Постанова № 7516944, 23.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

                    № 2а-11471/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

простягнення коштів в сумі 209,59грн. Київський міський центр зайнятості (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 209,59грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю Відповідач одержувала дохід від ВАТ "Універсал Банк". Ця обставина, як зазначено в позовній заяві, призвела до безпідставного отримання Відповідачем допомоги по безробіттю в розмірі 115,17 грн. та матеріальної допомоги в розмірі 94,42 грн. вартості навчання в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету за спеціальністю "застосування ПК в складському обліку". На думку Позивача, витрати з виплати по безробіттю та навчання на загальну суму 209,59грн. підлягають поверненню відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Шевченківського районного центру зайнятості від 14.09.2007р. №6118/4858 Відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 13.12.2007р. Як свідчать матеріали справи, Відповідача 27.11.2007 р. було ознайомлено під розписку з вимогами статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідач звернулася із заявою від 15.10.2007 р. про направлення її на курси професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації. Наказом від 04.12.2007 р. №8007/6624 Відповідача було направлено на підвищення кваліфікації та було призначено матеріальну допомогу. Відповідно до договору від 27.11.2007р. №301, укладеного між Шевченківським районним центром зайнятості та ОСОБА_1, останню було направлено на підвищення кваліфікації в Інститут післядипломного навчання Національного авіаційного університету за спеціальністю "застосування ПК в складському обліку" строком на 2 місяці.

Актом від 22.05.2009 року №67 встановлено, що Відповідач отримувала винагороду за січень 2008 року в розмірі 1010 грн., за лютий 2008 року –1010 грн. від ВАТ "Універсал Банк".

У матеріалах справи містяться договори про надання послуг від 04.01.2008 р. та від 04.02.2008 року, за якими Відповідач зобов’язувалась надавати послуги ВАТ "Універсал Банк", договори набрали чинності з моменту підписання сторонами і діяли до 31 січня та до 15 лютого 2008 року, відповідно. Виконання договорів оформлені актами надання послуг від 31.01.2008 р. та від 15.02.2008 р., відповідно до яких Відповідач отримала у січні, лютому по 1010 грн.

Згідно з довідкою від 13.08.2009 р. №2451 Шевченківського районного центру зайнятості загальна сума коштів незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг Відповідачу становить 209,59 грн., з яких 94,42 грн. становить вартість навчання в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету, 115,17 грн. –виплачене матеріальне забезпечення з 04.01.2008 р. по 20.01.2008 р.

Наказом Шевченківського районного центру зайнятості від 21.01.2008 р. №315/233 на підставі заяви від 21.01.2008 р. Відповідач була знята з обліку громадян, які шукають роботу i безробітних у зв'язку з самостійним працевлаштуванням.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (з наступними змінами та доповненнями) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III(з наступними змінами та доповненнями, далі –Закон) видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, допомога по частковому безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку (стаття 39 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону, пункту 28 "Порядку надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за №916/5137 (з наступними змінами та доповненнями) сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про зайнятість населення", визначені категорії громадян, які належать до зайнятого населення і, відповідно, не можуть перебувати на обліку як безробітні у державній службі зайнятості – це, зокрема, громадяни які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю та творчою діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, Позивачем було встановлено, що Відповідач отримувала кошти на підставі цивільно-правових угод у січні, лютому 2008 р. Таким чином, Відповідач відноситься до категорії зайнятого населення, в розумінні статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", відповідно не мала підстав на отримання допомоги по безробіттю в січні 2008 року в розмірі 115,17 грн. (з 04.01.2008 р. до 20.01.2008 р.), а також підлягає стягненню сума 94,42 грн., сплаченої за підвищення кваліфікації Відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (частина 2). У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються (частина 4).

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (04086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, р/р37179301900001, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, МФО 820019, код 03491091) кошти в сумі 209,59 грн. (двісті дев’ять гривень 59 копійок).

Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Донець В.А.

Постанова виготовлена в повному обсязі 30.12.2009 р.