Постанова № 75061141, 02.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

м.Суми

Справа №583/542/18

Номер провадження 22-ц/788/995/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство к омерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2018 року в складі судді Сидоренка Р.В., ухвалене у м. Охтирка,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 114469 грн. 27 коп. та судові витрати у розмірі 1762 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, в зв'язку із чим станом на 31 грудня 2017 року виникла заборгованість у сумі 114469 грн. 27 коп., яка складається з наступного: 3057 грн. 82 коп. заборгованість за кредитом; 100345 грн. 34 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 5139 грн. - заборгованість по пені та комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5427 грн. 11 коп. (процентна складова).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено розрахунок заборгованості та докази, що містяться в матеріалах справи. Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд не визначився з початком її перебігу, оскільки без установлення обставин, щодо обов'язку відповідачем погашення заборгованості частинами (періодичними платежами) або погашення кредиту у повному обсязі, не пізніше останнього місяця, указаного на платіжній картці, неможливо визначити перебігу позовної давності та його переривання, а від вирішення питання про сплив позовної давності до основної вимоги залежить і вирішення питання про сплив позовної давності.

Крім того вказує, що позивач має право на отримання процентів за користування кредитними коштами за період з 31 грудня 2014 року по 31 грудня 2017 року в межах загальної позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, а проценти за своєю природою є основною вимогою банку, й підлягають стягненню. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову за спливом строку позовної давності за всіма позовними вимогами.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гакаля Р.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем заяви, за умовами якої він отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості по платіжних картках визначено щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, без встановленого мінімального платежу.

На підтвердження позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок, згідно з яким, загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31 грудня 2017 року становить 114469 грн. 27 коп. і складається із: 3057 грн. 82 коп. заборгованості за кредитом; 100345 грн. 34 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 5139 грн. - комісії; 500 грн - штрафу (фіксована частина) та 5427 грн. 11 коп. штрафу (процентна складова).

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спливом строку позовної давності.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, і це визнається відповідачем, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, періодично здійснював платежі на погашення заборгованості, у тому числі останній платіж - 17 липня 2013 року в сумі 500 грн. 00 коп.

Позов пред'явлений ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду у лютому 2018 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, установивши зазначені обставини, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки відповідачем до ухвалення рішення було зроблено заяву про застосування позовної давності.

Також не підлягають задоволенню вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення із ОСОБА_1 пені та комісії, штрафів, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалося вище, укладено не було. Вищевказані умови та правила відповідачем особисто не підписані і відповідно їх також не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

Разом з тим, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом і убачається з матеріалів справи, 16 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір шляхом підписання заяви, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 360 днів у рік.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 598 ЦК України передбачає підстави припинення зобов'язання, зокрема зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При цьому зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Отже, за змістом наведених норм якщо зобов'язання не проведено належним чином, то воно не припиняється.

Судом встановлено, що позичальник не виконав свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, а тому зобов'язання не припинилось.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ураховуючи, що на день звернення позивача до суду з даним позовом - 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, отже, в силу статті 599 ЦК зобов'язання не припинилося, з відповідача слід стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» проценти за користування кредитом у межах трирічного строку позовної давності до звернення до суду з позовом, а саме з 01 лютого 2015 року до 31 грудня 2017 року, тобто по день складання позивачем розрахунку заборгованості.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором наданого позивачем вбачається, що відповідач вчиняв дії, що свідчать про згоду із процентною ставкою 36% річних, яка згодом була зменшена банком в односторонньому порядку до 30%, а потім з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2015 року збільшена до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року до 43,20% без згоди позичальника.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Матеріали справи не містять та позивачем, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, не надано жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,80%, 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості, а також не надано доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його про зміну розміру процентної ставки.

Отже, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 лютого 2015 року до 31 грудня 2017 року становить 2713 грн. 82 коп., який розраховується з процентної ставки 30% річних (3057 грн. 82 коп. х 30% / 100% / 360 х 1065 днів).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Подані позивачем до апеляційного суду нові докази, які не були подані до суду першої інстанції: а саме довідка про строк дії картки, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки на порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України позивач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач та його представник заперечували проти приєднання до матеріалів справи довідки про строк дії договору, наданої позивачем.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Установивши, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення в цій частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вказаної вимоги та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2713 грн. 82 коп. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають компенсації судові витрати в розмірі 41 грн. 76 коп., понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та судові витрати у розмірі 62 грн. 64 коп., понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2018 року в частині вирішення позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом і прийняти постанову.

Задовольнити цю вимогу частково та стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2713 грн. 82 коп.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) компенсацію судових витрат у розмірі 41 грн. 76 коп., понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 62 грн. 64 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І. Криворотенко

С.С.Ткачук