Постанова № 75139981, 05.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/8333/16-ц Номер провадження 22-ц/775/583/2018

Єдиний унікальний номер 234/8333/16-ц Головуючий у 1 інстанції Юр’єва К.С.

Номер провадження 22-ц/775/583/2018 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ», про звернення стягнення на предмет застави

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_4,

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року, ухвалене в залі суду в м. Краматорську Донецької області о 15-18 годині, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що 12 грудня 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортних засобів №606/6 в забезпечення виконання зобов’язань за договором кредитної лінії №606 від 12 грудня 2013 року, укладеним між позивачем та ТОВ «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ». Позичальник порушує умови договору, тому станом на 13 серпня 2015 року виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 3500000 грн., по сплаті відсотків в сумі 812383,61 грн., пені в сумі 1178287,88 грн. та штрафу в сумі 2082547,97 грн. 6 серпня 2015 року ОСОБА_3 відчужив заставний автомобіль ОСОБА_5 Просили звернути стягнення на транспортний засіб – автомобіль TOYOTA LC, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_5 на користь ПАТ «Діамантбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії в сумі 7573219,46 грн. шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмету застави, яка повинна бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 12 квітня 2016 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 на належного - ОСОБА_2

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Діамантбанк» задоволено; звернуто стягнення на транспортний засіб марки TOYOTA LC, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_2, на користь ПАТ «Діамантбанк», в рахунок погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 606 від 12 грудня 2013 року в сумі 7 573 219,46 грн., шляхом продажу транспортного засобу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка повинна бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом), під час проведення виконавчих дій; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2018 року заяву ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_6, про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 від імені якої діяла ОСОБА_4, просила рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення незаконне та необґрунтоване, суд в порушення норм процесуального права не надіслав на її адресу позовну заяву з документами, не повідомив належним чином про час судового розгляду, чим позбавив її можливості подати заперечення та клопотання, суд не врахував, що позивач не довів правильність наданих розрахунків заборгованості, а надані ним документи не є належними доказами, тобто рішення суду щодо розміру заборгованості ґрунтується на припущеннях. Крім того, суд не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 не є стороною кредитних правовідносин, не є заставодавцем за договором застави автомобіля, а є добросовісним набувачем майна, що виключає можливість його витребування , а посилання суду на положення ст.388 ЦК України є помилковим.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_8 просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 не підписував договір застави.

Інші учасники справи до суду не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 12 грудня 2013 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу №606/6, за яким в заставу передано транспортний засіб TOYOTA LC, реєстраційний номер НОМЕР_1, загальною вартістю 791964 грн. в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» перед позивачем за договором кредитної лінії №606 від 12 грудня 2013 року, станом на 13 серпня 2015 року розмір заборгованості по кредитним коштам склав 3500000 грн., по сплаті відсотків за користування – 812383,61 грн., 29 квітня 2015 року ОСОБА_3 та ТОВ «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» надіслані листи з вимогою погасити заборгованість, 6 серпня 2015 року автомобіль перереєстровано на ОСОБА_5, 8 серпня 2015 року – на ОСОБА_9, 15 вересня 2015 року – на ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником порушені умови кредитного договору, а заставодавцем вимоги закону щодо неможливості відчуження предмету застави без письмової згоди заставодержателя, тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет застави

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

В порушення вимог договору позичальник - ТОВ «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» взяті зобов’язання не виконував, внаслідок чого станом на 13 серпня 2015 року виникла заборгованість в загальній сумі 7573219,46 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 3500000 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 812383,61 грн., заборгованість зі сплати пені в сумі 1178287,88 грн., заборгованість зі сплати штрафу в сумі 2082547,97 грн. (т.1 арк..спр.3-6).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру заборгованості безпідставні.

На підставі ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

В обґрунтування наявності заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості (т.1 арк.спр.30-35), з якого вбачається, що заборгованість по тілу кредиту виникла за період з 14 жовтня 2014 року, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами виникла за період з 1 жовтня 2014 року по 12 серпня 2015 року, заборгованість зі сплати пені нарахована за період з 13 лютого 2015 року по 12 серпня 2015 року, заборгованість зі сплати штрафу нарахована станом на 10 червня 2015 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надала суду жодного доказу в обґрунтування заперечень, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розмір заборгованості по тілу кредиту складає 3500000 грн., розмір заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 812383,61 грн..

В той же час суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем безпідставно нараховані пеня та штрафи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» N 1669-VII від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк (Донецька міська рада).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість зі сплати пені нарахована за період з 13 лютого 2015 року по 12 серпня 2015 року, заборгованість зі сплати штрафу нарахована станом на 10 червня 2015 року, що суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Крім того, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору кредитної лінії, а саме пунктом 5.1 передбачено, що за несвоєчасне повернення фактично отриманих позичальником кредитних коштів в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії та/або за несвоєчасну сплату процентів за користування ними та/або за несвоєчасне погашення комісії за цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі діючої на період виникнення прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка нараховується до дати повного погашення заборгованості за кредитом та процентами відповідно, а також штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов’язання.

