Ухвала суду № 75156779, 05.07.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3615/18

Провадження № 2/750/1246/18

У Х В А Л А

05 липня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Литвиненко І. В.

за участю секретаря судового засідання Юрченко І. В.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Чернігівської райдержадміністрації ОСОБА_4, Публічного акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання рішення незаконним та скасування його,

треті особи – ОСОБА_5 опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради

встановив:

у квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Чернігівської райдержадміністрації ОСОБА_4, Публічного акціонерне товариство «Укрсоцбанк», у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення індексний номер : 37897473 від 02.11.2017 року про державну реєстрацію прав власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1, що у м. Чернігові (далі – Рішення).

Позивач заявляв вимоги до спеціального суб’єкта, на якого покладено функції державного реєстратора, які обґрунтовані порушенням державним реєстратором існуючих порядку та вимог щодо реєстрації права власності на іпотечне майно, положень Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1952-ІV) та вчиненням Приватним нотаріусом дій поза межами повноважень, визначених законодавством, порушення Закону України « Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». При цьому будь-яких матеріально-правових вимог він не заявляв, а тому в зазначеному випадку має місце спір між ним та державним реєстратором, як суб’єктом, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, і цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач подав позов до суду, у якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно доп. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Позивач вважає, що спір не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов’язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, крім того зазначав, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_5 опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» про визнання дій протиправними та скасування рішення закрите. Також позивачем зазначено, що відповідно до ст.. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

Однак суд вважає, що до цих правовідносин не застосовується, оскільки мова йде не про підсудність, а про юрисдикцію.

Суд вважає думку позивача помилковою, так як убачається з позовної заяви, обставини виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до суду.

Як убачається зі змісту позовної заяви, 25 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який змінив своє найменування на ОСОБА_6 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 958/3-42, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти на фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до договору № 53 про пайову участь у будівництві житлового будинку по вул. Курсанта Єськова, 8-а від 30 листопада 2005 року в сумі 30000 доларів США зі сплатою 12,7 процентів річних за користування ним з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 20 червня 2032 року. 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено додаткову угоду № 958/3-42-1 про внесення змін до договору кредиту № 958/3-42 від 25 червня 2007. На забезпечення виконання основного зобов’язання позивач передав Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2.

9 червня 2015 року державний реєстратор речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Чернігівської райдержадміністрації ОСОБА_4 прийняв Рішення про державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру, індексний номер індексний номер: 37897473 від 02.11.2017 року про державну реєстрацію прав власності за ПАТ «Укрсоцбанк» .

Позивач зазначає, що на порушення вимог Закону № 1952-ІV відповідач провів державну реєстрацію права власності на нерухоме майно без вчинення дії з нерухомим майном. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не вчинялося, окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержавтелем про задовлення вимог іпотеко держателя також не укладалось.

Отже, за наведених вище обставин можна дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_3 не містить вимог щодо виконання цивільно-правових угод, натомість позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора.

Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону № 1952-ІV.

Отже вказаний спір є публічно-правовим, та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вказана правова висловлена Верховним судом у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 803/1125/17 у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв’язку із вищенаведеним, суд вважає, що цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження у справі необхідно закрити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України України, суд

у х в а л и в :

закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Чернігівської райдержадміністрації ОСОБА_4, Публічного акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання рішення незаконним та його скасування.

Ухвала може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п‘ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2018.

Суддя: І. В. Литвиненко