Рішення № 7517842, 11.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.01.10 р. Справа № 37/313

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: ОСОБА_1, с. Бахчовик Донецької області

про: стягнення збитків у сумі 3840грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Манжула А.М. (за довіреністю №70 від 29.07.2009р.);

від Відповідача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Тельманівським РВУМВСУ в Донецькиій області від 21.07.1998р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 14.12.2009р. на 11.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1, с. Бахчовик Донецької області (далі Відповідач) про стягнення збитків у сумі 3840грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу №3636 від 17.12.1999р. та непогодження Відповідача із необхідністю компенсувати завдані збитки.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав: рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. №44/15пн; протокол №2 засідання комісії про повернення у державну власність обєкту незавершеного будівництва від 23.07.2008р.; висновок про вартість майна; розрахунок розміру збитків; акт приймання-передачі обєкту приватизації, що повертається за рішенням суду у державну власність від 12.10.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст. 29 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 16, 22, 526, 611, 623 Цивільного кодексу України, Постановою КМУ від 22.01.1996р. №116, а також ст.ст. 1, 12, 35 Господарського процесуального кодексу України.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог ухвали суду Позивачем надані пояснення від 11.12.2009р. (а.с.а.с. 21, 22) та пояснення, подані через канцелярію 29.12.2009р. (а.с.36) відносно природи стягуваних збитків, викликаних погіршенням технічного стану та зниженням рівня будівельної готовності обєкту продажу за розірваним внаслідок порушення зобовязань договору купівлі-продажу, а також додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.23-26, 37-42).

Відповідач надав відзив від 05.01.2010р. з додатками (а.с.а.с.45-55), яким проти позову заперечив, посилаючись на: давність будівництва обєкту на момент його набуття за договором купівлі-продажу; здійснення платежу за обєкт незавершеного будівництва у розмірі, що перевищує визначену Позивачем первісну вартість; недобудову обєкту з поважних причин.

У судових засіданнях сторони підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.1999р. Донецькою товарною біржею проведені відкриті торги з продажу обєкту приватизації - обєкту незавершеного будівництва житлового будинку №15, що знаходиться за адресою: 87122, Донецька область, Тельмановський район, с. Бахчовик, результати яких (торгів) оформлені протоколом №50/2 (а.с.42). Згідно означеного протоколу переможцем торгів визнано ОСОБА_1, який запропонував за обєкт 200грн., стартова ціна якого була встановлена на рівні 3грн.

Цього ж дня на підставі означеного протоколу між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений договір №3636 купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва (а.с.а.с.38-41), за умовами п.п. 1.1., 1.5. та 5.5. якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця обєкт незавершеного будівництва, а Покупець зобовязався прийняти означений обєкт, сплатити за нього 200грн. та до 2005р. ввести в експлуатацію.

17.12.1999р. вказаний договір був зареєстрований Донецької товарною біржею (а.с.43), що за змістом його п. 1.2. зумовило перехід права власності на обєкт незавершеного будівництва до Відповідача.

20.12.1999р. обєкт продажу був переданий Покупцеві, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.44). В свою чергу, виконання грошових зобовязань Покупця зі сплати 200грн. підтверджуються квитанціями від 13.12.1999р., 23.12.1999р. та 21.01.2000р. (а.с.а.с.45, 46).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. у справі №44/15пд (а.с.а.с.25, 26) у звязку із неналежним виконанням Покупцем обовязку із введення обєкту незавершеного будівництва в експлуатацію до 2005р. договір купівлі-продажу №3636 від 17.12.1999р., укладений між сторонами, розірвано, а ОСОБА_1 зобовязано повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області відповідний обєкт незавершеного будівництва. Це рішення набрало законної сили 11.02.2008р.

За результатами перегляду означеного рішення за нововиявленими обставинами рішенням від 05.05.2009р. (а.с.а.с.23, 24) були внесені зміни щодо адреси знаходження обєкту незавершеного будівництва, який підлягає поверненню.

На виконання згаданих рішень 12.10.2009р. обєкт незавершеного будівництва був повернутий Покупцем Продавцю, про що складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.15), що містить застереження Відповідача про незгоду із необхідністю компенсації збитків у сумі 3840грн., розрахованих субєктом оціночної діяльності (а.с.а.с.10-14) як зменшення ринкової вартості обєкту станом на дату оцінки при найкращому його використанні, викликане (зменшення) погіршенням технічного стану і зниженням рівня будівельної готовності за період володіння майном Відповідачем. Вказаний розмір збитків затверджений протоколом №2 засідання комісії по поверненню у державну власність обєкту незавершеного будівництва від 23.07.2008р. (а.с.8).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 05.01.2010р. (а.с.37)

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків у розмірі зменшення ринкової вартості обєкту незавершеного будівництва станом на дату оцінки, викликане погіршенням технічного стану та зниженням рівня будівельної готовності, яке сталося за час володіння обєктом Відповідачем.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регламентуються положеннями Цивільного кодексом України та законодавства про приватизацію.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Означені положення у повній мірі відтворюють приписи ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладання між сторонами договору купівлі-продажу №3636 від 17.12.1999р.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва віднесено до обовязкової умови його приватизації.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу №3636 від 17.12.1999р. був належною правовою підставою для виникнення у Відповідача зобовязання з введення обєкту незавершеного будівництва в експлуатацію до 2005р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 цього Кодексу стосовно обовязковості договору для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що застосування у розглядуваній справі положень Цивільного кодексу України зумовлені триваючим характером спірних правовідносин у світлі приписів ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу.

