Постанова № 75080394, 02.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р. Справа№ 910/755/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Іванов П.О., адвокат, довіреність № 5020-08/53 від 14.06.2018;

від відповідача - Тунік Г.В., адвокат, довіреність № 09/12/581 від 12.12.2017,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/755/18 (суддя Демидов В.О., м. Київ, повний текст складено - 05.04.2018) за позовом публічного акціонерного товариства "АЗОТ" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання поруки припиненою.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання припиненою з 21.07.2015 поруки за договором поруки №20-0191/3-3 від 06.02.2015, укладеним між сторонами.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначав, що розстрочка та відстрочка виконання рішення суду, надані судом у справі №910/9932/14, збільшують його обсяг відповідальності, як поручителя, що на думку позивача, є підставою для визнання поруки припиненою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/755/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відстрочка виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі №910/9932/14, частково скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, не припиняє правовідносин сторін за Кредитним договором, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору та приписами Цивільного кодексу України, сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу, а отже і не збільшує обсяг відповідальності позивача перед Банком.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/755/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, у зв'язку зі збільшенням періоду, на який відстрочено (розстрочено) виконання боржником кредитного зобов'язання.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (як кредитором) та публічним акціонерним товариством "АЗОТ" (як поручителем) 06.02.2015р. було укладено договір поруки №20-0191/3-3 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №20-2199/2-1 від 23.07.2013р. з урахуванням змін та доповнень від 10.01.2014р., укладеного, в свою чергу, між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "АЗОТ" (боржником за основним зобов'язанням).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору поруки позичальником за цим договором є Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання "АЗОТ" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23.07.2013 з урахуванням договору про внесення змін та доповнень № 20-0020/2-1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23.07.2013.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки, поручитель зобов'язався виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням п. 2.2 цього договору, а саме погасити:

заборгованість з повернення кредитору кредиту за Кредитним договором;

нараховані за користування кредитом проценти, виходячи з встановлених кредитором процентних ставок у розмірі 11% річних, та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 16% річних, сплатити, у випадку порушення позичальником п.п. 3.10.1, 3,10.2., 3.10.3 кредитного договору збільшений розмір процентів на 5% річних, сплатити проценти у розмірі та у порядку, передбаченому п. 3.2 та п. 3.3. кредитного договору;

суми неустойки (штрафу, пені);

суми збитків, завданих кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі не більше 50 000 000,00 доларів США (п. 2.2 договору поруки).

Поручитель обізнаний про наявність судових спорів на підставі кредитного договору та про наявність рішень по судових справах: № 910/9932/14, №910/11585/14, № 910/16628/14 на дату підписання цього договору (п. 5.7 договору поруки).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі №910/9932/14 позов задоволено; стягнуто солідарно з ПАТ "КБ "Надра" та ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "АЗОТ" на користь Банка: 583 149 150 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2 664667,73 грн. прострочених процентів за користування кредитом; 72 558,95 грн. судового збору; стягнуто з Об'єднання на користь Банка: 4 203 924,41 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 2 808,85 грн. пені за прострочення сплати процентів; 521,05 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 910/9932/14 рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 скасовано частково; резолютивну частину вказаного рішення викладено в іншій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Об'єднання на користь Банка: 583 149 150 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2 664 667,73 грн. прострочених процентів за користування кредитом; 4 203 924,41 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 2 808,85 грн. пені за прострочення сплати процентів; 73 080 грн. судового збору; в частині позовних вимог до ПАТ "КБ "Надра" відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі №910/9932/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015, задоволено заяву Об'єднання про розстрочку виконання рішення суду; розстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 №910/9932/14 строком на 9 (дев'ять) місяців.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 у справі №910/9932/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2015 скасовано; справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у справі №910/9932/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, відмовлено боржнику у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/9932/14 відповідно до викладеного в заяві графіку.

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 у справі №910/9932/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2016 року, заяву ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "АЗОТ" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 задоволено частково; відстрочено виконання вказаного рішення суду, частково скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, строком на 1 (один) рік до 24.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі №910/9932/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017, надано відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі №910/9932/14 строком на 1 (один) рік до 24.05.2018р.

Позивач, в обґрунтування як позовних вимог, так і вимог за апеляційною скаргою, зазначає, що розстрочка та відстрочка виконання рішення суду, надані судом у справі №910/9932/14, збільшують його обсяг відповідальності, як поручителя, що на думку позивача, є підставою для визнання поруки припиненою.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на встановлення відсутності підстав для визнання поруки припиненою.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).

Отже, припинення поруки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України можливе тоді, коли наслідком таких змін до основного договору стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Разом із тим, відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, ч. 4 ст. 36, ст.ст. 43, 46, ч. 3 ст. 334, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 3-133гс17).

З рішенням суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин.

Сама по собі ухвала суду про відстрочку (розстрочку) примусового виконання рішення суду, винесена в порядку ст. 121 ГПК України (у колишній редакції до 15.12.2017), не породжує нових прав та обов'язків за кредитним договором, а лише надає боржникові тимчасовий захист від примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби про стягнення суми боргу, визначеної судом, проте не звільняє боржника від обов'язку сплатити суму боргу та нараховані проценти.

В свою чергу, рішення суду про зміну умов кредитного договору (чи зобов'язання) не виносилось, а ухвали про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду не змінюють зобов'язальних відносин, встановлених Кредитним договором.

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна умова договору за рішенням суду можлива тільки у випадках, визначених ч. 2 ст. 651, 653 Цивільного кодексу України.

Ухвала суду про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду є процесуальним документом, якою боржнику за заявою останнього відстрочено (розстрочено) примусове стягнення боргу органом виконавчої служби, але не продовжено строк користування кредитом та не внесено ніяких змін до кредитних правовідносин.

Сторони кредитних правовідносин змін до Кредитного договору після укладання договору поруки не вносили, тобто зобов'язання за Кредитним договором не змінювались. Так само не вносились зміни до кредитного договору в судовому порядку, нарахування суми боргу не змінювалося відповідно.

При цьому, слід додати, що не будь-яка «відстрочка» призводить до збільшення обсягу зобов'язань, а така відстрочка внаслідок укладання договору (правочину), яка призводить до збільшення періоду, за який здійснюється нарахування процентів за користування коштами.

Ухвали суду про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду у справі № 910/9932/14 не призводять до збільшення періоду нарахування процентів за Кредитним договором № 20-2199/2-1 від 23.07.2013р.

В силу ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів, визначається договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, відповідно до пункту 3.2. кредитного договору проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну, визначеного пунктом 2.2. кредитного договору, сплачуються позичальни ком щоденно.

Боржником було прострочено сплату кредиту.

Відповідно до пункту 3.2. Кредитного договору в редакції від 10 січня 2014р. при розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360» у році.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються Позичальником у валюті, в якій Позичальнику було надано Кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії Кредиту - в дату, до якої Позичальник має право користуватись Кредитом.

Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в п 2.2., сплачуються позичальником щоденно.

Цим же пунктом договору про внесення змін та доповнень передбачено, що починаючи з 20.01.2014 року проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 11,75% річних.

Пунктом 3.3. кредитного договору (в ред. договору про внесення змін від 10.01.2014р. ) встановлено, що у випадку порушення Позичальником встановлених п.2.2 цього Договору строків повернення отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 16% (шістнадцять) процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2 цього Договору, а починаючи з 20.01.2014 року проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із процентної ставки у розмірі 16,75% процентів річних.

Банк розраховує проценти Боржникові за користування кредитом виходячи зі ставки 11,75%, (навіть після закінчення дати повернення кредиту), що вбачається з розрахунку, поданому суду першої інстанції.

При цьому, виходячи з п. 3.3 договору Банк має право на нарахування процентів за ставкою 16,75% після кінцевої дати оплати.

Позивач не довів того, що відповідач нараховує суму, яка не узгоджена сторонами Кредитного договору, і не надав доказів того, що ухвали суду про відстрочку (розстрочку) впливають на порядок нарахування процентів за кредитом на непогашений залишок боргу.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Отже, проценти за кредитом нараховуються згідно умов кредитного договору на суму залишку заборгованості незалежно від наявності ухвал суду, оскільки Кредитний договір є чинним та нерозірваним, а проценти не припиняють нараховуватись з винесенням ухвали про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду.

За таких обставин, ухвали суду про відстрочку (розстрочку) не змінюють, не продовжують та не припиняють договірних правовідносин сторін щодо строків виконання зобов'язання та не змінюють періоду нарахування.

Наявність відстрочки (розстрочки) виконання рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, оскільки під час відстрочки (розстрочки) зобов'язання тривають та можуть залишатися повністю або частково невиконаними.

При цьому, слід зазначити, що з винесенням ухвал про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду, зміни строку нарахування процентів чи збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з наданням боржникові судом відстрочки (розстрочки) виконання рішення не відбулось.

Так, як вже було зазначено, згідно п. 2.2. договору поруки, поручитель несе відповідальність в сумі не більше 50 000 000 дол. США, тобто обмежену відповідальність (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Проценти продовжують нараховуватись за ставкою 11,75% за весь час користування коштами по день повного виконання, тобто розмір заборгованості боржника та відповідальність поручителя внаслідок відстрочки (розстрочки) виконання рішення не збільшується.

Сума боргу за процентами змінюється внаслідок самого факту несплати боргу боржником, що не пов'язано з відстрочкою (розстрочкою), наданими судом. Надання відстрочки (розстрочки) не позбавляє боржника можливості погасити заборгованість без застосування заходів примусового виконання рішення суду органами виконавчої служби до закінчення терміну відстрочки (розстрочки).

Враховуючи наведене, незалежно від надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення, проценти нараховуються за ставкою, визначеною договором, по день повного погашення заборгованості, а ухвали суду про відстрочку (розстрочку) не впливають ані на розмір, ані на період нарахування процентів, оскільки з їх прийняттям умова договору про нарахування процентів не змінюється та не припиняється.

Таким чином, обсяг відповідальності поручителя у зв'язку з наданням боржнику ухвалами суду у справі №910/9932/14 відстрочки та розстрочки виконання рішення, не збільшується, а тому доводи апелянта в наведеній частині відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АЗОТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/755/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 04.07.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко