Постанова № 75126590, 03.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7710/18Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/626/18 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін: приватного виконавця ОСОБА_1, представника боржника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/7710/18 за апеляційною скаргою приватного виконавця ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2018 року, постановлену суддею Черніцькою І.М., повна ухвала суду складена 07 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про примусове проникнення у квартиру за №22 по вул.Шпитальна,3 в м.Тернопіль, що належить боржнику ОСОБА_2 з метою проведення опису та арешту майна боржника.

В обґрунтування подання приватний виконавець вказує, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження АСВП №55999368 про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 31372,69 дол.США заборгованості за договором кредиту, відкрите на примусове виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року за №607/6955/16ц. Боржник ОСОБА_2 добровільно заборгованість не погашає. Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстрована квартира за №22, що по вул.Шпитальна, 3 в м.Тернополі. Будь-яке інше рухоме та нерухоме майно за боржником не значиться, пенсії не отримує і не працює за трудовим чи цивільно-правовим договором.

Виходами приватного виконавця на місце вчинення виконавчих дій установлено, що на дзвінки та стукіт у двері квартири за №22 по вул.Шпитальна, 3 в м.Тернопіль ніхто не відчиняє.

Посилаючись на наведене і на те, що боржник ОСОБА_2 не вчинив жодних дій на виконання судового рішення, на вимоги виконавця не реагує та своєю неявкою за місцем вчинення виконавчих дій чинить перешкоди у виконанні виконавчого листа, просив подання задовольнити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04 травня 2018 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, а саме: в квартиру за №22 по вул.Шпитальна, 3 в м.Тернополі відмовлено.

В апеляційній скарзі приватний виконавець ОСОБА_1, посилаючись на незаконність і необгрунтованість даної ухвали, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду і задоволити подання про примусове проникнення та надати дозвіл на примусове проникнення до володіння (нерухомого майна) боржника ОСОБА_2, а саме в квартиру №22, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна,3 для опису майна та подальшої реалізації в рахунок погашення боргу. Вказує, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження та вимог-повідомлень щодо примусового виконання рішення суду надсилались ОСОБА_2 за адресою, вказаною у виконавчому листі, що з огляду на приписи ч.1 ст.28 Закону України “Про виконавче провадження” свідчить про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та вчинення інших дій приватним виконавцем для примусового виконання рішення суду.

Наголошує, що подані до суду матеріали про примусове проникнення до житла, що належить боржнику, свідчать про те, що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про намір приватного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту нерухомого майна, але ОСОБА_2 чинив у цьому перешкоди та не надав доступу до житла у відведений для нього час вчинення виконавчих дій, чим підтверджує факт свідомого ухилення від виконання судового рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу боржником ОСОБА_2 не подано.

Під час розгляду справи в апеляційному суді приватний виконавець підтримав вимоги апеляційної скарги. Адвокат — представник боржника ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав, пояснивши, що боржник вважає незаконним рішення суду, на виконання якого виданий виконавчий лист, а тому виконувати таке рішення не має намірів. Крім того, дверей до свого житла ОСОБА_2 приватному виконавцю не відчиняє, так як виконавчих дій налякаються його дружина та малолітні діти, які проживають разом із ним у квартирі №22, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна,3 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що подані до суду приватним виконавцем матеріали не свідчать, що боржник ОСОБА_2 перешкоджає виконанню рішення суду, що унеможливлює його примусове виконання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист за №607/6955/16ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором за №11/421-к від 16.10.2007 року в розмірі 31372,69 доларів США з яких: 24598,00 доларів США заборгованість по кредиту, у тому числі 9881,60 доларів США - прострочена заборгованість по сумі кредиту, 4801,52 доларів США сума простроченої заборгованості по відсотках, 1973,17 доларів США сума нарахованої пені/підвищених відсотків, а також судовий збір по 5926,27 грн. з кожного.

16 березня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №607/6955/16ц від 23.05.2017 року в частині боржника ОСОБА_2, про що його повідомлено рекомендованим листом. Постанова про відкриття виконавчого провадження була вручена боржнику 26 березня 2018 року, що стверджується його розпискою про вручення (а.с.6).

16 березня 2018 року приватним виконавцем ОСОБА_1 винесена постанова про арешт майна боржника, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2

Згідно з відповідями Пенсійного фонду України за №1036858974, №1036854138 від 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює, пенсії не одержує.

З відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області від 27 березня 2018 року за № 31/19-1410 вбачається, що за боржником транспортні засоби не значаться.

Відповідно до листа ПАТ «Кредобанк» від 26.03.2018 року на виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника повідомлено, що станом на 23 березня 2018 року рахунки ОСОБА_2 закрито.

Згідно з листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2018 року на момент арешту коштів ОСОБА_2 згідно постанови приватного виконавця залишок коштів на рахунках ОСОБА_2 складає 34,01 грн.