Як встановлено ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а їх невиконання або неналежне виконання відповідних є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 названого Кодексу має наслідком, у тому числі розірвання договору та необхідність відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2008р. у справі №44/15пд договір купівлі-продажу №3636 від 17.12.1999р. було розірвано саме внаслідок порушення Покупцем зобовязань із введення обєкту незавершеного будівництва в експлуатацію до 2005р., факт існування якого (порушення) є преюдиціальним для розглядуваної справи у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається загальною нормою ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України та спеціальними нормами ч. 2 ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, ч. 6 ст. 29 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Оскільки обовязки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобовязання, що випливає з договору, на обовязковості зясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обовязок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобовязань покладений на боржника особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона.

З огляду на те, що субєктом є боржник, обєктом правовідносини з приватизації обєкту незавершеного будівництва, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак і судового дослідження - є обєктивна та субєктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного звязку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також вина зазначеної особи.

Відносно зазначених елементів складу цивільного правопорушення суд зазначає наступне:

Щодо наявності порушення з боку Відповідача:

Як було зазначено судом раніше, факт порушення Відповідачем зобовязань з введення обєкту незавершеного будівництва в експлуатацію встановлений в межах розгляду справи №44/15пд і за змістом ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню у цій справі, та не може піддаватися сумніву за умов чинності відповідного рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2008р.

Щодо наявності збитків:

До стягуваних збитків Позивач відносить зменшення ринкової вартості обєкту незавершеного будівництва, визначеною у разі його найкращого використання (розбирання на будівельні матеріали) як різниця між вартістю будівельних матеріалів на момент продажу та на дату оцінки.

Виходячи з пояснень представника Позивача, наданих у судових засіданнях, стягувані збитки віднесені останнім до реальних у розумінні визначення, приведеного у п. 1. ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, а саме у вигляді пошкодження обєкту незавершеного будівництва.

Між тим, стягувані збитки визначені Позивачем всупереч узгодженої сторонами у договорі купівлі-продажу №3636 мети продажу, а отже і подальшого використання обєкту незавершеного будівництва - добудови та введення в експлуатацію, і розраховані для розбирання обєкту продажу на будівельні матеріали, що є іншим (окремим) способом приватизації цього майна у розумінні ст. 6 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”. При цьому означений спосіб, а отже і повязаний із ним порядок використання майна, із сутності якого виходив субєкт оціночної діяльності при розрахунку збитків, не має відношення до правовідносин між сторонами, що склалися у звязку із укладанням договору купівлі-продажу №3636 від 17.12.1999р.

Такий висновок суду у повній мірі узгоджується із співставленням початкової ціни обєкту незавершеного будівництва, визначеного Позивачем у сумі 3грн., або продажної вартості майна у розмірі 200грн., із сумою завданих збитків внаслідок певного погіршення такого майна у розмірі 3840грн., який в декілька десятків разів перевищує вартість майна в цілому. Обєктивна можливість існування таких співвідношень між зниженням ринкової вартості майна у звязку з його погіршенням (розмір збитків) та вартістю самого майна, визначеною умовами договору у встановленому порядку, за висновком суду вимагає існування факту неправильного визначення (заниження) Регіональним відділенням Фонду державного майна України початкової вартості реалізації та продажу майна та порушення ст. 9 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, доказів чого наразі не приведено.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для кваліфікації стягуваної суми як розміру завданих Відповідачем збитків.

Щодо наявності причинно-наслідкового звязку:

Факт порушення Відповідачем зобовязань з добудови обєкту незавершеного будівництва сам по собі не вказує на наявність звязку між такою недобудовою та ймовірним погіршенням стану майна, оскільки не може ототожнюватися із пошкодженням такого обєкту Відповідачем.

Наразі будь-яких доказів або обґрунтованих пояснень існування означеного звязку Позивачем не надано.

Доказова недоведеність та юридична неспроможність позиції Позивача щодо наявності всіх підстав для стягнення заявлених збитків усуває потребу в досліджені питання наявності інших складових елементів порушення, та унеможливлює застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення збитків.

З урахуванням наведених висновків суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Позивач згідно п. 35 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до ОСОБА_1, с. Бахчовик Донецької області про стягнення збитків у сумі 3840грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.01.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя