Рішення № 75183269, 26.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5163/16-ц

Провадження № 2/645/94/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова

головуючого судді – Шарко О.П.,

за участю секретаря судового засідання Ятлової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №ML-702/838/2008 від 09.04.2008 року укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, обґрунтовуючи вимоги тим, що на даному кредитному договорі відсутні підписи нотаріусів, які є сторонами договору, даний договір не посвідчений нотаріально, не зважаючи на домовленість сторін про участь у договорі нотаріусів. Повноваження ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вчинення даного договору від імені ОТП «Банк» не передбачені установчими документами, довіреністю, договір не скріпленою печаткою ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_1 не отримувалася згода на укладання даного договору від дружини ОСОБА_2. Також у кредитному договорі не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які передбачені п.п.3.2., 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 168 від 10 травня 2007 року, які визнані обов’язковими, банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. Також банк не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг повну інформацію про умови кредитування, супну вартість кредиту.

В судове засідання позивач та його представник не з’явилися, до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про розгляд справи за його відсутності із зазначенням щодо підтримання заявлених вимог в повному обсязі та ухвалення судового рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ПАТ «ОТП Банк» в особі його представника, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення – за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

09.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-702/838/2008 відповідно до умов якого ЗАТ «ОТП Банк» надав кредит ОСОБА_1 у розмірі 50 000 доларів США для придбання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, з плаваючою процентною ставкою зі строком повернення до 08 квітня 2033 року.

Ухвалою Фрунзенський районний суд міста Харкова від 27 березня 2017 року по справі призначена судово-економічна експертиза кредитного договору №ML-702/838/2008 від 09.04.2008 року проведення якої доручено судовим експертам Київської незалежної судово-експертної установи.

Згідно висновку експерта (судовий експерт ОСОБА_6 «Київської незалежної судово-експертної установи») №2405 від 29.12.17 за результатами проведення судово-економічної експертизи по цивільній справі №645/5163/16-ц встановлено, що інформація про умови кредитування ( у т.ч. перед укладенням кредитного договору) та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під час укладеннякредитного договору №ML-702/838/2008 від 09.04.2008 року виконано з недотриманням «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.07 та Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд дослідивши зміст договору, додатків до нього, з урахуванням вказаного висновку експертуприходить до висновку, що відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Виходячи з положень ст.ст. 203,215,230,548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Даний кредитний договір суперечить пункту 1.2 Резолюції Генеральної асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартію захисту споживачів, схвалену Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директиву 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), та Директиву 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів, якими передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит.

Вищенаведене приховування важливої, об'єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, може свідчити про наявність умислу в діях банку.

Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме банком, відповідальність щодо його змісту повністю покладається на банк.

Оскільки всі розбіжності у розрахунках у погашення кредиту здійснені виключно на користь банку, даний факт свідчить про те, що підписання оскаржуваних договорів здійснено позивачем під впливом обману з боку банка та під впливом помилки внаслідок відсутності спеціальних економічних знань у ОСОБА_1.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №ML-702/838/2008 від 09.04.2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя