Рішення № 7518393, 13.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.10 р.                     Справа № 37/328пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 00131268

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 09334636

про: визнання договору оренди №280909-ЗДС 2.3/05 від 28.09.2009р. дійсним.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Марченко О.Г. (за довіреністю №190-09 „Д” від 29.12.2008р.);

від Відповідача – Дибко Т.О. (за довіреністю №09/20-19 від 21.10.2009р.)

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 22.12.2009р. оголошувалася перерва до 13.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м. Горлівка (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про договору оренди №280909-ЗДС 2.3/05 від 28.09.2009р. дійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що спірним договором сторони узгодили всі істотні умови орендних правовідносин, відбулося часткове виконання означеного договору, однак Відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового приміщення №280909- ЗДС 2.3/05 від 28.09.2009р., листи до Відповідача із запрошенням з’явитися до нотаріусу для посвідчення договору оренди, право установчі документи філії Відповідача, акт прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 02.10.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.220, 638, 795 Цивільного кодексу України.

Через канцелярію суду 22.12.2009р. Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.38-44), а у судовому засіданні 13.01.2009р. – письмові пояснення №03юр-17/10 з підтверджуючими доказами стосовно правонаступництва за попередніми власниками об’єкту оренди (а.с.а.с.52-74).

Відповідач надав відзив на позов №09/16-668 від 18.12.2009р. (а.с.31), в якому підтвердив досягнення згоди з усіх істотних умов та часткове виконання договору та повідомив про неможливість нотаріального посвідчення договору через відсутність цільових коштів на вчинення таких дій.

Відповідачем також надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.32, 33).

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово, а представник Позивача 13.01.2010р. повідомив, що право власності на об’єкт оренди станом на поточний момент у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не зареєстроване.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (Орендар) був підписаний договір оренди (а.с.а.с.8-11) нежитлового приміщення №280909-ЗДС 2.3/05 (далі – договір), умови розділу 1 якого передбачали надання Орендодавцем та прийняття Орендарем в тимчасове платне користування прибудованого нежилого приміщення загальною площею 14,94кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 99А з метою розташування безбалансового відділення №8 філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” терміном на 5 років з 28.09.2009р. по 28.09.2014р.

Будинок, в якому розташоване вказаний об’єкт оренди, згаданий у переліку об’єктів нерухомості, що увійшли до статутного фонду ВАТ „Донецькобленерго” під час корпоратизації (а.с.а.с.40,41) та належав право попередникам Позивача (а.с.а.с.54-74). Разом із тим, права власності за Позивачем на означений об’єкт нерухомості у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень не зареєстровано.

02.10.2009р. об’єкт оренди за означеним договором був переданий Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.27).

У листах №03юр-2804/1/09 від 06.11.2009р. (а.с.12) та №03сп-2978/09 від 12.11.2009р. (а.с.13) Орендодавець наголошував Орендареві на необхідності забезпечення явки уповноваженого представника до визначеного приватного нотаріуса для здійснення нотаріального посвідчення спірного договору.

Посилаючись на ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення означеного договору Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №09/16-668 від 18.12.2009р. (а.с.31) підтвердив укладання та часткове виконання спірного договору, але зазначив про неможливість його нотаріального посвідчення за відсутністю цільових коштів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність цього спору полягає у визнанні договору оренди нежитлового приміщення дійсним.

Виходячи із природи об’єкту оренди за спірним договором - нежитлове приміщення (а отже –частина відповідної будівлі) – та строку договору тривалістю у 5 років, визначеною п.1.3. договору, означений договір за вимогами ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, чого у розглядуваному випадку дотримано не було.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження із захисту прав виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, на якій ґрунтуються заявлені вимоги, застосування судом відповідного способу захисту суб’єктивних прав або інтересів за своєю сутністю полягає у подоланні дефекту нотаріальної форми (її недотримання) за певних умов:

-          узгодження сторонами всіх істотних умов договору;

-          часткове виконання означеного договору;

-          та ухилення однієї сторони від нотаріального посвідчення договору,

що у сукупності, за висновком суду, передбачає існування принципової можливості нотаріального посвідчення у разі відповідної обопільної згоди сторін.

Отже, суд за наявності зазначених умов може визнати дійсним лише той договір, що повинен бути посвідчений нотаріально, якщо його в принципі можливо було посвідчити нотаріально, оскільки в протилежному випадку ухилення від посвідчення як суб’єктивна позиція певної сторони не мало би жодного юридичного значення. Більш того, об’єктивна неможливість правомірного нотаріального посвідчення договору за змістом ст.ст. 43-45, 49, 54 Закону України „Про нотаріат” зумовлюється недотриманням вимог чинності, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України, а отже в принципі не може замінюватися судовим рішенням, прийнятим в порядку ст. 220 Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту п. 107 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 при посвідчені договору найму будівель, інших споруд (їх частин) нотаріус обов’язково має вимагати надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підтвердження приналежності наймодавцю об’єкту найму.

Означене положення процедури вчинення нотаріальної дії з посвідчення спірного договору, за заміною якого (посвідчення) судовим рішенням звернувся Позивач, у повній мірі узгоджується із приписами ст.ст. 3, 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, згідно яких речові права на нерухоме майно підлягають обов’язковій державній реєстрації у відповідному Державному реєстрі, а правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності на будівлю, в якій розташовано об’єкт оренди за спірним договором, або ненадання нотаріусу витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на підтвердження у сторони посвідчуваного договору – Орендодавця - відповідних прав у розумінні ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до положень ст. 49 Закону України „Про нотаріат” має наслідком відмову у нотаріальному посвідчені через об’єктивну неможливість правомірного здійснення такого посвідчення незалежно від наявності документів про правонаступництво та оплати послуг нотаріуса, на відсутності грошових коштів для чого наголошує Відповідач.

Наразі, Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України та незважаючи на вимоги ухвали суду від 02.12.2009р. не було надано доказів державної реєстрації за ним права власності на об’єкт оренди, що у світлі приведених норм унеможливлює доведеність принципової можливості нотаріального посвідчення спірного договору оренди.

Крім того, суд також вважає за необхідне наголосити, що оскільки за вимогами ст. 794 Цивільного кодексу України спірний договір крім нотаріального посвідчення підлягає і державній реєстрації у відповідному реєстрі правочинів, і згідно ч. 1 ст. 210 цього Кодексу вважається вчиненим саме з моменту державної реєстрації, а положення ч. 2 ст. 220 означеного Кодексу не звільняє від необхідності здійснити державну реєстрацію, остільки у розглядуваному випадку підлягає врахуванню і правова позиція Верховного Суду України, викладена в п. 13 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. №9.

Так, Верховним Судом України зазначено, що норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і держаній реєстрації.

Викладене зумовлює відмову у задоволені позовних вимог через їх юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 00131268) до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) про визнання договору оренди №280909-ЗДС 2.3/05 від 28.09.2009р. дійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.01.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

3.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя