Постанова № 75085268, 03.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/373/17 03.07.2018

Провадження №22-ц/784/938/18

Провадження №22-ц/784/938/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участі представника відповідачів – ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засідання цивільну справу № 482/938/18 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Демінської Олесі Іванівни о 13 годині у приміщенні цього суду 26 березня 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного 04 серпня 2011 р. договору № 7/МК/2011 (далі – Договір) відповідачу надано кредит в сумі 135 892 грн. 25 коп., за умовами якого ОСОБА_2 зобов’язався повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування ними, комісію, а також інші витрати в строки та в порядку, встановлених даним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

До кредитного договору №7/МК/2011 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 18 квітня 2014 р. та 23 квітня 2014 р. було укладено додаткові договори №1 та №2 відповідно.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов’язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 28 лютого 2017 р. складає 101820 грн. 51 коп., з яких: 58848 грн. 30 коп. – заборгованість за кредитом; 3791 грн. 36 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 33379 грн. 87 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; а також штрафи – 1000 (фіксована частини) та 4800 грн. 98 коп. (процентна складова), позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 р. позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №7/МК/2011 від 04 серпня 2011 р., що утворилась станом на 28 лютого 2017 р. в загальній сумі 96019 грн. 53 коп., з яких: 58848 грн. 30 коп. – заборгованість за кредитом, 3791 грн. 36 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 33379 грн. 87 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1508 грн. 84 коп., тобто з кожного по 754 грн. 42 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що укладання між позивачем та ОСОБА_2 кредитного договору, а з ОСОБА_3 – договору поруки на зазначених позивачем умовах, а також факт неналежного виконання умов договору щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів відповідачами доведена, а тому є підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованості за виключенням штрафів.

В апеляційній скарзі відповідачі вказують на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права: відповідачі не отримали копії позовної заяви, судом не було призначено підготовче засідання та не надано строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; також судом не було з’ясовано обставини справи: в справі відсутні докази отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, повернення ним кредиту, доказів вручення відповідачам вимоги про дострокове повернення кредиту.

Від представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відзив мотивовано тим, що наявними у позивача та додатково наданими доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів та облік внесених ним коштів, їх врахування при розрахунку заборгованості, а посилання на пропуск позовної давності за вимогами до відповідачів суперечать умовам кредитного договору та договору поруки (зі змінами).

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, 04 серпня 2011 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (позичальник) укладений кредитний договір №7/МК/2011, за умовами якого останнім отримано кредит у сумі 135 892 грн. 25 коп. за умови повернення його частинами шляхом оплати періодичних щомісячних платежів згідно з Графіком та виплатою 22,0 % річних за користування кредитними коштами, комісійної винагороди, інших платежів в порядку та на умовах, зазначених у договорі.

Вказаним кредитним договором сторони погодили, що строки повернення кредиту, виплати процентів та винагороди здійснюється згідно з Графіком погашення кредиту, процентів та винагороди (Додаток №1 до кредитного договору) (п.п.А.3, 1.2, ).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, 04 серпня 2011 р. укладений також договір поруки з ОСОБА_3, за яким поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, щоб і боржник.

Згідно договорам кредиту та поруки сторони дійшли згоди, що боржник зобов’язаний повернути кредит в строк - 5 липня 2014 р., датою виплати процентів є 15 число кожного місяця.

18 квітня 2014 р. та 23 квітня 2014 р. до кредитного договору №7/МК/2011 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено додаткові договори №1 та №2 відповідно, та 23 квітня 2014 р. - Договір про внесення змін №1 до договору поруки.

За умовами зазначених договорів сторони визначили, що сума заборгованості за кредитним договором на 23 квітня 2014 р. становить 110 605 грн. 55 коп., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом – 61 584 грн. 42 коп., поточна заборгованість за кредитом – 12 864 грн. 56 коп., заборгованість з пені – 27 900 грн.

Також сума заборгованості зменшена на 27900 грн. 14 коп.

Сторони дійшли згоди, що вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія, ліміт цього кредитного договору становить 89 575 грн. 08 коп., з яких 82 705 грн. 41 коп. надається для реструктуризації заборгованості за кредитним договором №7/МК/2011 від 04 серпня 2011 р., 1 734 грн. 40 коп. – для оплати майбутніх страхових платежів, 5 135 грн. – на оплату судових витрат.

Згідно Додатку № 1 – Графіку зменшення поточного ліміту повернення кредитних коштів, процентів за користування кредиту (в розмірі 23% річних) та інших обов’язкових платежів має здійснюватися боржником 22 числа кожного місяця в розмірі 2 356 грн. 55 коп. Останній день виконання зобов’язань за кредитом – 22 квітня 2014 р.

Сторони також домовилися про збільшення позовної давності до 15 років.

З умовами договорів сторони були ознайомлені, ними вони підписані.

Відповідно до ст.ст. 204, 227 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 і ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та у порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно наведених норм права кредитний договір є консенсуальним, тобто є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов.

В суді першої інстанції чинність кредитного договору, договору поруки та договорів про внесення змін до кредитного договору та договору поруки, факти отримання в користування кредитних коштів та виконання позивачем умов кредитного договору відповідачами не оспорювались.

За такого доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем і нез’ясування судом першої інстанції обставин щодо отримання позичальником ОСОБА_2 кредитних коштів не заслуговують на увагу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, позичальник з дня укладання договору виконував (в повному або частковому обсязі) умови щодо повернення визначених договором коштів до 22 березня 2016 р., після чого припинив виконання вказаних зобов’язань.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 28 лютого 2017 р. внаслідок порушення відповідачами умов договору виникла заборгованість в загальній сумі 101 820 грн. 51 коп., з яких: 58 848,30 грн. – заборгованість за кредитом, 3 791,36 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 33 379,87 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань, 1 000 грн. – штраф (фіксована частина), 4 800,98 грн. – штраф (процентна складова).

