Ухвала суду № 75162798, 02.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 310/486/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/486/18 Головуючий в 1 інст. – Богомолова Л.В.

Провадження № 11-кп/778/1024/18 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Рассуждай В.Я.,

суддів Тютюник М.С., Фоміна В.А.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

прокурора Гармашова В.М.,

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Бердянськ, громадянка України, українка, маюча середню спеціальну освіту, розлучена, маюча двох малолітніх дітей 2010 року та ІНФОРМАЦІЯ_2, не працююча, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, засуджена

19 грудня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України (епізоди від 5 грудня 2017 року, 9 грудня 2017 року, 18 грудня 2017 року) у вигляді 2 років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 190 КК України (епізод від 1 грудня 2017 року) у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року та призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Також їй призначено покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України (епізод від 22 грудня 2017 року) у вигляді 2 років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України (епізод від 23 грудня 2017 року) у вигляді 1 року позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 190 КК України (епізоди від 27 грудня 2017 року, 1 січня 2018 року) у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 16 січня 2018 року.

Цивільні позови задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фудком» - 943 грн. 16 коп., ТОВ «АТБ-маркет» - 254 грн. 42 коп., ОСОБА_4 - 4633 грн. 90 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, –

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, чотирьох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та трьох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за наступних обставин.

1 грудня 2017 року, перебуваючи в м. Бердянськ Запорізької області ОСОБА_5 в ході розмови з ОСОБА_3 поцікавилась можливістю надання їй з ОСОБА_6 житла для тимчасового мешкання. Під час цієї розмови ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, запропонувала ОСОБА_5 за грошову оплату тимчасово надати в оренду кімнату в гуртожитку, розташованому в будинку №34 по вул. Ля-Сейнівська в м. Бердянськ, достовірно знаючи, що вказана кімната їй не належить та будь якими правами щодо її розпорядження ОСОБА_3 не наділена. На пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_5 погодилась.

Після цього, 5 грудня 2017 року приблизно о 8 годині ОСОБА_3, перебуваючи в кімнаті № 19 буд. № 34 по вул. Ля-Сейнівська в м.Бердянськ, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння чужим майном та видаючи себе за власника даної кімнати, тобто діючи шляхом обману, отримала від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1200 гривень за оренду вищевказаної кімнати строком на 1 місяць, таким чином діючи повторно, заволоділа грошовими коштами, після чого розпорядилась ними на свій власний розсуд, чим завдала ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 1200 гривень.

Крім того, 5 грудня 2017 року приблизно о 10 годині ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи про те, що в кімнаті № 19 будинку №34 по вул. Ля-Сейнівська в м.Бердянськ, до якої вона має можливість вільного доступу, в силу того, що ця кімната належить її матері ОСОБА_7, знаходяться належні ОСОБА_5 речі, використовуючи наявні у неї ключі від вхідних дверей, зайшла до вищевказаної кімнати, звідки таємно, повторно викрала належне ОСОБА_5 майно, залишила місце вчинення місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 1100 гривень.

Крім того, 9 грудня 2017 року приблизно о 19 год. 40 хв. ОСОБА_3, знаходячись в фойє магазину «Модерн», розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ вул. Праці буд. 33/35, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, будучи впевненою, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння спить, зі столу таємно, діючи повторно, викрала належне ОСОБА_8 майно, залишила місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 1580 гривень.

Крім того, 18 грудня 2017 року приблизно о 7 год. 50 хв. ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні торгівельного залу магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний 234, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, зі стелажу таємно, повторно викрала належне ТОВ «АТБ-маркет» майно, залишила місце вчинення злочину, розпорядившись ним на свій власний розсуд, чим завдала «АТБ-маркет» майнову шкоду на загальну суму 254 грн. 42 коп.

