Постанова № 75085271, 02.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5195/17 02.07.2018

Провадження №22-ц/784/1057/18

Справа № 490/5195/17 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1П

Провадження №22-ц/784/1057/18

Категорія – 30

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів – Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О.С.,

з участю:

позивача – ОСОБА_2

його представника – ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, яке ухвалено 18 квітня 2018 року у приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Гуденко О.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а:

14 червня 2017 року ОСОБА_2 пред’явив до адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (далі – адміністрація Центрального району) зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

Він є власником автомобіля «Volkswagen Jetta».

14 квітня 2017 року приблизно о 19 год. 10 хв. він припаркував автомобіль у спеціально визначеному місці, біля буд. № 74-Б по вул. Велика Морська у м. Миколаєві.

В цей час, від дерева, під яким стояв автомобіль, відломилася суха гілка та впала на капот автомобіля, пошкодивши його.

За висновком ТОВ «Автогранд Миколаїв» вартість відновлювального ремонту капоту становить 5 447 гривень.

Відповідальною особою з виконання власних повноважень та обов’язків щодо контролю за станом утримання дерев, виявленням та видаленням сухих дерев - є відповідач.

Оскільки зазначена подія не є страховим випадком за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 5 447 гривень та 640 гривень витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

З адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 стягнуто 5 372 гривні в рахунок відшкодування майнової шкоди та 640 гривень - витрат по сплаті судового збору.

Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу, обґрунтовувала невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Ухвалюючи рішення про наявність складу цивільно-правового порушення та відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача, суд 1 інстанції виходив з того, що шкода була заподіяна неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків, в результаті чого сталося пошкодження автомобіля, а, відповідно, є підстави для покладення на адміністрацію Центрального району обов’язку по її відшкодуванню, саме в названому розмірі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон) система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову та виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, старосту.

Згідно до ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-ІV (далі – Закон № 2807-ІV) визначено, що благоустрій населених пунктів це комплекс робіт інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

Пунктом 1 статті 13 Закону № 2807-ІV встановлено, що до об’єктів благоустрою, крім інших, належать вулиці та прибудинкові території.

Елементами (частинами) об’єктів благоустрою згідно зі ст. 21 цього закону є :

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

Згідно зі ст. 15 цього ж закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об’єктів благоустрою державної та комунальної власності.

У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об’єктів.

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об’єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Відповідно до ст. 25 цього Закону утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Згідно з п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 10 квітня 2006 року № 105, яким врегульовано питання утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі – Правила утримання), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Згідно з п.п.5.1, 5.4, 5.5 зазначених Правил органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об’єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності.

На об’єктах державної чи комунальної власності межі закріпленої території та обсяги пайової участі визначають місцеві органи влади.

Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об'єктів.

Крім того, відповідно до розділу 12 Правил утримання з метою контролю за станом міських зелених насаджень балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік – навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому – лише окремі елементи.

Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

За даними обстежень складають відповідні акти.

З матеріалів справи вбачається і це обґрунтовано судом першої інстанції, що на території міста, де сталася подія з пошкодженням автомобіля позивача, діє Адміністрація Центрального району.

Рішенням Миколаївської міської ради від 23 лютого 2017 року № 16/32 затверджено положення про адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради.

Відповідно до п.п. 3.4.16, 3.4.17 Положення про адміністрацію Центрального району до повноважень адміністрації Центрального району належить контроль за організацією робіт з утримання, благоустрою та санітарного очищення території району.

В порядку виконання цих функції адміністрація здійснює організацію та виконання робіт із знесення, кронування та санітарної обрізки дерев, кущів на території, прилеглій до відомчого житлового фонду та житлових будинків комунальної власності; організацію робіт по догляду за об’єктами благоустрою, закріпленими за адміністрацією району.

Рішенням Миколаївської міської ради від 28 лютого 2014 року № 208 закріплено перелік об’єктів благоустрою міста, що фінансуються з міського бюджету, організацію та забезпечення догляду та санітарного стану яких здійснюють адміністрації районів міської ради.

В пункті 27 цього переліку зазначено вул. ОСОБА_4, яка розташована на території Центрального району міста і закріплена за адміністрацією Центрального району миколаївської міської ради.

14 квітня 2017 року приблизно о 19 год. 10 хв. належний ОСОБА_2 автомобіль «Volkswagen Jetta» (а.с.7), був пошкоджений сухою гілкою, яка відломилася від дерева по вул. Велика Морська, буд. № 74-Б м. Миколаєва, чим завдано майнової шкоди на загальну суму 5 447 гривень (а.с.10).

Обставини пошкодження автомобіля та вартість його відновлювального ремонту підтверджуються доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку та які не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Зазначені обставини, підтверджуються відповіддю ГУ НП в Миколаївській області від 18 квітня 2017 року про те, що заяву ОСОБА_2 зареєстровано до (ЖЄО № 7790 від 14 квітня 2017 року) з приводу пошкодження його автомобіля гілкою розглянута та факт було зафіксовано та долученими заява ОСОБА_2; його поясненнями щодо обставин пошкодження автомобіля; листом начальника Центрального ВН ГУНП України в Миколаївській області з визнанням факту пошкодження автомобіля та звітом оцінювача (а.с. 8,10,56,57).

З повідомлення департаменту ЖКГ від 30 жовтня 2017 року вбачається, що звернень до служби оперативного реагування від мешканців міста про необхідність знесення, кронування чи санітарної обрізки дерев за вказаною адресою в період з 01 січня 2017 року не надходило, проте відповідачем не надано і відомостей про те, що обстеження дерев на вул. Велика Морська взагалі здійснювалось.

Відповідач не надав доказів того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені вздовж вул. ОСОБА_4 або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.

Таким чином, адміністрація Центрального району не довела відсутність своєї вини у заподіянні шкоди позивачеві, а тому саме вона і має відповідати за відшкодування шкоди, заподіяної йому пошкодженням автомобіля.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 04 липня 2018 року