Постанова № 7515956, 28.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16645/09/0570

час прийняття постанови: 09-07

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Скокіні О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк»

до Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання дій та ДПІ безпідставними, визнання наказу від 09 жовтня 2009 року №722 таким, що прийнятий безпідставно та скасування наказу

за участю представників:

від позивача: Павликова Є.І. - за дов.          

від відповідача: Івашкевич В.Ю. – за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» звернулось з позовом до Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання дії посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, щодо здійснення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоцентр Донецьк» за період 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року незаконними, скасування наказу ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 09 жовтня 2009 року № 772 про призначення виїзної позапланової перевірки, заборону ДПІ у Ленінському районі м. Донецька застосування адміністративного арешту активів ТОВ «Автоцентр Донецьк» відповідно до положень пунктів 9.1.2. та 9.3.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» (далі закон № 2181). Заявою від 26 листопада 2009 року №226 позивачем позовні вимоги було змінено, у зв’язку з чим просив визнати дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу від 09 жовтня 2009року №772 про проведення виїзної позапланової перевірки безпідставними. Просив визнати наказ таким, що прийнятий безпідставно та скасувати його (а.с.77). Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Позивачем 09 жовтня 2009 року отримало від представників відповідача наказ від 09.10.2009 р. за №772 про призначення виїзної позапланової перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, проведення перевірки передбачається в період з 09 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2009 року. Разом із наказом було надане направлення №437/17-3/32788948 від 09 жовтня 2009 року на позапланову документальну виїзну перевірку Позивача. Позивач не погоджується із наказом від 09 жовтня 2009 року № 772 про призначення позапланової документальної виїзної перевірки та вважає дії посадових осіб відповідача, за тих підстав, в період з 17 червня 2009 року по 22 липня 2009 року відповідачем, була проведена комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки посадовими особами Відповідача 29 липня 2009 року було складено Акт №2250/23-2/32788948, (в подальшому також - «Акт перевірки»). Складання Акту перевірки свідчить про закінчення відповідачем вказаної комплексної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності. Після цього, 13 серпня 2009 року ТОВ «Автоцентр Донецьк» отримало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 11 серпня 2009 року №0000742341/0, яким позивачу були нараховані податкові зобов’язання з податку на рекламу на суму 12, 92 грн., та штрафні санкції 680, 00 грн., та від 11 серпня 2009 року №0000971740/0, про нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 145,13 грн. та штрафних санкцій у сумі 290,26 грн. 25 серпня 2009 року зазначені податкові повідомлення – рішення були оскаржені у адміністративному порядку. Позивач не погоджується з підставами для проведення перевірки визначеними відповідачем у спірному наказі, пункт 4 частину 6 статті 11і Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме у зв'язку з наданою позивачем скаргою. Позивач зазначає, що оскарження рішень відповідача, винесених за результатами комплексної перевірки після її закінчення не може бути підставою для проведення позапланової перевірки, а дії відповідача, спрямовані на повторне проведення перевірки, незаконними, оскільки позивачем скарга була подана на податкові повідомлення-рішення, що були винесені по результатам проведення перевірки вже після її закінчення, а не на дії посадових осіб під час проведення перевірки, вважаємо, що відповідач не має законних підстав для здійснення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Автоцентр Донецьк», а тому дії Відповідача, спрямовані на проведення такої перевірки є незаконними. Вказує, що під час прийняття оскаржуваного наказу не існувало підстав для проведення позапланової перевірки, які визначені пунктом 4 частиною 6 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу». Позивач вважає, що наказ безпосередньо зачіпає його інтереси оскільки до обов’язків належить допускати посадових осіб відповідача для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а не допуск має певні правові наслідки. У зв’язку з чим просив визнати безпідставними дії відповідача, щодо прийняття наказу, визнати наказ таким, що безпідставно прийнятий, а також його скасувати. У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, та надав пояснення аналогічні вказаним у позовній заяві.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надав заперечення (а.с.63), у яких зазначив, що пунктом 4 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» визначено, що позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, якщо платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки. Працівниками інспекції було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним податкового законодавства, під час перевірки інспектори дійшли висновку про порушення платником певних норм податного законодавства, про що було складено відповідний акт, за результатами розгляду акту заступником начальника інспекції були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податків та застосування штрафних санкцій до підприємства саме за ці порушення. Порядок оскарження рішень податкового органу визначений пунктом 5.2 статті 5 закону №2181, відповідно до якого позивачем було подано скаргу до інспекції з вимогою скасувати прийняті рішення. Посилання позивача на те, що він не оскаржував дії посадових осіб під час проведення перевірки є необґрунтованим оскільки рішення про нарахування податків є наслідком розгляду висновків перевіряючих, які були зроблені ними під час проведення перевірки та після цього відображені в акті перевірки. Відповідач зазначає, що у своїй скарзі, позивач вказував посилання перевіряючих у акті перевірки є некоректними та не відповідають дійсності. Тому для перевірки цих аргументів підприємства інспекцією було видано наказ про проведення позапланової перевірки, у допуску до якої підприємством було відмовлено. Вважає, що вимоги позивача щодо визнання наказу про проведення позапланової перевірки не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки у цьому випадку позов підприємства не направлений на відновлення будь-яких прав позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО №744928 від 27 листопада 2008 року. Знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька.

