Постанова № 7516684, 11.08.2009, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2009 р.                                                             Справа № 2а-801/09/1870

Сумський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря –Бабаніної О.В.

представника позивача - Чередниченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовною заявою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн –Холдинг»про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами,-

В С Т А Н О В И В:

Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн –Холдинг»про стягнення в доход державного бюджету вартості отриманих від приватного підприємства "Міжрегіональний консалтинговий центр" будівельних матеріалів за договорами купівлі-продажу на суму 824321грн. 04коп., як за нікчемними правочинами, мотивуючи свої вимоги тим, що на момент вчинення угод купівлі-продажу будівельних матеріалів була припинена юридична особа - приватне підприємство "Міжрегіональний консалтинговий центр", про що в реєстр був внесений відповідний запис. Вартість будівельних матеріалів товариством «Дизайн –Холдинг»не була сплачена приватному підприємству "Міжрегіональний консалтинговий центр".

Представник позивача Чередниченко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн –Холдинг»належним чином було повідомлене про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

В судовому засіданні було встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальність «Дизайн –Холдинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, про що складено акт перевірки № 94/2300/32225029 від 30.01.2009 року. За результатами перевірки було встановлено, що ТОВ «Дизайн –Холдинг»на підставі усної домовленості у вересні та листопаді 2007 року отримало від приватного підприємства «Міжрегіональний консалтинговий центр»будівельні матеріали на загальну суму 824321,04 грн. (в т.ч. ПДВ – 137386грн.84коп.), що підтверджується відповідними податковими накладними.

ТОВ «Дизайн –Холдинг»включило витрати на придбання продукції від ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр»згідно податкових накладних до складу валових витрат підприємства за 3 квартал 2007 року в сумі 360291грн.67коп. та за 4 квартал 2007 року в сумі 326642грн.53коп., а також віднесло податок на додану вартість в сумі 137386грн.84 коп. до складу податкового кредиту та відобразило в деклараціях з податку на додану вартість.

Перевіркою не було встановлено факту перерахування товариством «Дизайн –Холдинг»приватному підприємству «Міжрегіональний консалтинговий центр»грошових коштів за отриманий товар.

В ході перевірки правового статусу ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр»було встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр»№ Б –39/87-06.

Постановою Господарського суду Харківської області від 05.09.2006 року по справі № Б –39/87-06 ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 02.02.2009 року державним реєстратором внесено до даного реєстру наступні записи та проведено наступні реєстраційні дії:

-          26.07.2006 року –внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство;

-          04.06.2007 року –внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

-          04.06.2007 року –державна реєстрація припинення юридичної особи у зв»язку з визнанням її банкрутом (внесення відомостей про ліквідацію юридичної особи та припинення провадження у справі про банкрутство).

Суд погоджується з твердженням позивача, що відповідно до ст.39 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Відповідно до п.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Також, відповідно інформації, отриманої з бази даних ДПС платників податку на додану вартість 28.08.2007 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр».

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 вказаного Закону реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 2 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього ж порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 Порядку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тому позивач дійшов вірного висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин (укладення вищевказаних угод, видачі податкових накладних та отримання товару) ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр» було визнано банкрутом, ліквідовано, припинено як юридичну особу та анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, а відповідно не було суб”єктом господарської діяльності та платником податку на додану вартість і не мало права укладати відповідні угоди та виписувати податкові накладні.

Але подальші висновки Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про стягнення в доход державного бюджету вартості отриманих від приватного підприємства "Міжрегіональний консалтинговий центр" за нікчемними правочинами будівельних матеріалів в сумі 824321грн.04коп. з товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн –Холдинг»є безпідставними.

Відповідно п.1 ст.208 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами –в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто вказана норма визначає наслідки визнання господарського зобов»язання недійсним.

Порядок визнання господарського зобов»язання недійсним передбачений ст.207 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов’язання , що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже господарське зобов»язання може бути визнано недійсним лише в судовому порядку.

Позивачем не надано суду доказів визнання недійсними в судовому порядку угод купівлі-продажу будівельних матеріалів на суму 824321грн.04коп. між відповідачем та приватним підприємством "Міжрегіональний консалтинговий центр".

Посилання позивача на ст.228 ЦК України в тій частині, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, тобто не потребує визнання його в судовому порядку недійсним, в даному випадку є помилковим.

Так, дійсно, відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тому, як зазначено у ч.2 ст.215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Але правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок визначається не пунктом 1 ст. 208 Господарського кодексу України, на який посилається позивач, а ст. 216 ЦК України, якою передбачена двостороння реституція, а не стягнення в доход держави.

Таким чином в задоволенні позовних вимог Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн –Холдинг»про стягнення в доход державного бюджету вартості отриманих від приватного підприємства "Міжрегіональний консалтинговий центр" за нікчемними правочинами будівельних матеріалів в сумі 824321грн.04коп. необхідно відмовити за необґрунтованістю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 158–163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн –Холдинг»про стягнення в доход державного бюджету вартість отриманих від приватного підприємства "Міжрегіональний консалтинговий центр" за нікчемними правочинами будівельних матеріалів в сумі 824321 (вісімсот двадцять чотири тисячі триста двадцять одна) грн. 04коп. відмовити за необґрунтованістю вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її виготовлення в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                               (підпис)                               С.О. Бондар

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                 С.О. Бондар