Вимоги Банку до відповідачів про погашення сум заборгованості за кредитним договором залишені без задоволення.

Під час розгляду справи відповідачі жодного аргументу та доказів на спростування здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором не висували, доказів іншого розміру заборгованості та власного розрахунку не надавали, незважаючи на тривалий розгляд справи, за такого доводи апеляційної скарги про безпідставність та незрозумілість розрахунку позивача, відсутність доказів повернення позичальником кредитних коштів є недоведеними та не ґрунтуються на належних доказах, а тому є такими, що не заслуговують на увагу.

До того ж факт проведення відповідачами погашення заборгованості за кредитом підтверджується змістом апеляційної скарги, а саме – викладеними у вигляді таблиці оплатами, які здійснив боржник, суми яких зараховано відповідно до розрахунку позивача на погашення заборгованості у відповідні періоди.

Враховуючи, що наявними у справі доказами підтверджується факт укладання сторонами кредитного договору, наявність заборгованості та її розмір, який не спростований відповідачами, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення визначеної позивачем заборгованості.

В той же час суд не погодився із вимогами позивача про включення до заборгованості штрафів, а саме 1000 грн. – штраф (фіксована частина), 4800,98 грн. – штраф (процентна складова) і виходив з наступного.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За такого, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, передбаченого Умовами та правилам, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Висновок суду щодо відмови у стягненні штрафів не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

За правилами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст. 554 ЦК України).

На підставі викладеного з урахуванням умов укладеного з ОСОБА_3 договору поруки, суд правильно дійшов висновку, що вимоги Банку щодо стягнення кредитної заборгованості, відсотків та пені з відповідачів солідарно доведені та підлягають задоволенню.

Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вручення відповідачам вимоги про дострокове повернення кредиту та наявності у зв’язку з цим підстав для закриття провадження у справі через відсутність предмету спору спростовуються наявними в матеріалах справи копіями повідомлень та реєстром поштових відправлень (а.с 7-13). Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачі, які були обізнані про розгляд справи та розмір нарахованої позивачем заборгованості за час знаходження справи в суді будь-яких дій щодо повернення простроченої заборгованості не вчинили.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності на звернення з позовом до боржника та поручителя є безпідставними з огляду на таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частин 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Укладений сторонами кредитний договір містить умову про збільшення позовної давності (в тому числі за вимоги про неустойку), як це передбачено ч.1 ст. 259 ЦК України, а саме – до 15 років (п. 6.8 кредитного дого вору).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Звернувшись до суду з позовом 09 березня 2017 р., позивач не пропустив передбачений кредитним договором строк позовної давності.

Крім того, матеріали справи не містять заяви відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом.

Щодо підстав для припинення поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

В силу п. 5.1 договору поруки сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у 5 років. Згідно договору про внесення змін до договору поруки від 23 квітня 2014 р. (а.с. 91-92) сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (п. 4.1).

За такого сторони встановили в договорі строк на пред’явлення вимоги і цей строк позивачем не пропущений, а тому відсутні підстави вважати поруку припиненою.

В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто зменшення розміру пені можливе за умови: 1) якщо розмір пені значно перевищує розмір збитків; 2) наявні інші обставини, які мають істотне значення.

Розмір стягнутої судом заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами становить разом 62 639 грн. 66 коп., що значно перевищує розмір стягнутої судом пені -33 379 грн. 87 коп.

До того ж відповідачами не було надано суду доказів наявності будь-яких інших обставин, які мають істотне значення.

За такого у суду не було передбачених законом підстав для зменшення нарахованої позивачем пені, а тому посилання на таке в апеляційній скарзі не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо порушення судом положень процесуального закону, а саме – неотримання відповідачами копії позовної заяви, необхідності розпочати розгляд справи з початку, з призначення підготовчого судового засідання та надання відповідачам права на відзив.

Позовна заява подана до суду 09 березня 2017 р. В той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справу передано у провадження судді Ітріна М.В., який ухвалою від 14 березня 2017 р. відкрив провадження у справі, надав відповідачам строк до 23 березня 2017 р. для надання заперечень на позов та призначив справу до розгляду на 23 березня 2017 р.

Отримання відповідачами копій цієї ухвали та позовної заяви підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 34, 35). До того ж в наступному відповідачі отримували повістки про розгляд справи та направляли заяви про відкладення розгляду справи, підтверджуючи обізнаність про існування позову в провадженні суду, і не заявляли про відсутність позовної заяви (а.с. 36-43).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27 листопада 2017 р. справу передано у провадження судді Демінської О.І.

Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (підпункт 9 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Аналогічні положення містилися в ч. 3 ст. 2 ЦПК України в редакції закону, який діяв до 15 грудня 2017 р.

В силу частин 11, 12 ст. 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Таким чином, не передбачено розпочинати розгляд справи спочатку та надавати відповідачам строку для відзиву на позов, призначати підготовче судове засідання у зв’язку із передачею справи на розгляд іншому судді та змінами процесуального закону, оскільки розгляд даної справи вже неодноразово призначався по суті до внесення змін в процесуальний закон, оскільки раніше діючим процесуальним законодавством не було передбачено вчинення судом таких процесуальних дій.

До того ж судом при вирішення справи було розглянуто та відхилено клопотання представників відповідачів про надання строку для відзиву на позов.

За такого рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому в силу положень ст. 375 ЦПК України відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_4

___________

Повний текст постанови виготовлений 04 липня 2018 року