Відповідно до листа ПАТ «ВТБ Банк» від 05 квітня 2018 року на виконання постанови про арешт коштів повідомлено, що станом на 05 квітня 2018 року залишок коштів по рахунках ОСОБА_2 складає 0,00 грн.

Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №117357724 від 16.03.2018 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за №22 по вул.Шпитальна, 3 в м.Тернополі.

02 квітня 2018 року приватним виконавцем надіслана вимога ОСОБА_2, в якій зобов'язано останнього 12.04.2018 року з'явитися на місце проведення виконавчих дій з метою встановлення майнового стану боржника, яке відбудеться 12 квітня 2018 року о 18.00 год по вул.Шпитальна, 3/22 в м.Тернополі .

12 квітня 2018 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна, 3/22, на неодноразові дзвінки та стукіт в двері ніхто не відреагував, що підтверджується актом державного виконавця від 12 квітня 2018 року.

16 квітня 2018 року приватним виконавцем надіслана вимога ОСОБА_2, в якій зобов'язано останнього 26.04.2018 року з'явитися на місце проведення виконавчих дій з метою перевірки майнового стану боржника, яке відбудеться 26 квітня 2018 року о 18.00год по вул. Шпитальна, 3/22 в м.Тернополі .

26 квітня 2018 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: м.Тернопіль, вул.Шпитальна, 3/22. Встановлено, що двері квартири зачинені, на неодноразові дзвінки та стукіт в двері ніхто не відреагував, що підтверджується актом державного виконавця від 26 квітня 2018 року.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби за вих.№0.184-24509/0/15-18 від 14.06.2018 року боржник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетнув державний кордон України 05.06.2018 року у напрямку Львів-Анталія.

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід'ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.

За змістом частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.

Обов'язковість виконання судових рішень, як невід'ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.6, 13, ст.1 Першого протоколу)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 18 Закону містить перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців, зокрема п.4 ч.3 ст.18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із Законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Крім того, Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Відповідно до ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Визначальним при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що дії (бездіяльність) боржника ОСОБА_2 призводять до тривалого невиконання виконавчого документа (рішення суду), що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості та остаточності судових рішень.

В даному випадку, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема, судом не взято до уваги, що у боржника була можливість виконати добровільно рішення суду, він перебував на території України, разом з тим, останнім не вчинено жодних дій для виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що копії вимог-повідомлень, які додані до матеріалів подання, можуть свідчити лише про факт надсилання їх адресату, а не про вручення їх останньому, а відтак — про відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце вчинення виконавчих дій, необхідність з'явитись за місцем реєстрації щодо встановлення майнового стану, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналізуючи вищезазначені норми права, апеляційний суд вважає численні вимоги-повідомлення, що надсилались ОСОБА_2 приватним виконавцем на адресу, яка зазначена у виконавчому документі, належним повідомленням боржника про дату, час та місце вчинення виконавчих дій і необхідність з'явитися за місцем реєстрації щодо встановлення майнового стану.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги і той факт, що приватний виконавець ОСОБА_1 вичерпав усі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Свідоме ухилення боржником від допуску виконавця до житла може виявлятись у формі дії або бездіяльності. В даному випадку колегія суддів розцінює поведінку боржника ОСОБА_2 як бездіяльність, яка виражається у невчиненні дій, які він зобов'язаний був і міг вчинити, але не вчинив.

Умисне невиконання боржником рішення суду та ігнорування викликів державного виконавця підтверджується копіями таких викликів, вимог-повідомлень та актів, що містяться в матеріалах справи.

Отже, приватний виконавець, у порядку, визначеному законом, правомірно звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, в даному випадку, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості, оскільки іншого майна боржник не має.

Як встановлено під час апеляційного розгляду даної справи, здійснені державним виконавцем виконавчі дії щодо стягнення з боржника заборгованості виявилися безрезультатними, боржник ухиляється від виконання судового рішення, що підтверджується наявними у справі доказами, та не заперечується представником боржника про перешкоди приватному виконавцю у вільному доступі до спірного житла з метою опису та арешту майна боржника на яке можливо звернути стягнення.

За таких обставин, приватний виконавець довів та надав належні докази того, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду і перешкоджає державному виконавцю у доступі до нерухомого майна, яким він володіє, тому виходячи із вказаної засади судочинства як обов'язковість рішень суду, подання державного виконавця підлягає до задоволення.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам та зроблені із порушенням норм матеріального права, тому постановлена в даній справі ухвала підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання приватного виконавця, яким йому слід надати дозвіл на примусове проникнення в квартиру №22, по вул.Шпитальній,3 у м.Тернополі Тернопільської області з метою вчинення опису та арешту майна боржника ОСОБА_2 на виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року за №607/6955/16ц.

Керуючись статтями 367-368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2018 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області ОСОБА_1 задовольнити і надати йому дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), належного йому на праві власності - квартиру №22, по вул.Шпитальній,3 у м.Тернополі Тернопільської області з метою вчинення опису та арешту майна боржника на виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року за №607/6955/16ц.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 05 липня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5