Постанова № 75150420, 05.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/354/18 Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.Провадження № 22-ц/780/2644/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 05.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Приходька К.П.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоммерсгруп» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 доТОВ «Альфакоммерсгруп» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Не погоджуючись із ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанції та постановити нову, якою його заяву про забезпечення позову задоволити в повному обсязі,посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд прийшов до хибних висновків про недоведеність ним підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, суд помилково вказав про відсутність доказів щодо належності відповідачу рахунку № 2600811577001 в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» м.Києва для накладення арешту на кошти на цьому рахунку.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу не надійшов.

Позивач ОСОБА_2 до апеляційного суду не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив апеляційну скаргу задоволити.

Відповідач належним чином повідомлявся про час розгляду справи, до суду не з’явивися, причин неявки не повідомив, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 доТОВ «Альфакоммерсгруп» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, провадження в якій відкрите 05 квітня 2018 року.

Предметом спору у справі є стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 19000 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він 31 січня 2018 року на виконання умов укладеного між сторонами переднього договору купівлі-продажу транспортного засобу у вигляді трактора марки «Беларус» здійснив оплату авансу в розмірі 19000 грн. Проте у встановлений строк до 07 лютого 2018 року основний договір укладений не був, пропозицій чи повідомлень від відповідача не надходило, а відтак зобов’язання за попереднім договором припинилися.

Згідно положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю підстав для застосування таких заходів. При цьому суддя вірно виходив із того, що позивач не надав доказів, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

При відмові у вжитті заходів забезпечення позову судом обгрунтовано враховано як зміст вимог ОСОБА_2, які полягають у стягненні грошових коштів в розмірі 19000 грн., так і ненадання заявником доказів про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд вірно вказав, що заява позивача грунтується на припущеннях та не доводиться об’єктивними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до хибних висновків про недоведеність заявником підстав для вжиття заходів забезпечення позову безпідставні. Подаючи заяву, про вжиття заходів забезпечення позову, заявник не надав суду відомостей чи доказів, що відповідач у справі ТОВ «Альфакоммерсгруп» припинив господарську діяльність чи у його відношенні розпочата процедура банкрутства (ліквідації тощо), чи що у нього відсутнє майно, чи що він має значний обсяг невиконаних податкових чи інших фінансових зобов’зань, чи має значну кількість кредиторів. Тобто, заяник не надав переконливих відомостей про те, що відповідач - юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, у випадку задоволення вимог про стягнення 19000 грн. буде неспроможна виконати таке рішення суду.

Посилання скаржника на те, що суд помилково вказав про відсутність доказів щодо належності відповідачу рахунку № 2600811577001 в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» м.Києва для накладення арешту на кошти на цьому рахунку також безпідставні, оскільки квитанція не є належним і допустимим доказом у розумінні статей 77,78 ЦПК України, який доводить належність вказаного у квитанції рахунку відповідачу. При цьому колегія суддів виходить із того, що дана обставина не має правового значення, з викладених вище підстав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: