Ухвала суду № 7511356, 30.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009 року №22а-5730/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Заверухи О.Б., Каралюса В.М.,

Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус» на постанову господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішень,

в с т а н о в и л а:

07.05.2007 року ТзОВ «Тотус» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000352305/0/76848, №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 року, №0000342305/1/86583, №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 року.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними прийняті Тернопільською ОДПІ податкові повідомлення-рішення №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 року в частині донарахування 55243,60 грн. податку на прибуток та застосування 24108,61 грн. санкцій та повідомлення-рішення №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 року та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 року, яким донараховано 37764,00 грн. податку на додану вартість та застосовано 18882,00 грн. штрафних санкцій, з моменту їх прийняття. В задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 року в частині донарахування 100707,15 гривень податку на прибуток та застосування 53866,76 гривень санкцій відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ, ТзОВ «Тотус» оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах Тернопільська ОДПІ просить постанову господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2007 року скасувати в частині задоволення позову ТзОВ «Тотус» і відмовити в задоволенні його позовних вимог повністю, ТзОВ «Тотус» просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та задоволити ці позовні вимоги.

Вимоги за апеляційною скаргою Тернопільська ОДПІ обґрунтовує тим, що судом першої інстанції помилково підтверджено правомірність застосування цін на послуги з реалізації товарів, переданих на комісію (комісійна винагорода) від пов'язаної особи ТОВ „Укрфітосфера" по цінах більших за звичайні.

ТзОВ «Тотус» вважає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, покликаючись на висновок експерта науково - дослідного експертно -криміналістичного центру УМВС України в Тернопільській області від 27.10.2007 року, а саме, що сума 20480 грн. є сумою коригування самостійно виявленої помилки за результатами минулих податкових періодів проведеною у відповідності пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, тобто платником здійснено перерахунок заборгованості в іноземній валюті, відповідно до бухгалтерської довідки від 31.12.2004року № 0-00000024; щодо суми 231385,79 грн., то позивачем на дану суму помилково завищені валові доходи в 4 кварталі 2004 року, а в 1 кварталі 2005 року помилку було виявлено і дану суму віднесено до валових витрат; висновок про завищення валових витрат на 150943 грн. податковою інспекцією зроблено тільки на підставі розрахунку бухгалтера, тоді як методики визначення частки матеріальних затрат не має, а тому податкова інспекція зобов'язана була самостійно провести такі розрахунки.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Тернопільської ОДПІ підтримала, а апеляційну скаргу позивача заперечила.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ТОВ «Тотус» підтримали з зазначених в ній підстав і просять її задоволити, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити..

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією не доведені в судовому засіданні прийняті на підставі підпункту „б", пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-111 повідомлення-рішення №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 року в частині донарахування 55243,60 грн. податку на прибуток та застосування 24108,61 грн. санкцій та повідомлення-рішення №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 року та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 року, яким донараховано 37764,00 грн. податку на додану вартість та застосовано 18882,00 грн. штрафних санкцій стосовно господарських операцій з отриманння послуг з реалізації товарів, переданих на комісію (комісійна винагорода) від пов'язаної особи ТОВ „Укрфітосфера" по цінах більших за звичайні.

Правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та № 0000352305/1/86584 від 20.12.2006 року в частині донарахування 100707,15 грн. податку на прибуток та застосування 53866,76 грн. санкцій за порушення Товариством пп.5.3.2 , 5.3.9 п. 5.3. та п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток підтверджена актом перевірки № 18449/23-02/30362983 від 10.11.2006 року, який не спростований Товариством

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи актом виїзної планової перевірки № 18449/23-02/30362983 від 10.11.2006 року за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року встановлено факти порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотус» норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , зокрема порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( завищено в першому кварталі 2005 року валові витрати на суму 20480,00 грн., оскільки дана сума не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, (донараховано 5125грн. податку та застосовано 3587,50 грн. санкцій), порушення п.5.3.2 ст.5 вищевказаного Закону , а саме: в 1 кварталі 2005 року підприємство завищило валові витрати на 231385,79 грн., що складає вартість придбаних в четвертому кварталі 2004 року товарів, які згідно даних обліку за 2004 року рахуються як «товари на складі», включивши дану суму до складу капітальних інвестицій тим самим зменшило залишки по товарах на кінець 1 кварталу 2005 року, у зв'язку з чим відбувся убуток (донараховано 57846,40 грн. податку та застосовано 40492,50 грн. санкцій); в порушення п.5.9 ст.5 Закону при визначенні приросту (убутку) балансової вартості напівфабрикатів та залишків готової продукції на складах з врахуванням матеріальних затрат, завищено валові витрати на 150 943 грн.(донараховано 37735,75 грн. податку та застосовано 15094,30 грн. санкцій); в порушення п.п.7.4.2, п.7.4, ст. 7 Закону підприємством завищено валові витрати за січень-травень, липень, жовтень - грудень 2005 року та за 1 півріччя 2006 року на загальну суму 220975,71 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг з реалізації товарів, переданих на комісію (комісійна винагорода) від пов'язаної особи ТОВ „Укрфітосфера" по цінах більших за звичайні (донараховано 55243,60 грн. податку та застосовано 24108,61 грн. санкцій).

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ згідно пп. „б", пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Тотус» визначено суми податкових зобов'язань: податковим повідомленням-рішенням № 0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 року визначено 233926,12 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток, з яких 155950,75 грн. сума податку та 77975,37 грн. штрафних санкцій по даному податку.

Податковим повідомленням-рішенням №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 року та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 року донараховано підприємству 37764,00 грн. податку на додану вартість та застосовано 18882,00 грн. штрафних санкцій за порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ), а саме; позивач в порушення зазначеної норми закону завищив податковий кредит на суму 44189 грн. ПДВ сплачену у вартості послуг ( 88298 грн. за січень-травень, липень, жовтень - грудень 2005 року та 1 півріччя 2006 року на 132677, грн. всього на суму 220975,71грн.) придбаних у ТОВ «Укрфітосфера» (пов'язаної особи), за цінами більшими за звичайні, а отже не правильно визначив базу оподаткування , в результаті чого занизив податок на додану вартість на суму 37764.00 грн. , в результаті чого було проведено донарахування податку та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 порушення Товариством пп.5.3.2 , 5.3.9 п. 5.3. та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовано штрафну санкцію в сумі 18882.00 грн., що становить 50% від заниженої суми податку.

Як випливає з акту перевірки, за умовами укладених договорів комісії між ТОВ «Тотус» (комітент) та комісіонерами: ТОВ «Укрфітосфера» ( договори комісії № 1Ф/01/05к від 01.01.2005р. та № 1Ф/01/06к від 03.01.2006р.), суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, комісіонери зобов'язуються за дорученням комітента здійснити від свого імені декілька угод з продажу продукції Товариства, на умовах винагороди. Оплата за надані послуги згідно укладених договорів здійснюється в розмірі визначеному в додатках до договору, а саме у відсотках до ціни узгодженої сторонами.

ТзОВ «Тотус» та ТОВ «Укрфітосфера» являються пов'язаними особами, оскільки директором даних товариств є Оконський С.С. і його частка у статутному фонді Товариства складає 37,5% та ТОВ «Укрфітосфера» 50,4%, а тому надані ним послуги оподатковуються в порядку передбаченому пп.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону про оподаткування прибутку, який поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками ( пп. 7.4.3 п. 7.4 статті 7 даного Закону) та ст.4 Закону про ПДВ.

ТОВ «Укрфітосфера» та підприємці , перебувають на спрощеній системі оподаткування і не являються платниками податку на прибуток (пункт 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98).

При визначені правильності формування позивачем валових витрат у спірний період (2005 - 2006 роки), податкова інспекція, перевіряючи відповідність вартості послуг наданих пов'язаною особою по договорах комісії звичайним цінам, прийшла до висновку, що Товариством встановлено розмір комісійної винагороди значно вищий, ніж іншим суб'єктам господарювання, тобто винагорода є більшою за звичайну ціну на 220975,71грн., в результаті чого донарахувала податок на прибуток, визначивши об'єкт оподаткування шляхом зменшення витрат на дану суму, та донарахувала ПДВ, визнавши придбання послуг на дану суму як таку, що не пов'язана з виробництвом (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону про ПДВ).

Задовільняючи позов в частині визнання нечинними податкові повідомлення-рішення №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 року в частині донарахування 55243,60 грн. податку на прибуток та застосування 24108,61 грн. санкцій та повідомлення-рішення №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 року та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 року, яким донараховано 37764,00 грн. податку на додану вартість та застосовано 18882,00 грн. штрафних санкцій, на думку колегії суддів, суд перщої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. При цьому, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не доведене зворотне.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (п. 1.20.8.) покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону.

Про визначення комісійної винагороди ТОВ «Укрфітосфера» підприємство повідомило листом №264 від 23.10.2006 року, що комісійна винагорода по договорах в період з 01.01.2005 року по 20.10.2006 року визначалася приватним підприємцям, платникам єдиного податку, як відсоток від ціни узгодженої сторонами у додатках до укладених договорів комісії, а підприємства, платника ПДВ та єдиного податку, як різниця між призначеною комітентом ціною і тією, більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладав угоди, тобто Товариство керувалося пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону про оподаткування прибутку.

Не погоджуючись з даними Товариства, податкова інспекція зобов'язана була застосувати порядок визначений пп. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, а саме довести, що договірна ціна є більшою за звичайні ціни, що діяла на дату такого придбання послуг, за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами передбачений пп. 4.З.З., 4.3.5., 4.3.7. п. 4.3. ст. 4. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме в судовому порядку.

Оскільки податкова інспекція не зверталася до суду з позовом про підтвердження правомірності нарахування 55243,60 грн. суми податкового зобов'язання по податку на прибуток та 37764.00 грн. податку на додану вартість визначеної непрямими методами, а отже таке зобов'язання визначено з порушенням порядку встановленого законодавством та не знаходить підтвердження в акті перевірки.

Не довівши невідповідність договірних цін звичайним, податкова інспекція не довела порушення Товариством Закону про прибуток щодо порядку формування валових витрат при здійснені даних операцій та податкового кредиту передбаченого пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції закону станом на момент здійснення спірних господарських операцій), відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому, правильно зазначено, що правомірність включення відповідних сум до податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, чого податкова інспекція не заперечувала.

Оспорюючи рішення суду першої інстанції щодо податкових повідомлень-рішень №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 року та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 року в частині донарахування 100707,15 грн. податку на прибуток та застосування 53866,76 грн. штрафних санкцій позивач в апеляційній скарзі, посилається на безпідставність донарахування податковим органом Товариству податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, покликається на висновок експерта науково - дослідного експертно -криміналістичного центру УМВС України в Тернопільській області від 27.10.2007р., а саме, що сума 20480 грн. є сумою коригування самостійно виявленої помилки за результатами минулих податкових періодів проведеною у відповідності пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, тобто платником здійснено перерахунок заборгованості в іноземній валюті, відповідно до даних бухгалтерського обліку, а саме бухгалтерської довідки від 31.12.2004року № 0-00000024; щодо суми 231385,79грн., то позивачем на дану суму помилково завищені валові доходи в 4 кварталі 2004 року, а в 1 кварталі 2005 року помилку було виявлено і дану суму віднесено до валових витрат: висновок про завищення валових витрат на 150 943 грн. податковою інспекцією зроблено тільки на підставі розрахунку бухгалтера, тоді як методики визначення частки матеріальних затрат не має, а тому податкова інспекція зобов'язана була самостійно провести такі розрахунки.

Проте, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції шодо правомірності вищевказаних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування 100707,15 грн. податку на прибуток та застосування 53866,76 грн. штрафних санкцій є правильним.

Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Доказом правомірності притягнення підприємства до відповідальності за порушення норм чинного законодавства є акт перевірки № 18449/23-02/30362983 від 10.11.2006р., який підтверджує порушення Товариством пп.5.3.2 , 5.3.9 п. 5.3. та п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону про прибуток, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не включаються до складу валових витрат згідно п.5.3.2 Закону про прибуток, витрати на придбання основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із ст.8,9 та пп.7.9.4 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Тотус» 30 листопада 2004р.(прихідний ордер №0-00000365) придбало пневмо - вальцувальний станок МР-2 V , ріжучий станок ОР 2 V РГОЕ8, автоматичний вирівнювальний станок для дроту і різак К8А 4ЕЯ , загальною вартістю 231385,79 грн., які облікувало за дебетом рахунку 15 субрахунок 15.2 "Придбання (виготовлення) основних засобів. Наказом №38/1 від 01.12.2004 року, у зв'язку з можливістю реалізації придбаних верстатів, прийнято рішення перенести в бухгалтерському обліку верстати, що не були введені в експлуатацію, на рахунок товарів на складі. Згідно даних аналізу обліку рахунку 28 "Товари", матеріальні активи обліковані за дебетом (відображається збільшення товарів та їх вартість) на субрахунку 28.1. "Товари на складі", на якому ведеться облік руху та наявність товарних запасів на складах .

24.01.2005 року ТзОВ «Тотус» прийняв наказ №2/3 "Про зміну призначення використання товарів на складі" , яким вирішив перенести в бухгалтерському обліку придбані верстати з товарів на складі на рахунок основних засобів і ввести їх в експлуатацію як такі, що використовуються в господарській діяльності. Відповідно до даного наказу вартість станків відображено в дебеті субрахунку 15.2.1 , таким чином здійснена Товариством операція привела до зменшення залишків товарних запасів на кінець 1 кварталу 2005 року, зменшено залишки товарів проведено коригування валових доходів в 1 кварталі 2005 року шляхом віднесення вартості даного товару до валових витрат .