Отже одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне повернення фактично отриманих позичальником кредитних коштів та несвоєчасна сплата процентів за користування ними – свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене розмір заборгованості позичальника ТОВ «ЮЗ АЛКО-ТРЕСТ» перед кредитодавцем – позивачем по справі станом на 13 серпня 2015 року складе в загальній сумі 4312383,61 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 3500000 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 812383,61 грн.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частинах 1 та 2 статті 590 ЦК України зазначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, шостої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодавець набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором чи законом. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Умовами договору застави транспортних засобів №606/6 від 12 грудня 2013 року, укладеному між позивачем та ОСОБА_3 передбачено, що випадки, у разі настання яких заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (п.4.1), серед яких є невиконання або неналежне виконання позичальником зобов’язання в цілому або в тій чи іншій частині в строки, передбачені кредитним договором; у випадку, якщо заставодавець порушив будь-який з обов’язків, що зазначені в п.3.3.1 – п.3.3.12 цього договору (т.1 арк..спр.16-21).

Отже, у позивача виникло право звернення стягнення на предмет застави, оскільки позичальник не виконав обов’язки за кредитним договором по поверненню кредитних коштів.

Крім того, за пунктом 3.3.5 даного договору застави заставодавець зобов’язаний отримати письмову згоду заставодержателя на вчинення дій, пов’язаних із зміною права власності на предмет застави.

В порушення даних умов договору заставодавець ОСОБА_3, який є власником предмета застави на підставі довідки-рахунку від 1 квітня 2013 року та зареєстрував своє право 5 липня 2013 року (т.1 арк..спр.97), 14 січня 2015 року без погодження з заставодержателем – позивачем по справі зняв автомобіль з обліку для реалізації та в цей же день автомобіль був зареєстрований на нового власника – ОСОБА_10 (т.1 арк..спр.130-131).

На підставі ст. 17 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

В той же час відповідно до ст.27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає свою силу незалежно від того, чи знала особа, до якої перейшло майно або майнові права, що складають предмет застави, про існування права застави третіх осіб на таке майно. Якщо особі не було відомо про існування застави, дана обставина має значення для правовідносин між цією особою і заставодавцем. Зокрема, відповідно до приписів статті 659 ЦК України невиконання заставодавцем під час укладення договору купівлі-продажу обов'язку попередити покупця про існування права застави третіх осіб на товар, що продається, дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору.

Положення ст.27 Закону України «Про заставу» в частині збереження застави застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Таких виключних обставин під час розгляду справи не встановлено.

За змістом статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву "право слідування".

З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2013 року обтяження, яке є предметом спору, - застава рухомого майна – автомобіля, зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 14071630 (т.1 арк..спр.22-23).

Виходячи з викладеного доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є добросовісним набувачем, не є стороною кредитних відносин, як підстави для відмови в позові, не ґрунтуються на законі.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом положень ст.388 ЦК України не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки судом не застосовувалась ст.388 ЦК України, а застосовані положення ст.10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме: «у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна».

Пояснення представника третьої особи ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 не підписував договір застави не можуть бути підставою для скасування рішення суду за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Третя особа ОСОБА_3 з апеляційною скаргою не звертався, тобто обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції не оспорював.

Крім того, договір застави транспортних засобів №606/6 від 12 грудня 2013 року був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_11С.(т.1 арк.спр.16-21).

На підставі ст.43 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

За змістом глав 3, 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов’язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

За змістом посвідчувального напису нотаріуса на договорі, який є предметос судового розгляду, він був підписаний в присутності нотаріуса, особи громадян, які підписали договір, встановлено, іх дієздатність перевірена.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, що позбавило її права на подання заперечень проти позовних вимог та підтвердження таких заперечень відповідними доказами не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачу надано можливість заперечувати ті обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги, однак відповідач не спростувала обставин, які були предметом позовних вимог.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для зміни рішення суду в частині розміру заборгованості, в рахунок погашення якої звертається стягнення.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в максимальному розмірі на час звернення до суду з позовом - 3654 грн. (т.1 арк.спр.1).

Отже, підстави для зміни розподілу судових підстав відсутні.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2016 року змінити в частині розміру заборгованості в рахунок погашення якої звертається стягнення.

Звернути стягнення на транспортний засіб марки TOYOTA LC 200 4,5 D V8 Premium 6АТ, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) JTMHV05J704061585, номер двигуна НОМЕР_3, зареєстрований на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_4, що мешкає у буд. 70 по вул. Жовтневій смт. Ясинівка м. Макіївки Донецької області, на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (код ЄДРПОУ 23362711), що знаходиться у буд. 10-А Контрактової площі у м. Києві, в рахунок погашення заборгованості за Договором кредитної лінії № 606 від 12 грудня 2013 року в сумі 4312383 грн. (чотири мільйони триста дванадцять тисяч триста вісімдесят три гривні) 61 коп., шляхом продажу транспортного засобу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка повинна бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом), під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення складено 06 липня 2018 року

Головуючий