.2018 позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання позову до ФОП Швець О.І., визнавши причину її пропуску поважною, та про витребування для огляду справи №904/9407/13, №904/6070/16. Заява обґрунтована тим, що в судовому засіданні в Дніпропетровському апеляційному господарському суді 08.11.2016 по справі №904/6070/16 позивачу стало відомо, що 03.11.2016 ФОП Швець О.І. надав цій інстанції письмову згоду на розірвання договору оренди від 14.10.2011 за вих.№3 від 21.10.2013 без будь-яких доказів надіслання позивачу цієї згоди на протязі часу з 21.10.2013 по 08.11.2016 - більше 3-х років. Таким чином, позивач стверджує, що з підстав розірвання договору оренди згідно згоди ФОП Швець О.І. від 14.10.2011 за вих.№3 від 21.10.2013, раніше 08.11.2016 позивач звернутись за захистом своїх прав до господарського суду не мало можливості, тому причина пропуску строку на подання цього позову з посиланням на згоду відповідача від 14.10.2011 за вих.№3 від 21.10.2013 є поважною.

Відповідачем 15.06.2018 подані до суду заперечення де вказує, що 04.12.2013 державним виконавцем була арештована сівалка СЗТ-3.6А та 12.06.2013 - трактор, причеп, культиватор (які були предметом оренди за договором оренди від 14.10.2011) і передані на відповідальне зберігання сторонній особі без надання права користування вказаним майном. Це підтверджується актами опису й арешту майна. Відповідач, як орендар, був позбавлений права користуватися орендованим майном, що виключає сплату та будь-які відповідальність відповідача за вказане майно так як орендна плата здійснюється виключно за користування майном, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України: за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивачем 21.06.2018 подані до суду пояснення де вказує, що раніше 08.11.2016, дати коли довідався про порушення свого права в судовому засіданні при розгляді справи №904/6070/16 коли ФОП Швець О.І. надав письмову згоду на розірвання договору оренди №14/10-11 від 14.10.2011 датовану 21.10.2013 за вихідним №3 згідно якої він погодився на розірвання договору з 20.10.2013 на запропонованих підставах, цей позов подати Фермерське господарство "Конкурент" до Фізичної особи-підприємця Швець Олександра Івановича не мало можливості і тому порушено право Фермерського господарства "Конкурент" має бути захищено. Також позивач зазначає, що в господарській справі №904/9407/13 зберігається акт звірки від 12.04.2013, наданий ФОП Швець О.І., в якому вказано, що ФОП Швець О.І. нарахував заборгованість по договору оренди техніки №14/10-11 в сумі 109 200,00 грн., також нараховано до сплати, але не сплачено відповідачем 18 854,00 грн. Цим актом ФОП Швець О.І. визнав сам факт роботи техніки по договору оренди. Але підпис голови ФГ "Конкурент" на ньому та печатка ФГ "Конкурент" підроблені. По цій події 11.02.2016 в ЄРДР було внесено дані за №12016040650000569 по ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

04.07.2018 позивач звернувся до суду із заявою про зобов'язання відповідача надати оригінали "додаткової" угоди до договору №14/10-11 та акти звірки від 07.11.2012 та від 12.04.2013 та про виключення "додаткової" угоди до договору №14/10-11 та акти звірки від 07.11.2012 та від 12.04.2013 з числа доказів. Заява обґрунтована тим, що вказані докази викликають сумнів з приводу його достовірності або є підробленими.

Ухвалою суду від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/1933/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.06.2018.

У судовому засіданні 05.06.2018 розгляд справи відкладався до 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018 оголошувалася перерва до 04.07.2018.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011 між Фермерським господарством "Конкурент" (далі - Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Швець Олександром Івановичем (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди № 14/10-11 (далі - Договір), відповідно до розділу 1. якого позивач передає, а відповідач приймає земельну ділянку площею 50 га, що знаходиться на території Межирічської сільської ради та належить фермерському господарству; сівалку СЗТ-3,6, культиватор КПС-4,2, сарай площею 100 кв.м., трактор ЮМЗ.

Відповідно до розділу 1.1. договору, об'єкт оренди передається позивачем відповідачеві для використання останнім у господарській діяльності.

Згідно з пунктом 2.1. договору передача-приймання здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі. При переданні об'єкта складається акт прийому-передачі. В акті відображається стан об'єкту. Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк оренди становить 3 роки з дати приймання об'єкта за актом приймання-передачі. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах).

Відповідно до пункту 4.1. договору загальний розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 30 000,00 грн. на рік.

Розмір орендної плати може переглядатися та змінюватися за взаємною згодою не частіше ніж один раз на рік (пункт 4.2. договору).

Сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодовувати в повному обсязі (пункт 6.2. договору).

Договір набуває чинності в момент його підписання і діє протягом 3-х років (пункт 7.2. договору).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено (пункт 7.4.1. договору);

- ліквідації орендодавця (пункт 7.4.2. договору);

- загибелі об'єкта (пункт 7.4.3. договору);

- розірвання договору за згодою сторін (пункт 7.4.4. договору);

- розірванням договору за рішенням суду (пункт 7.4.5. договору);

- в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством України (пункт 7.4.6. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі техніки від 01.12.2011 орендодавець Фермерське господарство "Конкурент" в особі ОСОБА_2 передав, а орендар Приватний підприємець Швець Олександр Іванович прийняв відповідно до договору № 14/10-11 від 14.10.2011 наступну техніку: сівалку СЗТ - 3,6; культиватор КПС - 4,2 та трактор ЮМЗ-6.

Згідно з пунктом 2 акту робочий стан транспортного засобу перевірений орендарем, транспортний засіб переданий у стані, придатному для експлуатації за прямим призначенням і знаходиться у справному стані. За пунктом 3 акту орендар не має претензій щодо стану транспортного засобу і обсягу виконаних орендодавцем зобов'язань за договором оренди №14/10-11 за 2011 рік.

Пунктом 5 акту сторони встановили, що три одиниці техніки (сівалка СЗТ - 3,6, культиватор КПС - 4.2, трактор ЮМЗ) здаються в оренду з щодобовою оплатою із розрахунку 100,00 грн. за 1 добу, яка нараховується по факту роботи техніки.

Пунктом 6 акту сторони додатково зазначили про те, що оплата праці на техніці нараховується за фактом роботи із розрахунку 100 грн./д.

В матеріалах справи наявний також акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2011, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_2 (як орендодавець) передав, а Фізична особа - підприємець Швець Олександр Іванович (як орендар) прийняв земельну ділянку площею 50 га.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 неодноразово був предметом розгляду в суді.

Так, Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/9407/13 від 16.03.2015 було прийнято рішення , яким встановлено наступне:

- листом від 14.09.2013 позивач надіслав відповідачеві повідомлення про відмову від договору оренди від 14.10.2011 з вимогою про негайне повернення сільгосптехніки - трактора ЮМЗ, культиватора КПС-4,2 та сівалки СЗТ-3,6, посилаючись, при цьому, на систематичне порушення останнім протягом 2012 - 2013 років зобов'язань щодо сплати орендної плати. У відповідь листом за вих. № 1 від 21.10.2013 відповідач підтвердив отримання 15.10.2013 зазначеного листа, але проти розірвання договору оренди висловив заперечення з підстав наявного у позивача боргу перед ним на суму 90 346 грн. Приймання в оренду сівалки заперечує, вказуючи на те, що вона йому не передавалася через несправність. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На час вирішення спору укладений між сторонами договір оренди від 14.10.2011 недійсним не визнаний. Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Отже, в основі припинення договору найму з підстав відмови від нього наймодавця - порушення наймачем зобов'язань щодо внесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання виконується у певний строк (термін). Договором оренди сторони не передбачили строк внесення відповідачем як орендарем плати за користування сільгосптехнікою. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України). Позивачем не надано доказів на підтвердження пред'явлення ним у період дії спірного договору вимог щодо сплати відповідачем будь-якої орендної плати та за будь-який період часу. За вказаних обставин відсутні правові підстави стверджувати про наявність у відповідача саме боргу за спірним договором, що не є автентичним із грошовими зобов'язаннями як такими, строк оплати яких ще не настав. Відтак висновки позивача про розірвання цього договору з підстав статті 782 Цивільного кодексу України є неправомірними. Крім того вимога позивача про визнання договору розірваним з 15.10.2013 не є належним способом захисту, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. За своїм змістом позовна вимога у цій частині направлена на встановлення юридичного факту, визнання якого за зверненням особи з позовом суперечить нормативним положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України щодо права особи звертатися до суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права чи оспорюваного інтересу. У справі позовного провадження встановлення юридичного факту можливе під час оцінки доказів з метою встановлення обставин справи для вирішення спору. З огляду на викладене не є законними і позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі: 55 000 грн. за користування з 01.12.2011 по 15.10.2013 сівалкою СЗТ-3,6, культиватором КПС-4,2, трактором ЮМЗ згідно пункту 4.1. договору оренди; 20 000 грн. орендної плати за 200 днів користування з 01.12.2011 по 19.06.2012 сівалкою СЗТ-3,6, культиватором КПС-4,2, трактором ЮМЗ згідно пункту 5. акту приймання-передачі до договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 (із розрахунку 100 грн. за 1 добу), а також інфляційних втрат у сумі 21 375 грн. та 3% річних у сумі 3450 грн.;

- необґрунтованість визначення позивачем суми заборгованості з орендної плати, а разом із цим і 3% річних та інфляційних втрат доводиться також наступним. Так, за змістом пункту 4.1. договору щорічна орендна плата у сумі 30 000,00 грн. визначена з урахуванням оренди не тільки спірних трьох одиниць сільгосптехніки - трактора ЮМЗ, культиватора КПС-4,2 та сівалки СЗТ-3,6, а й земельної ділянки площею 50 га та сараю площею 100 кв.м. У порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведена величина орендної плати за три спірні одиниці сільгосптехніки, а також безпосереднє їх використання відповідачем, що є умовою нарахування та оплати за пунктом 5 акту приймання-передачі. Жодних доказів щодо цього (акти про надання послуг, звіти тощо) позивачем не надано. Крім того, нарахування орендної плати за користування трактором ЮМЗ та культиватором КПС-4,2 з 12.06.2013 є неправомірним, оскільки вказана сільгосптехніка відповідно до акту опису й арешту майна від 12.06.2013 у порядку примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 41/904/334/2013 від 25.02.2013 про стягнення з Фермерського господарства "Конкурент" на користь ФОП Швеця Олександра Івановича 32 000 грн. основного боргу, 208 грн. 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору була арештована та передана державним виконавцем Павлоградського міськрайонного управління юстиції на відповідальне зберігання ОСОБА_4

- укладаючи спірний договір оренди та оформлюючи акт приймання-передачі техніки, сторони не визначили індивідуальні характеристики сівалки СТЗ-3.6, стосовно якої позивач заявляє вимоги про відшкодування відповідачем збитків у сумі 29 500 грн. Разом із тим позивач стверджує про наявність у нього двох сівалок СТЗ-3,6. Із акту опису й арешту майна від 04.12.2013 вбачається, що у порядку примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 41/904/334/2013 від 25.02.2013 про стягнення з Фермерського господарства "Конкурент" на користь ФОП Швеця Олександра Івановича 32 000 грн. основного боргу, 208 грн. 3% річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору державним виконавцем Павлоградського міськрайонного управління юстиції була арештована сівалка СТЗ-3,6 та передана на відповідальне зберігання ОСОБА_5 Крім того, із копії договору купівлі-продажу від 16.04.2013, прибуткового касового ордеру № 1 від 16.04.2013 та накладної № 16/04-13 від 16.04.2013 вбачається, що сівалка СТЗ-3,6 була продана Фермерським господарством "Конкурент" в особі ОСОБА_2 ОСОБА_6 за 20 000 грн. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказані сівалки є однією тією ж, а ще одна знаходиться у відповідача позивач суду не надав. Заперечень відповідача щодо несправності сівалки, яка за його твердженням фактично за актом ним не приймалася, позивач не спростував. Ринкову вартість сівалки з урахуванням амортизаційних відрахувань чи її реальної ринкової вартості суду не довів. З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 29500 грн. від втрати сівалки позивачем не доведені;

- згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. За встановленими у справі обставинами заявлена позивачем неустойка у сумі 60 500 грн. у вигляді подвійної орендної плати за неповернення трьох спірних одиниць сільгосптехніки задоволенню не підлягає, так як з урахуванням викладеного, ним не доведені: правомірність визначення величини орендної плати згідно з пунктом 4.1. договору оренди cтосовно трьох спірних одиниць сільгосптехніки у сумі 2 500 грн. на місяць; наявність підстав для нарахування щодобової орендної плати згідно пункту 5 акту приймання-передачі сільгосптехніки; правомірність нарахування орендної плати за спірний період за всіма трьома спірними одиницями сільгосптехніки за обставин їх арешту; втрату сівалки СТЗ-3.6. відповідачем; настання строку сплати відповідачем орендної плати за договором; наявність правових підстав для припинення договору оренди згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2016 вказане рішення залишено без змін.

Також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016, залишене постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 без змін, встановлено, що позивачем у справі не доведено:

- правомірність визначення величини орендної плати згідно пункту 4.1. договору оренди cтосовно трьох спірних одиниць сільгосптехніки у сумі 2500 грн. на місяць;

- наявність підстав для нарахування щодобової орендної плати згідно пункту 5 акту приймання-передачі сільгосптехніки;

- не надано фактичних доказів роботи техніки та не доведено правомірність нарахування орендної плати за спірний період за всіма трьома спірними одиницями сільгосптехніки за обставин їх арешту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 12.11.2016 звернувся до відповідача із претензію № 4 від 12.11.2016 вих. № 37, в якій вимагав сплатити 56 678,08 грн. заборгованості по сплаті орендної плати згідно п.4.1 договору за період з 01.12.2011 по 19.10.2013, упущеної вигоди згідно п.5 договору у сумі 68 100,00 грн., упущеної вигоди згідно п.6 договору у сумі 68 100,00 грн., інфляційних втрат у сумі 44 265,58 грн., 3% річних у сумі 5 101,02 грн. та неустойку у сумі 873 225,20 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Фермерського господарства "Конкурент" заявлені до Фізичної особи підприємця Швеця Олександра Івановича про стягнення заборгованості на загальну суму 116 080,35 грн., з яких:

- 68 013,69 грн. заборгованість з орендної плати згідно з п.4.1 договору оренди №14/10-11 від 14.10.2011 за період з 01.12.2011 по 19.10.2013;

- 24 033,33 грн. упущена вигода за пунктом 5 акту приймання-передачі до договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 за 206 днів за період з 01.12.2011 до 24.06.2012;

- 24 033,33 грн. упущена вигода за пунктом 6 акту приймання-передачі до договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 за 206 днів за період з 01.12.2011 до 24.06.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.1 договору встановлено загальний розмір орендної плати у сумі 30 000 грн. з урахуванням не лише сільгосптехніки, а й земельної ділянки та сараю площею 100 кв.м.

Сторони в договорі не встановили конкретний розмір оренди за користування кожним об'єктом.

Згідно п.п .5, 6 акту прийому - передачі від 01 грудня 2011 року оплата за оренду сільгосптехніки нараховується по факту роботи техніки, оплата праці на техніки нараховується по факту роботи. Проте, позивачем не доведено використання техніки відповідачем, докази стосовно цього відсутні (акти прийому-передачі наданих послуг, звіти і таке інше), позивачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. Обов'язок доведення наявності зазначених елементів порушення господарського зобов'язання покладається на позивача. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Необхідно також довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Заявляючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факту заподіяння йому шкоди, що виключає можливість застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо заяви про зобов'язання відповідача надати оригінали "додаткової" угоди до договору №14/10-11 та акти звірки від 07.11.2012 та від 12.04.2013 та про виключення "додаткової" угоди до договору №14/10-11 та акти звірки від 07.11.2012 та від 12.04.2013 з числа доказів, яке подано позивачем до суду під час розгляду справи по суті, не підлягає задоволенню оскільки відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З приводу клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Як зазначено у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову, у суду, відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77-79, 129, 232, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фермерського господарства "Конкурент" до Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича про стягнення 68 013,69 грн. заборгованості з орендної плати, 24 033,33 грн. упущеної вигоди за пунктом 5 акту та 24 033,33 грн. упущеної вигоди за пунктом 6 акту - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 09.07.2018.

Суддя Е.М. Бондарєв