Відповідачем в період з 17 червня 2009 року по 22 липня 2009 року, була проведена комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки було складено акт від 29 липня 2009 року №2250/23-2/32788948. (а.с.11). На підставі акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 11 серпня 2009 року №0000742341/0, яким позивачу були нараховані податкові зобов’язання з податку на рекламу на суму 12, 92 грн., та штрафні санкції 680, 00 грн., та від 11 серпня 2009 року №0000971740/0, про нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 145,13 грн. та штрафних санкцій у сумі 290,26 грн. (а.а. 52,53). Не погодившись з зазначеними повідомленнями – рішеннями, позивач подав у до ДПІ у Ленінському районі скаргу від 25 серпня 2009 року №171, у якій просив податкові повідомлення – рішення скасувати повністю (а.с.54). Відповідачем 09 жовтня 2009 року було видано Наказ № 112 «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоцентр – Донецьк», підставою для проведення перевірки у наказі визначено подання позивачем скарги на повідомлення – рішення, керувався пунктом 4 частиною 6 статті 11 – 1 Закону України «Про державну податкову службу». У судовому засідання з’ясовано, що позивач для проведення перевірки відповідача не допустив, цей факт сторонами було підтверджено, та не спростовується.

Позивач із вказаними діями, наказом відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, у зв’язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності призначення позапланової перевірки товариства.

Відповідно до підпункту 1, пункту 1, підпункту 2 пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка регламентує права органів державної податкової служби, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ, здійснювати контроль ,зокрема, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно з статтею 11-2 зазначеного закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з аналізу зазначених норм закону, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, вищезазначеною статтею закону встановленні наслідки недотримання контролюючими органами цих умов. Згідно з частиною другою цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій цієї статті, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб інспекції до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки, що позивачем і було зроблено, тобто використано право позивача на захист своїх прав в позасудовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї статті предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків та встановлені законом умови їх реалізації.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що юридичне значення для позивача мають саме рішення, прийняті за результатами перевірки, а не призначення перевірки, а вимоги щодо визнання наказу про проведення позапланової перевірки не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки у цьому випадку позовні вимоги не направлені на відновлення будь-яких прав позивача.

Відповідно до статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, де між іншим передбачено проведення перевірки у разі, подання платником податків у встановленому порядку скарги про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 закону №2181 передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Пунктом 2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних фінансових санкцій органами державної податкової служби затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 17 березня 2001 року N 110, та Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за N 268/5459, встановлено, що податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків:

сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання;

сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів; таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних);

сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання;

сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із скаргою до відповідача про визнання податкових повідомлень – рішень в порядку передбаченому законом, оскаржуючи висновки перевіряючи, які, як зазначено в скарзі «є некоректними, та не відповідають дійсності» (а.с.56), тобто фактично оскаржуючи їх дії, що мали місце, під час перевірки. Суд не погоджується з твердженням позивача, що дії відповідача безпідставні, оскільки позивач оскаржував податкові повідомлення – рішення винесені після проведення перевірки, з огляду на те, що вимагати повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки під час проведення перевірки не можливо, оскільки результати ще відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41,42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» до Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання дії щодо прийняття Наказу від 09 жовтня 2009 року №772, про проведення виїзної позапланової перевірки безпідставними, визнання наказу від 09 жовтня 2009 року №772 таким, що прийнятий безпідставно, та скасування Наказу від 09 жовтня 2009 року №772 відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 грудня 2009 року в присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 04 січня 2010 року.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шинкарьова І.В.