Позивач стверджує, що на суму вартості станків проведено коригування валових доходів в 1 кварталі 2005 року шляхом віднесення вартості даного товару до валових витрат на підставі п.5.2.7. ст.5 Закону про прибуток , тобто до суми валових витрат включаються суми витрат не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, на підтвердження чого була подана в податкову інспекцію 04.05.2005 року податкова декларація за 1 квартал 2005 року, в якій врахована помилка, що також підтверджено висновком експерта щодо правомірності збільшення суми витрат в першому кварталі 2005 року.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги доводи ТзОВ «Тотус» та висновок експерта з цього питання, так як відповідно до п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пп. «б» пп, 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вбачається з результатів комплексної документальної перевірки проведеною Тернопільською ОДПІ на предмет дотримання Товариством вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, яка оформлена актом перевірки №23-422/1/30362983 від 07.06.2005 року (перевірка проводилася після подання декларації за 1 квартал 2005року), в IV кварталі 2004 року не встановлено факту завищення платником валових доходів на вартість вищезазначеного обладнання в сумі 231385,79 грн..

В матеріалах справи відсутні дані про оскарження до податкового органу висновків акту перевірки №23-422/1/30362983 від 07.06.2005 року щодо правильності визначення Тернопільською ОДПІ його податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2004 року в частині проведеної операції з основними засобами, про що свідчить постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2006 року у справі №8а/251-3414 за позовом Товариства до Тернопільської ОДПІ щодо оскарження рішень прийнятих на підставі зазначеного акту перевірки в частині визначення звичайних цін та завищення суми відшкодування ПДВ.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в результаті таких дій Товариства, останнє узгодило своє податкове зобов'язання за 4 квартал 2004 року тим розміром, яке визначено за результатами документальної перевірки Тернопільською ОДПІ від 07.06.2005 року, а покликання апелянта про неузгодженість такого не заслуговує на увагу.

Не знаходять свого підтвердження доводи Товариства щодо коригування ним валового доходу шляхом зняття з приросту (віднесення до валових витрат) у декларації за 1 квартал 2005 року. поданої в інспекцію 04.05.2005 року, оскільки в податковій декларації платника у рядку 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» не міститься сума 231385,79 грн., а прочерк. Позивачем не додавалися до декларації пояснення щодо проведених виправлень помилки та їх підставність, передбачених Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги довідку Товариства №0-00268420 від 03.01.2005 року в підтвердження правомірності здійснення ним перерахунку заборгованості в іноземній валюті (20480 грн.), так як вона містить тільки суму витрат без зазначення обов'язкових реквізитів, передбачених вищезазначеними нормативними актами та самого перерахунку; а також регістри бухгалтерського обліку, так як вони не підписані посадовими особами Товариства, а тому не можуть бути належними доказами у справі.

В зв»язку з вищенаведеним та враховуючи те, що експертний висновок проводився на підставі зазначених матеріалів, то суд першої інстанції підставно не прийняв його як доказ правомірності збільшення валових витрат первинними бухгалтерськими документами.

Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо помилковості розрахунків приросту (убутку) балансової вартості залишків готової продукції, поданий позивачем (вхідний №16349 від 11.06.2007 року), так як при розрахунку питомої ваги вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів в складі матеріальних витрат на виготовлення готової продукції враховано лише обороти по дебету рахунку 23.1 "Виробництво" в кореспонденції з кредитом рахунку 20 "Виробничі запаси" та не враховано витрати напівфабрикатів на виготовлення готової продукції, що відображено обігами по дебету рахунку 23.1"Виробництво" в кореспонденції з кредитом рахунку 25 "Напівфабрикати", що не відповідає вимогам п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів також вважає, що розрахунок питомої ваги вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів в складі матеріальних витрат на виготовлення готової продукції, наведений в акті перевірки від 10.11.2006 року є вірними, оскільки враховано підсумовані обороти по дебету рахунку 23.1 в кореспонденції з кредитом рахунків 20 та 25 і відповідає вимогам п. 5.9 Закону про прибуток.( стор.12-14 акту перевірки).

З урахуванням вищенаведеного розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, заниження оподатковуваного прибутку Товариством за 2005 рік склало 150 943 грн. (248100 грн.(завищення валових витрат згідно уточненого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2005 рік) - 97157 грн. (завищення валових доходів згідно даних поданої звітної декларації з податку на прибуток за 2005 рік).

Колегія суддів, з огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2007 року у справі №7а/74-2301 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді О.Б. Заверуха

В.М. Каралюс

Ухвала у повному обсязі складена 04.12.2009 року.