Постанова № 75150486, 21.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8653/17 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/1459/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 21.06.2018

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Олійника В.І., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2018 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував наступним:

19 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 700/728552-KR, згідно умов якого останній отримав грошові кошти в сумі 29 000,00 долорів США. 19 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №700/728557-РО, згідно умов якого поручитель відповідає перед банком у тому обсязі, що і боржник.

В порушення умов договору позичальник ОСОБА_3 зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 24 липня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 64 963,43 доларів США, що складається із суми заборгованості за кредитом 28 450,43 доларів США та суми заборгованості за відсотками 36 513,00 доларів США, яку позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Також просив стягнути з відповідачів сплачений ним судовий збір.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою, яку мотивувала наступним:

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору № 700/728552-KR від 19 вересня 2008 року – погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку - до 20 числа включно кожного місяця, починаючи з жовтня 2008 року.

Згідно із п.п. 4.4. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. цього договору протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Як вбачається з довідки № 10.1-87/13736 від 25.07.2017 року, виданої ПАТ «УКРСОЦБАНК» ОСОБА_3, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений 06 травня 2009 року на суму 200 доларів США. За таких умов, відповідно до положень п.п. 4.4. кредитного договору строк користування кредитом сплив 21 серпня 2009 року.

У ПАТ «УКРСОЦБАНК» виникло право пред’явити вимогу до поручителя про виконання порушених зобов’язань боржника щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 21 вересня 2009 року і протягом наступних шести місяців. Оскільки банк звернувся з позовом до суду лише 01.08.2017 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, ОСОБА_2 просила суд визнати поруку, встановлену укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 договором від 19 вересня 2008 року № 700/728557-РО, припиненою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2018 року позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтувала скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що судом залишено поза увагою ту обставину, що позивачем ПАТ «УКРСОЦБАНК» подано позов до суду лише у серпні 2017 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Таким чином її вимоги щодо визнання поруки припиненою підлягають задоволенню. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовитив повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що судом були проігноровані його доводи, що позивачем ПАТ «УКРСОЦБАНК» подано позов до суду лише у серпні 2017 року, тобто вже після спливу строку позовної давності, про необхідність застосування якого відповідач заявляв в суді першої інстанції. Не звернув увагу суд й на доводи зустрічного позову щодо припинення поруки ОСОБА_2 у зв’язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Крім того розрахунок заборгованості за кредитом не відповідає дійсності. Таким чином позовні вимоги ПАТ «УКРСОЦБАНК» не підлягають задоволенню. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 700/728552-KR, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 29 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 квітня 2018 року.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору погашення кредиту має здійснюватися в наступному порядку - до 20 числа включно кожного місяця, починаючи з жовтня 2008 року.

Згідно з пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору кредиту, позичальник зобов’язався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 1.1.1, 2.4., 2.10 договору, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.4, 3.3.14 цього договору.

Відповідно до пункту 4.4 договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.7 3.3.8 цього договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Із зазначеного пункту договору (4.4) вбачається, що він не встановлює право банку звернутися до боржника з вимогою про дострокове погашення кредиту у разі виникнення прострочення (яким банк може скористатися, а може й ні), а імперативно змінює строк виконання зобов’язання та встановлює новий строк повернення кредитних коштів за умови настання чітко визначених обставин (прострочення платежів за кредитом більше ніж на 90 днів).

Як вбачається з довідки ПАТ «УКРСОЦБАНК» № 10.1-87/13736 від 25.07.2017 року, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений боржником 06 травня 2009 року на суму 200 доларів США. За таких умов, враховуючи, що відповідно до умов п. 1.1.1. договору погашення кредиту має здійснюватися щомісячно до 20 числа включно кожного місяця, на наступний робочий день після спливу 90-деннного строку після цього, а саме 19 серпня 2009 року, строк користування кредитом сплив, а у боржника виник обов’язок погасити усю заборгованість за кредитним договором.

У відповідності до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності відповідно до вимог ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному випадку строк позовної давності для пред’явлення вимоги банку про погашення кредитної заборгованості почав свій перебіг з часу невиконання зобов’язання боржником (19 серпня 2009 року) та сплив 19 серпня 2012 року. В той же час позов до суду було направлено банком 10.08.2017 року. При цьому обставин, що обумовлювали б переривання чи зупинення такого строку, як і підстав для його поновлення з відповідним клопотанням, позивачем до суду представлено не було. За таких умов колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що позов ПАТ «УКРСОЦБАНК» було пред’явлено поза межами встановленого законом строку позовної давності.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було належним чином встановлено факт невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором та розмір його кредитної заборгованості перед банком. В той же час, враховуючи заяву представника ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності, подану ним до суду першої інстанції, та зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що позов ПАТ «УКРСОЦБАНК» не підлягає до задоволення через пропуск позивачем строку позовної давності, на що суд першої інстанції увагу не звернув.

Окрім наведеного, колегія суддів апеляційного суду також приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою.

Як було встановлено в ході розгляду справи, 19 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №700/728557-РО, згідно умов якого поручитель відповідає перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором № 700/728552-KR. При цьому відповідно до положень п. 6.2 договору поруки, він набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов’язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

В даному випадку договором поруки не було визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами його п. 6.2. встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов’язків, забезпечених порукою.

Як вже було зазначено вище, строк виконання зобов’язань за кредитним договором наступив 19 серпня 2009 року, в той час як позов було направлено до суду лише 10 серпня 2017 року. Таким чином, оскільки у шестимісячний строк з дня настання строку виконання основного зобов'язання банк не пред’явив позову до поручителя, порука припинила свою дію, на що суд першої інстанції також увагу не звернув, безпідставно відмовивши у задоволенні зустрічної позовної вимоги.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України серед підстав для скасування апеляційним судом судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно вимог ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні первісного позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою задовольнити. Визнати поруку за договором поруки від 19 вересня 2008 року № 700/728557-РО, укладеного між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, припиненою.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1600 гривень (одна тисяча шістсот) 00 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 5000 гривень (п’ять тисяч) 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: В.І. Олійник

ОСОБА_4