Крім того, 22 грудня 2017 року приблизно о 12 год. 10 хв. ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні торгівельного залу магазину «Велмарт», розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний 17/73, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, зі стелажів викрала належне ТОВ «Фудком». майно, залишила місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на свій власний розсуд, чим завдала ТОВ «Фудком» майнову шкоду на загальну суму 943 гривні 16 копійок;

Крім того, 23 грудня 2017 року приблизно об 11 год. 30 хв. ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, бул. Шевченка 13-А, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зі стелажу, взяла майно, що належить «АТБ-маркет», одразу після цього ОСОБА_3, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, будучи впевненою, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, сховала викрадене нею майно в надіту на ній сумку світлого кольору, після чого спробувала залишити приміщення магазину, однак на виході була затримана працівниками служби охорони магазину «АТБ-маркет». Таким чином ОСОБА_3 намагалася таємно, повторно викрасти майно «АТБ-маркет», однак не змогла довести свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана на місці вчинення злочину. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 могла завдати «АТБ - маркет» матеріальну шкоду на суму 254 гривні 42 копійки.

Крім того, 27 грудня 2017 року приблизно о 1 годині ОСОБА_3, знаходячись біля кафе «Абсолют» за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці 33, діючи умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка, не маючи наміру на повернення власникові майна, отримала у раніше незнайомого їй ОСОБА_4 належний йому мобільний телефон та імітуючи здійснення нею телефонного дзвінку, із вказаним майном залишила місце вчинення злочину, розпорядившись ним на свій власний розсуд, чим завдала ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 4300 гривень.

Крім того, 1 січня 2018 року приблизно о 12 годині ОСОБА_3, знаходячись біля кафе «Тамара» за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ пр. Праці 45, діючи умисно, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка, не маючи наміру на повернення власникові майна, отримала у раніше незнайомого їй ОСОБА_9. належний йому мобільний та імітуючи здійснення нею телефонного дзвінку, із вказаним майном залишила місце вчинення злочину, розпорядившись ним на свій власний розсуд, чим завдала ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 700 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом її дій, вважає призначене їй покарання таким, що є несправедливим внаслідок своєї суворості.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував її молодий вік, наявність місця реєстрації, двох малолітніх дітей та щирого каяття як обставин, що пом'якшують покарання.

Просить призначити їй остаточне покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді по справі, захисника обвинуваченої, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд врахував всі обставини, які пом’якшують покарання і з урахуванням даних про особу обвинуваченої вважав, що підстав для пом’якшення призначеного судом покарання не має, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційній скарзі не оспорюються.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом’якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, визнав щире каяття, наявність двох малолітніх дітей та місця реєстрації за обставини, що пом’якшують покарання, дав належну оцінку даним про особу обвинуваченої, яка раніше була судима за вчинення корисливих злочинів, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходів та заробляє на життя шляхом вчинення злочинів.

Крім того, суд першої інстанції належним чином врахував, що інкриміновані ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, остання вчиняла не тільки під час знаходження в суді кримінального провадження, за результатами розгляду якого вона була засуджена вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, а і відразу після проголошення вироку, що свідчить про те, що вона належних висновків для себе не зробила.

Також суд першої інстанції взяв до уваги те, що обвинувачена впродовж тривалого часу не проживає за місцем своєї реєстрації внаслідок конфлікту з матір'ю, малолітні діти на її утриманні не перебувають, оскільки одна дитина проживає з бабусею в м. Києві, а інша знаходиться на постійному утриманні іншої бабусі.

До того ж, колегія суддів зазначає, що наявність у обвинуваченої двох малолітніх дітей на утриманні не може бути підставою для зменшення розміру покарання, оскільки ця обставина не утримали обвинувачену від вчинення ряду корисливих злочинів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів обвинуваченою можливо лише з призначенням їй покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі і підстави для зменшення розміру призначеного їй покарання або застосування ст. 75 КК України до вказаного покарання відсутні, оскільки обвинувачена раніше звільнялась від відбування покарання з випробуванням, належних висновків для себе не зробила і знову вчинила ряд корисливих злочинів, в тому числі в період іспитового строку.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

Колегія суддів вважає, що розмір призначеного ОСОБА_3 покарання відповідає поведінці останньої до і після постановлення попереднього вироку від 19 грудня 2017 року, кількості епізодів та тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень і даним про її особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.

При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_3, було призначене покарання майже в мінімальних межах санкції, призначаючи покарання, у відповідності до ст. 70 КК України, суд застосував принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, а призначаючи остаточне покарання у відповідності до ст. 71 КК України, суд застосував принцип часткового складання покарань, що також не свідчить про несправедливість призначеного покарання через його суворість.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року, у відношенні ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженою, яка утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді:

В.Я. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Фомін